Список використаних джерел

1. О.М. Гавва, А.В. Деренівська, Л. О. Кривопляс-Володіна. Забезпечення заданої інтенсивності переміщення сипкої продукції із бункера в лінійних вагових дозаторах/ // Вібрації в техніці та технологіях. – 2012. – № 4 (68). – с. 103-108

2. Ю. Л. Гунько, М. С. Шведик, В.В. Сахан. Підвищення ефективності робочого процесу тарілчастого дозатора. Сільськогосподарські машини. Збірник наукових статей. Випуск 34 – Луцьк: ред.-вид. відділ ЛНТУ, 2016. – с. 10–16.

3. Гуревич, А. Л. Автоматическое дозирование жидких сред / А. Л. Гуревич, М. В. Соколов. — Л. : Химия, 1987. - 223 с.

4. Поляков С.И. Проблема достижения точности дозирования. «Актуальные проблемы лесного комплекса». Сб. научн. ст., вып. 11 – Брянск, 2005. – с. 145–148.

5. Хромеенков В.М. Оборудование хлебопекарного производства [Текст] / В.М.Хромеенков. – М.: Изд.центр «Академия», 2008. – 368 с.

УДК 633.521:631.5

Онюх Ю.М.,

асп. кафедри ІКЗ АПК

Дідух В.Ф.,

д.т.н., проф. кафедри ІКЗ АПК

Луцький національний технічний університет

Результати досліджень розривного навантаження волокна льону олійного

Льон олійний посухостійка культура з коротким вегетаційним періодом 80-100 днів. Тому, до недавнього часу в Україні переважаючими природно - кліматичними зонами були Степ і Лісостеп, на яких вирощували насіння льону олійного. Насіння має багатогалузеве використання у харчовій промисловості, медицині, лакофарбовій та інших галузях народного господарства.

За своїми агробіологічними особливостями льон олійний, за розробки сучасної інтенсивної технології, придатний для вирощування на темних і ясно – сірих ґрунтах природно – кліматичної зони Полісся. Проте, останні дослідження впливу погодних умов, на формування стеблової частини врожаю льону олійного вказують на підвищену її висоту у порівнянні з стеблами льону олійного зон Півдня України.

Такі висновки зроблені на основі результатів отримання даних (табл.. І) про врожайність насіння та соломи даної культури, вирощеної в різних умовах в 2016 році на території Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції в с.Рокині, а також в приватному господарстві в с. Остріїв Рівненської області. Досліджувались сорти Айсберг, Лірина - німецької селекції, Орфей, Південна ніч, Сонєчни - білоруської селекції.

Таблиця 1 Морфологічні показники стеблостою льону олійного різних сортів на момент збирання

Назва показника	Значення показника
	Лірина		Орфей		Сонєчни		Айсберг		Південна ніч
	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2
Середня довжина стебла, см: загальна технічна Середній діаметр стебла,мм: біля окоренка ½ висоти стебла біля суцвіть Вага 1 стебла, г всього без коробочок без китиць Середня кількість коробочок на рослині, 141т.. Вага 1000 насінин, г Урожайність, ц/га: насіння с оломи	71.6 58.4 2.21 1.9 1.4 1.54 0.93 0.73 22.2 6.34 21.1 49.5	- - - - - - - - - - - - -	66.5 52.4 2.6 2.2 1.3 1.02 0.7 0.56 13.5 6.55 14.9 37.6	64.4 32.2 3.5 2.9 2.8 2.01 1.35 0.7 26.8 8.0 15.8 32.0	82.7 72.6 2.75 2.1 1.7 1.33 0.91 0.82 16.6 4.53 11.1 50.1	68.7 54.9 2.6 1.8 1.3 1.03 0.70 0.61 18.3 5.19 13.2 41.2	60.3 44.1 2.2 1.8 1.2 0.86 0.52 0.42 14.5 7.0 12.6 33.1	57.9 27.7 2.8 2.5 2.2 1.12 0.75 0.36 24.5 7.56 13.3 33.2	77.1 60.1 2.6 2.2 1.4 1.38 0.97 0.79 15.9 7.8 15.5 48.3	74.3 46.4 3.6 2.5 1.9 2.61 1.79 0.97 28.6 8.28 17.7 42.8

Прим. 1 - дослідні ділянки с. Рокині;

2 - дослідні ділянки с. Остріїв.

Таким чином, наявність значної кількості соломистої маси, до 50%, вказує, що в умовах Полісся крім насіння, льон олійний продукує волокно, що підтверджують подальші дослідження. Відсоток волокна становить від 20 до 25% від загальної маси стебла і розміщується воно за всією довжиною стебла. Так як погодні умови не сприяли перетворенню соломи у тресту методом росяного мочіння, то більшість дослідів було проведено в кінці серпня місяця 2016р., а інші листопаді із промислових польових зразків. В процесі досліджень виділене волокно перевіряли на розривне навантаження, згідно якого оцінювали його якість, як можливу сировину для використання у текстильній галуззі. Методика проведення досліджень була стандартною згідно ГОСТ 9394-76 „Волокно льняное короткое. Технические условия». Кількість повторностей – десять. За середніми значеннями будували діаграму розривного навантаження досліджуваних сортів.

Аналіз діаграми показує, що якість волокна льону олійного залежить від місця його вирощування та сортів і умов отримання трести. Найвища якість волокна прослідковується з стебел льону олійного отриманого на дослідних ділянках стм. Рокині (діаграми за номером 1), що підтверджує розривне навантаження у межах 150 Н, а сортів Соняшни та Айсберг до 200 Н. Дані дослідні ділянки розташовані у зоні Полісся.

