Список використаних джерел

1. Про підтвердження відповідності : Закон України № 2406-III від 17 трав. 2001 р.

2. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності : Закон України № 3164-IV від 1 груд. 2005 р.

3. Про охорону дитинства : Закон України № 2402-III вiд 26 квіт. 2001 р.

4. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України № 4004-XII вiд 24 лют. 1994 р.

5. Про захист прав споживачів : Закон України № 1023-XII від 12 трав. 1991 р.

6. Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів від 16 груд. 1996 р. — Режим доступу : http://www. zakon.nau.ua.

7. ДСТУ ISO/ІЕС 17000:2007 Оцінювання відповідності. Словник термінів і загальні принципи (ISO/ІЕС 17000:2004, IDT)

8. СанПиН № 42-125-4390–87. Вложение химических волокон в материалы для детской одежды и обуви в соответствии с их гигиеническими показателями. — Режим доступа : http://www.normativ.net.ua.

9. Матеріали та вироби текстильні і шкіряні побутового призначення. Основні гігієнічні вимоги. ДСТУ 4239:2003. — Режим доступу : http://www.lindex.net.ua (Бібліотека стандартів).

10. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні : укл. Б. Угаров. — К. : Держстандарт України, 2000. — 180 с.

11. Тимчасовий порядок декларування відповідності продукції з низьким ступенем ризику для життя і здоров'я споживачів від 1 січ. 2005 р. // Офіційний вісник України. — 2006. — № 52.

12. ДСТУ 3413–96. Порядок проведення сертифікації продукції. — Режим доступу : http://www. zakon.rada.gov.ua.

13. Порядок проведення робіт з сертифікації продукції легкої промисловості від 10 берез. 1999 р. // Режим доступу : http://www.uazakon.nau.ua.

14. Держспоживстандарт України (2005) Національний стандарт України. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів (ISO 9000:2005, IDT). ДСТУ ISO 9000:2007. Київ, 34 с.

15. Супрун Н.П. Конфекціювання матеріалів для одягу: Навч. посіб. / Супрун Н.П., Орленко Л.В., Дрегуляс Е.П., Волинець Т.О. — К.: Знання, 2005. — 159 с.

УДК 504.064

Пахолюк О.В.

к.т.н., доц. кафедри товарознавства та експертизи в митній справі,

Луцький національний технічний університет

Радіологічна безпека: контроль імпорту посуду в україні

Одним із пріоритетних шляхів реалізації державної політики із забезпечення екологічної безпеки визначається запровадження певних контрольних заходів в окремих сферах діяльності, зокрема під час здійснення зовнішньоекономічних операцій з екологічно небезпечними об’єктами та технологіями. З метою встановлення контролю за переміщенням окремих товарів через митний кордон України статтею 319 Митного кодексу України передбачено необхідність проведення державного санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фіто-санітарного, екологічного та радіологічного контролю. Згідно статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічний та радіологічний контроль товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України здійснюється територіальними органами Державної екологічної інспекції України на відповідній території. Суть цих заходів полягає в такому обмеженні радіаційного впливу різноманітного походження, щоб доза опромінення населення, отримана за один рік, в середньому не перевищувала визначеної обгрунтованої величини.

Радіологічний контроль здійснюється з метою контролю за дотриманням вимог чинного законодавства при переміщенні через державний кордон радіоактивних речовин і ядерних матеріалів. Вказаному виду контролю в обов’язковому порядку підлягають усі види товарів, крім електроенергії та товарів, які переміщуються трубопровідним транспортом [2].

З радіоактивним випромінюванням люди зіштовхуються постійно. А це, і вплив космічних променів, випромінювання з землі, будинків, предметів побуту, медичні дослідження (флюорографія, ренген), тобто зовнішнє випромінювання. В той же час, споживаючи продукти харчування, які містять радіонукліди, ми піддаємся впливу внутрішнього опромінення. І якщо, на космічне випромінювання і випромінювання землі тяжко вплинути, то інші джерела радіоактивного випромінювання можна нормувати в залежності від ступеня їх небезпеки і тривалості впливу.

Глиняний, скляний, фарфоровий і фаянсовий посуд, як правило, містить у собі радіонукліди і є джерелом радіоактивного випромінювання. Наявність радіонкуклідів у такому посуді не повязане з аваріями на атомних електростанціях. Це так звані, природні радіонукліди – калій-40, радій-226 і торій-232, які містяться в породах земної кори, в тому числі в глині, піску і камінні [1].

Посуд, який продається у наших магазинах, різноманітного походження. Той, який виготовлений на вітчизняних підприємствах, як правило, підлягає радіаційному контролю, а зарубіжні виробники в більшості випадків, такий контроль не проводять, оскільки в їхньому законодавстві немає вимог до радіаційної безпеки посуду. Тому посуд, який не відповідає вимогам радіаційної безпеки в Україні, частіше закордонного походження.

З метою забезпечення проведення радіологічного контролю вантажів та транспортних засобів використовуються переносні прилади радіологічного контролю та стаціонарні системи, що встановлені на постах екологічного контролю, загальною кількістю 774 одиниці.

Також важливим заходом щодо прискорення процедури проходження імпортних товарів через пункти пропуску на державному кордоні є проведення першого етапу радіологічного контролю (експрес аналізу) за допомогою стаціонарної апаратури у пунктах пропуску через державний кордон та пропуск товарів в зони діяльності митниць призначення для завершення інших етапів радіологічного контролю.

Про ефективність діяльності в частині здійснення контрольних операцій з об’єктами контролю, що переміщуються через митний кордон України свідчать дані за результатами роботи територіальних органів Держекоінспекції України.

Таким чином, одним із найголовнішим завданням забезпечення екологічної безпеки держави є недопущення потрапляння на її території радіаційно забруднених, небезпечних для здоров’я та оточуючого середовища речовин [2]. Для досягнення вказаної мети необхідно встановити ефективний контроль за переміщенням територією України небезпечних об’єктів та речовин, що ґрунтується на забезпечені наступних складових:

• вдосконалення та врахування європейських стандартів під час розробки нормативно-правових актів з вказаного питання;

• захищеність державних службовців та підвищення авторитету державної служби;

• забезпечення постів екологічного контролю новітньою апаратурою радіологічного контролю та вдосконалення методів їх застосування;

• співпраця та обмін досвідом із зацікавленими службами, міжнародними організаціями.