Список використаних джерел

1. Ребицький В.М., Полікарпов І.С. Впровадження штрихового кодування товарів // Організація і технологія інспектування. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2001. – С. 71-75.

2. Опьонова І.В. До питання забезпечення якості штрихкодового маркування товарів // Экономика промышленности. Экономика Украины в трансформа-ционный период: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2001. – С. 235-240.

3. ДСТУ 3359-96 Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів ідентифікації. Якість друку штрихкодових позначок. Загальні технічні вимоги та методи контролю.

УДК 675.92.03

Ковальчук Н.М.,

Прищепа І.А.,

коледж технологій, бізнесу та права СНУ ім. Лесі Українки

Аналіз Стану ринку рибопродуктів в Україні

Хоча риба і не є основним продуктом для українців, вона має велике значення в їх харчуванні. Зростання цін на м’ясо робить рибу дедалі більш привабливим продуктом. Сучасний стан ринку рибопродукції характеризується такими особливостями [1]:

1. значним посиленням загальної незбалансованості між попитом і пропозицією рибної продукції;

2. негативними диспропорціями в структурі й асортименті попиту і пропозиції риби;

3. низьким рівнем відповідності якості продукції вимогам споживачів;

4. прискореним зростанням роздрібних цін на рибу і рибну про­дукцію за умов падіння їх якісних характеристик;

5. недосконалістю нормативно-пра­вової бази, діяльності операторів ринку.

Сьогодні ринок рибної продукції розвивається досить динамічно. Цьо­му сприяють як зростання пропозиції продукції на місцевому ринку та по­ступове розширення її асортименту, так і подальша диверсифікація цього ринку. І хоча рівень споживання ри­би в нашій країні досі не досяг рівня 1990 року, він значно збільшився порівняно з 1992-1995 рр. Експерти відзначають значне зростання спо­живання риби й морепродуктів, спричинене епізоотіями і, зокрема, епідеміями ящуру, курячого грипу. Риба залишалася і продовжує зали­шатися смачним, поживним, безпеч­ним і тому охоче споживаним про­дуктом.

Позитивна динаміка споживання риби стимулює роботу підприємств-імпортерів. З огляду на те, що в Ук­раїні відсутня сировинна база осе­ледця, скумбрії, сьомги, палтусу та інших видів риби, імпорт їх сировини завжди становитиме значну частку загального обсягу.

Сьогодні оператори ринку рибопродуктів впевнені, що відновивши торгово-економічні зв’язки з західними партнерами і налагодивши схеми поставки риби в Україну, вони спільними зусиллями остаточно переможуть рибний дефіцит [1].

У структурі імпорту більше 94% становить ввезення мороженої риб­ної продукції. У сортовому складі імпортованої риби в Україну у 2016 році перевагу має оселедець, ввезен­ня якого складає 56%. Серед інших видів - скумбрія, минтай, сардини, шпроти та інші.

Ринок морепродуктів в Україні один з небагатьох продовольчих, де імпорт відіграє суттєву роль в розміщенні сил і відчутно впливає на розвиток галузі в цілому. Основна частка імпорту припадає на сировину: свіжоморожену рибу, ікру і молюски. Основними імпортерами морепродуктів в Україну є Норвегія, Фінляндія, Аргентина, Іспанія, Естонія, Росія, Швеція та інші країни. Норвегія протягом останніх п’яти років являється найбільшим постачальником рибопродукції на наш ринок. Її частка в загальному імпорті цього виду продукції складає майже 60 %.

Імпортери вважають, що сьогодні ввіз в Україну сирої риби не шкодить українському виробництву. Вони постачають, як правило, ті види морської риби, які в Чорному і Азовському морях відсутні. Крім того, великі імпортери ввозять в основному сиру рибу, яку переробляють українські рибозаводи. Можна сказати, що компанії-імпортери являються основними постачальниками сировини для вітчизняного виробника рибопродуктів. Так що, якщо сировина в нас майже повністю імпортна, то «кінцевий продукт», який споживає український покупець, переважно свого, рідного виробництва [2]. Відмітимо, що частка вітчизняної продукції з 500 тис. т, що щорічно споживаються, становить 60-70%.

На прилавках магазинів України присутній великий асортимент рибних продуктів: минтай, навага, горбуша, кета і навіть екзотичні морські делікатеси. Але базові позиції, що створюють виторг, ті ж, що і в радянські часи: оселедець, скумбрія, мойва, минтай і хек. На них припадає в цілому до 70% продажу.