Дещо нижчою та більшим розкидом значень розривного навантаження волокна, отриманого у перехідній зоні, що знаходяться у Рівненській області (діаграми за номером 2). Серед сортів для даної зони, відрізняється сорт Сонячни – середнє розривне навантаження склало 237,7 Н, найгірший сорт – Лірина з виробничої площі – 80,6 Н. Проведені повторні досліди, після витримки трести даних сортів у полі до листопада місяця (діаграми за номером 3), вказують на різке падіння значень розривного навантаження до 15,8 Н сорту Лірина та максимального 60, 5 Н.

Загальним висновком проведених досліджень слід вважати, що льон олійний є перспективною культурою для Західного Полісся. Проте, його не завжди варто орієнтувати на вирощування на насіння. Такий сорт як Сонячний та інші вітчизняні сорти можна вирощувати на коротке неорієнтоване волокно.

Список використаних джерел:

1. Волокно лляне коротке. Технічні умови. – К. : Держспоживстандарт України, 2009. – III. – 10 с.

УДК 663. 51

Панасюк С.Г.,

к.т.н., доц. кафедри обладнання переробних виробництв,

Калахан О. ,

магістрант гр. ОПВм-51

Луцький національний технічний університет

Контроль якості спирту на ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат"

Харчова продукція, щоб бути конкурентоспроможною, повинна мати високу якість. Якість будь-якої продукції, в тому числі харчової, формують вивчення попиту споживачів, розробка вимог до продукції, якість вихідної сировини, технології її переробку у готову продукцію та контроль якості, що проводиться на виробництві.

Луцький спиртогорілчаний комбінат виробляє зерновий етиловий спирт 3-х сортів якості (вищої очистки, "Екстра", "Люкс"). Для виробництва спирту застосовують безвідходні технології, що дозволяє додатково забезпечувати також і виробництво супутньої продукції, зокрема, вуглекислоти, барди, ефірів та сивушних масел. Основною сировиною для приготування спирту є кукурудза, пшениця і тритикале. Їх основна цінність полягає в наявності в них крохмалю, який становить 55-70 % (для кукурудзи), 48-57 % (для пшениці і тритикале), а також цукрів у середньому 2-6%.

На якість етилового спирту великий вплив має якість зерна, що поступає на переробку, та вода, яка є одним з головних компонентів дріжджового і основного заторів. Сировина, яка надходить для виробництва етилового спирту, повинна мати супроводжуючий документ, який підтверджує її якість та показники безпеки відповідно до чинних нормативних документів. При прийманні зерна відбирають проби, визначають стан зерна, запах, колір, вологість, зараженість шкідниками та проводять аналізи для контролю вмісту токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів. Показники якості зерна регламентуються державними стандартами: кукурудзи –  ДСТУ 4525:2006, пшениці – ДСТУ 3768:2009, тритикале – ДСТУ 4762:2007.

Для перетворення в цукор крохмаль піддається оцукрюванню. Цей процес відбувається в рідкому середовищі при підвищеній температурі за допомогою ферментних препаратів. Вода, яка використовується, повинна відповідати гігієнічним вимогам, що ставляться до питної води. Вона повинна бути прозорою, безбарвною, не мати запаху і стороннього присмаку, а крім того, м'якою, з малим вмістом солей магнію і кальцію. Для приготування заторів застосовують некип'ячену воду для забезпечення дріжджів достатньою кількістю розчиненого повітря і створення сприятливих умов для бродіння.

Важливим чинником, що впливає на якість отриманого етилового спирту є якість технологічного процесу. Переробка зерна на етиловий спирт складається з таких стадій: підготовка сировини до переробки, яка включає очистку та помел зерна, приготування та розварювання замісу, оцукрювання крохмаловмісної сировини; культивування дріжджів; зброджування оцукреної маси, перегонка бражки та ректифікація спирту. При приготуванні замісів необхідно дотримуватися визначених співвідношень компонентів та температур. При розварюванні замісів важливим є забезпечення встановлених температурних та часових режимів. Якість розвареної маси оцінюють за її кольором. Оцукрювання замісу та зброджування оцукреної маси проводять при строго регламентованих температурах протягом визначеного проміжку часу. При бродінні відбувається ряд хімічних перетворень, результатом яких є отримання етилового спирту. Закінчення процесу зброджування контролюють вмістом незброджених цукрів у бражці, що знаходиться у межах 0,2–0,3г/100 мл. Показниками зрілості бражки є також титрована кислотність, величина рН та міцність, виражена у об.%. Виділення спирту з бражки проводять за допомогою її перегонки у ректифікаційній колоні. Після цього бражний дистилят піддається очистці від супутніх летких домішок та води шляхом ректифікації.

Якість отриманого етилового спирту контролюють органолептичним методом та проведенням вимірювань фізико-хімічних показників. За органолептичними та фізико-хімічними показниками етиловий спирт повинен відповідати вимогам, встановленим ДСТУ 4181 та ДСТУ 4222. Для забезпечення якості та безпеку готового продукту визначають також вміст важких металів (свинець, кадмій, ртуть та цинк) та радіонуклідів. Допустимий рівень вище перелічених елементів не повинен перевищувати показників, встановлених чинними нормативними документами.