ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Затверджую

Завідувач кафедри банківської справи

та фінансового моніторингу _________________О. І. Береславська

«_____»_____________________2016р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

до проведення семінарських занять,

організації самостійної та індивідуально-консультаційної роботи студентів

з курсу «Міжнародні розрахунки і валютний контроль»

для підготовки фахівців за ОКР бакалавр денної форми навчання

галузь знань 0305 «Економіка і підприємництво»

напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

варіативна компонента «Банківська справа»

Ірпінь 2016

Методична розробка складена на основі робочої програми навчальної дисципліни «Міжнародні розрахунки і валютний контроль», затвердженої у 2016 р.

Автори: ______________ О. І. Береславська д.е.н., професор кафедри

банківської справи та фінансового моніторингу;

Я. Г. Підсосонна ст. викладач кафедри банківської справи та фінансового моніторингу

Рецензент: _____________С. В. Онишко, д.е.н., професор кафедри

фінансових ринків

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри банківської справи та фінансового моніторингу, протокол №____ від ”____”____________ 2016 р.

ЗМІСТ

стор.

1. ВСТУП……………………………………………………………………..............5

2. Методичні вказівки до теми 1 ……………………………………………...........6

3. Методичні вказівки до теми 2………………………………………………......10

4. Методичні вказівки до теми 3………………………………………………......14

5. Методичні вказівки до теми 4………………………………………………......18

6. Методичні вказівки до теми 5…………………………………………………..22

7. Методичні вказівки до теми 6………………………………………………......26

8. Методичні вказівки до теми 7………………………………………………......30

9. Методичні вказівки до теми 8…………………………………………………..35

10. Методичні вказівки до теми 9………………………………………………....39

11. Методичні вказівки до теми 10………………………………………………..41

12. Методичні вказівки до теми 11………………………………………………..43

13. Рекомендованої література…………………………………………….……....46

ВСТУП

Інтеграція економіки України у світову економіку сприяє кількісному та якісному розширенню міжнародних економічних зв’язків нашої країни, що робить дедалі актуальнішими проблеми валютного регулювання та контролю, мінімізації валютних ризиків, використання різноманітних форм міжнародних розрахунків.

Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. Банки приймають активну участь в обслуговуванні зовнішньоекономічних операцій: на вимогу клієнтів, а також для власних потреб купують або продають іноземні валюти, здійснюють міжнародні розрахунки та фінансування експортно-імпортних угод. У результаті вивчення дисципліни «Міжнародні розрахунки і валютні операції» студент має отримати глибокі знання з теорії та практики здійснення міжнародних розрахунків, операцій на валютному ринку, кредитування експортерів та імпортерів, управління валютними ризиками.

Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між країнами, інвестування. Тому питання, пов’язані з вивченням технології здійснення міжнародних розрахунків і валютних операцій, форм і засобів розрахунків, платіжних інструментів, документів і умов постачання в зовнішньоторго-вельних операціях, особливостей організації міжнародного кредитування, банківських гарантій і поручництва, методів управління ризиками, притаманними міжнародній торгівлі, є важливими для майбутніх фахівців із банківської справи.

Навчальну дисципліну «Міжнародні розрахунки і валютний контроль» віднесено до вибіркових дисциплін підготовки бакалаврів за напрямом «Фінанси і кредит» варіативною компонентою «Банківська справа».

Метою вивчення навчальної дисципліни є формування у майбутніх магістрів з банківської справи знань з теоретичних основ, методичних підходів, а також практичних навичок щодо принципів, прийомів і методів організації та здійснення міжнародних розрахунків і валютного контролю.

Предметом навчальної дисципліни є економічні, організаційні, правові питання, що виникають у процесі міжнародних розрахунків та валютного контролю.

Зм 1. Теоретичні основи валютних відносин та міжнародних розрахунків

Тема 1. Загальні основи організації міжнародних розрахунків

Методичні вказівки

Для розуміння сутності міжнародних розрахунків студенту необхідно розуміти, що сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим зміцненням взаємозв’язків між національними економіками. Поглиблення міжнародного розподілу праці та спеціалізації виробництва сприяло розвитку міжнародної торгівлі, яка представляє собою торгівлю між різними країнами.

Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових відносин. Міжнародна торгова операція починається з продажу товару експортером імпортеру.

