Список використаних джерел

3. Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/425-18

2. Органічне виробництво в Україні: реалії та перспективи: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.facebook.com/food.department.ua/?hc_ref=PAGES_TIMELINE

3. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства «Про затвердження державного логотипу для органічної продукції (сировини)» від 25.12.2015  № 495: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0099-16

УДК 658.8:614.8

Федорчук-Мороз В.І.,

к.т.н., доц. кафедри туризму та цивільної безпеки,

Луцький національний технічний університет

Безпечність товарів із позицій охорони праці

Інтеграція України в Світову організацію торгівлі та інші міжнародні організації, створення спільних підприємств, та й загалом європейський вектор розвитку вимагають від українських органів виконавчої влади посилення економічної безпеки країни. В країнах-членах Європейського Союзу прийнято розподіл функцій між інспекціями, які є державними органами. Такий підхід запроваджує виокремлення, щонайменше, інспекції нагляду за безпекою промислових товарів та інспекції нагляду за безпекою харчової продукції. Більшість країн мають чотири спеціалізовані органи з нагляду за ринком, які займаються інспектуванням продовольчих продуктів, медичних препаратів, промислової продукції та вирішенням питань, пов’язаних з трудовою діяльністю – безпекою праці.

У сфері технічного регулювання в Україні накопичилося чимало проблем, серед яких: застарілі нормативні документи (понад 60% стандартів в Україні прийнято до 1993 року); несумісність вимог і процедур з більшістю розвинених країн, що гальмує або унеможливлює торгівлю з ними; тривалість і висока вартість процедур для виведення на ринок нової продукції, що стримує інновації, підвищує ціни та обмежує конкурентоспроможність національного бізнесу; конфлікт інтересів у державних органах. Сьогодні існує продукція, що може зашкодити здоров’ю чи майну незалежно від того, був товар сертифікований чи обминув систему. Перевірки мало допомагають через дуже обмежену дієвість заходів: той самий небезпечний товар, виявлений і вилучений в одному магазині (складі, представництві тощо), можуть спокійно продавати в сусідньому (небезпечна продукція вилучена тільки з того місця реалізації, де безпосередньо проведена перевірка).

Така ситуація склалася внаслідок стихійних, недостатньо керованих перетворень радянської системи, що мала у своїй основі ГОСТи — систему детальних технічних вимог до продукції, за допомогою яких держава встановлювала не лише точні вимоги до складу, фізичних параметрів і процедур виготовлення продукту, а й визначала асортимент продукції, яка допускалася до виробництва, а потім поширювалась у народному господарстві СРСР. Продукти та послуги одного найменування в усій країні мали бути однаковими та незмінними, що, необхідно віддати належне, достатньо ефективно створювало уніфіковану систему продукції. Усе це контролювали до виходу товарів на ринок, тому потреби у системі нагляду за товарами в системі розповсюдження не було. Недотримання стандартів було не просто порушенням, а економічним злочином і передбачало жорстке покарання. Таким чином відповідність продукції ГОСТам мала гарантувати її безпечність. За нових ринкових умов ГОСТи і навіть технічні умови на продукцію не працюють. Наявність сертифікатів не робить продукцію безпечною, до того ж чимало продукції, як зазначає сертифікат, відповідає деяким пунктам нормативних документів, які встановлюють вимоги до продукції.

В Україні до 2010 року державний нагляд за якістю та безпечністю продукції, яка надходила на ринок, здійснювався 85-ти контролюючими органами. З набуттям чинності Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» припинив існування доринковий контроль товарів, абсолютно несумісний з вимогами ЄС, і скасувався Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.93 № 30-93. Система захисту прав споживачів на той час регулювалася тільки профільним законом «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 № 1023-XII.

Кабінет Міністрів України розмежовує види продукції, виробництво і ввезення яких контролюються державою, між органами державного ринкового нагляду, з метою запобігання дублюванню наглядових функцій окремими органами. Зокрема, затверджено наступні види продукції для ринкового нагляду: морське обладнання; засоби захисту рослин та догляду за тваринами; ліфти; канатні дороги для перевезення пасажирів; обладнання, що працює під тиском; засоби індивідуального захисту; радіоустаткування; пральні машини; лампи побутового використання; іграшки; миючі кошти; устаткування, що створює електромагнітне випромінювання; побутова техніка; взуття; медичні засоби; будівельні вироби; сільськогосподарська техніка тощо. Пропонується видалити з переліку видів продукції ту, до якої немає спеціальних вимог щодо забезпечення її безпеки та необхідності планових перевірок.

Аналіз переліку видів продукції свідчить про значну частку тієї, що відноситься до компетенції органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, яку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Державну службу України з питань праці» від 11 лютого 2015 р. №96 реорганізовано у Державну службу України з питань праці. На цей орган виконавчої влади покладено завдання здійснювати нагляд (контроль) на ринку за об’єктами технічних регламентів та брати участь у розробленні правил і процедури ринкового нагляду за об’єктами технічних регламентів та інших нормативно-правових актів у відповідній сфері.