Список використаних джерел

1. ГОСТ 6805:1997 «Кофе натуральный жареный. Общие технические условия»

2. Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів : станом на 20 липня 2012 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Київ : Парлам. вид-во, 20012. – 1 с. – (Бібліотека офіційних видань).

УДК 620.2

Ярошевич О.М.

ст. гр. ТЕМм-52

Ярошевич Т.С.

к.т.н, доц. кафедри товарознавства

та експертизи в митній справі

Луцький національний технічний університет

Оцінювання кольору та консистенції тихих білих вин

Першим етапом будь-якої дегустації є оцінювання кольору напою. Гамма відтінків білих вин є надзвичайно широкою – від солом’яно-жовтого до золотистого й, навіть, бурштинового. Колір вина свідчить про його вік та особливості. Так, блідо-жовте забарвлення зазвичай говорить про те, що вино є зовсім молодим та легким у смаку. Виразний блиск та прозорість засвідчують високу кислотність, тоді як легка матовість кольору притаманна білим винам із пом’якшеною кислотністю. Молоді, свіжі та ароматні вина можуть мати також блідо-солом’яний, або блідо-лимонний колір із ледь помітним зеленкуватим відтінком. Якщо зеленкуватий відтінок є досить інтенсивним, це може свідчити про використання для виробництва вина винограду недостатньої зрілості, незадовільну якість врожаю та потрапляння листя до ємностей, в яких проходить бродіння напою. Із витримкою колір білих вин (на відміну від червоних) стає більш насиченим, солом’яний та зеленкуватий відтінки змінюються на світло-золотистий. Вина, що витримувались в дубових діжках мають глибокий золотистий колір, який з часом інтенсифікується через контакт із невеликою кількістю кисню, яка міститься у пляшці. Солодкі вина типу сотерну також мають насичений золотистий колір, який з часом трансформується у, так званий, «колір старого золота» з червоним або червоно-коричневим відтінком. Останнє свідчить про те, що пік смакових властивостей напою вже минув. Виражений золотистий колір є типовим також для кріплених вин на основі мускату і «vin jaune».

Особливу увагу в ході дегустації необхідно звертати на забарвлення обідку диску вина. Якщо він має водянистий або світло-сірий колір, є велика ймовірність захворювання або «смерті» напою. Подібний висновок можна зробити і про тьмяне вино.

Дуже важливим критерієм якості вина є його консистенція. Для визначення текучості вина, варто злегка пообертати його в дегустаційному келиху. Сухе вино обертається легко і за консистенцією нагадує воду. Для солодких та кріплених вин характерна помітна в’язкість, зумовлена високим вмістом гліцерину, спирту та залишкового цукру. Проте надмірно в’язка консистенція властива зіпсованим винам, тут вже йдеться про хворобу вина «ожиріння».

Осад в білих винах зустрічається нечасто, як правило у вигляді винного каменю (кристалів винної кислоти), хоча витримані сотерни можуть утворювати щільний білий осад із солей винної кислоти та білків, який не вважається дефектом вина.