Міжнародні розрахунки здійснюються банківськими установами. Для своєчасного і раціонального проведення міжнародних розрахунків банки відкривають і підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах у відповідності зі структурою та строками майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. При цьому діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, а з іншого – визначається практикою, яка склалася у світі та існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими міжбанківськими угодами.

Способи платежів. В практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:

• платіж готівкою;

• авансовий платіж;

• платіж в кредит.

Першочерговою і необхідною умовою для укладання і здійснення міжнародної торговельної операції є зовнішньо-торгівельний контракт, який визначає права та обов’язки сторін, їх відповідальність за проведення операції. При складанні контракту велике значення має правильне визначення валютно-фінансових і платіжних умов угоди, від яких залежить рентабельність зовнішньоторговельних операцій, своєчасне отримання платежу, виконання обов’язків за контрактом, страхування сторін від валютних ризиків.

Від вибору валюти ціни та валюти платежу залежить у значній мірі валютна ефективність угоди.

Валюта ціни – валюта, в якій визначається ціна контракту. При виборі валюти ціни враховуються міжнародні традиції торгівлі даним товаром, умови міждержавних угод. При заключенні зовнішньоторговельного контракту ціна товару може бути зафіксована в будь-якій вільноконвертованій валюті: країни продавця, країни покупця або третьої країни. Якщо між країнами укладена угода про порядок розрахунків за клірингом, то ціна товару встановлюється у тій валюті, яка прийнята для клірингових розрахунків. Для українських зовнішньоторговельних організацій вибір валюти ціни більш складний через обмежене використання гривні за зовнішніми операціями. Як свідчить практика, основною валютою ціни в розрахунках за українським експортом є американський долар. В той же час за імпортом в якості валюти ціни часто використовуються вільно конвертовані валюти інших розвинутих країн. Це обумовлене прагненням продавців з цих країн отримати свої національні валюти.

Валюта платежу – валюта, в якій повинно бути оплачено зобов’язання покупця (імпортера). При нестабільності валютних курсів ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж – у валюті країни-імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не співпадають, то в контракті вказується курс перерахунку першої на другу (або за паритетом, який фіксується МВФ на базі СДР, або за ринковим курсом валют).

Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару, який зазначений у зовнішньоторговельному контракті. Вони оговорюються індивідуально. Вибір умов платежу залежить від сили партнерів на ринку. При обговоренні сторонами умов платежу дуже важливим є погодження наступних питань:

• коли належить робити платіж (наприклад, до, в час або лише після поставки товару);

• яким чином повинен бути здійснено платіж (форма розрахунків);

• де він повинен бути здійснений.

В процесі укладення зовнішньоторговельних угод експортери та імпортери враховують багато чинників і показників, починаючи з фінансового стану ділового партнера, його позиції на ринку і закінчуючи політичними, економічними та законодавчими умовами його країни. Пильне вивчення контрагента особливо важливе в сучасних умовах, коли стрімкий розвиток світового ринку, постійне удосконалення продукції, що виробляється, призводить до того, що покупці схильні до оновлення ділових партнерів, пошуку нових постачальників, найбільш привабливих з точки зору ціни та якості товару. При оформленні нового торгового партнерства фірми (підприємства) і банки, які приймають участь у розрахунках, оцінюють насамперед ризики, що можуть виникати у ході такого співробітництва.

З точки зору міжнародної торгівлі, ризик – небезпека втрат за провиною іншої сторони або через зміну політичної, економічної або іншої ситуації в країні партнера. Можливі втрати у зовнішньоекономічній діяльності можуть торгнутися будь-кого з її учасників – експортера, імпортера або обслуговуючого банка. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають в процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дозволяють ці ризики мінімізувати або усувати зовсім.

Світова практика свідчить, що учасники зовнішньоекономічної діяльності наражаються на чотири основні групи ризиків: ризик країни; банківський; валютний; ризик контрагента.

Ключові слова і терміни: міжнародні розрахунки; платіж готівкою; авансовий платіж; платіж в кредит; валюта ціни; валюта платежу; умови платежу; форми розрахунків; ризики зовнішньоекономічної діяльності; ризик країни; ризик не переказу; ризик банку; валютні ризики; ризик свого партнера