Список використаних джерел

1. ДСТУ 3143-2013 М'ясо птиці (тушки). Загальні технічні умови. – К.: Держспоживстандарт України. – 2013.

2. Електронний ресурс: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80

3. Електронний ресурс: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12

УДК 620.2:677

Пахолюк О.В.

к.т.н., доц. кафедри товарознавства та експертизи в митній справі,

Луцький національний технічний університет

Мартосенко М.Г.,

к.т.н., доц. кафедри експертизи та митної справи

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі»

Стан льонарства для розвику текстильної промисловості країни

Текстильна галузь є однією з провідних у легкій промисловості, що значною мірою забезпечує формування державного бюджету та виступає важливим фактором розвитку сільського господарства, хімічної та машинобудівної промисловості. Тому, перед вітчизняними підприємствами виникає важливе завдання оновлення техніки та технологій, модернізації виробничого процесу, впровадження інновацій, покращення якості та конкурентоспроможності текстильної продукції.

Проте, сьогодні спостерігається тенденція до стрімкого зниження показників розвитку даної галузі, що досить негативно впливає не лише на особливості внутрішнього ринку продукції льонарства, а і на економіку країни загалом. Саме тому важливим є аналіз питань щодо сучасного стану галузі льонарства і його впливу на розвиток текстильної галузі України.

Льон на сучасному етапі розвитку текстильної промисловості як практично безвідходна культура є інвестиційно привабливим. Упровадження інноваційних технологій переробки льону в продукцію з новими властивостями може значно розширити сферу його використання та підвищити привабливість галузі.

Волокна льону мають дуже важливі гігієнічні та лікувальні властивості. Вироби з льону не деформуються, мають високу зносостійкість, велику повітро- та теплопровідність, гігроскопічність і неповторний блиск [2]. Оскільки тканини зі значним вмістом лляного волокна сприяють терморегуляції тіла у спеку, людина, вдягнена в костюм із лляної тканини, пітніє у спеку в 1,5 рази менше, ніж в одязі з бавовняної тканини, та вдвічі менше, ніж в одязі з віскози.

Структура асортименту лляних тканин на вітчизняному та зарубіжному ринках значно відрізняється. У західноєвропейській структурі споживання лляних тканин на одягово-білизняний асортимент припадає 60–75 % їх виробництва, зокрема на трикотажні полотна – 14–45 %. У той час як на вітчизняному ринку частка лляних тканин становить майже 7 %, а 64 % виготовленої в Україні льонопродукції – це технічні й тарні тканини. На європейському ринку потреба в льоноволокні становить 120 тис. т на рік і має тенденцію до зростання. У тих самих обсягах оцінюється попит американського ринку [1].

Аналіз розвитку льонарства вказує на те, що за останні 15–17 років руйнівні процеси в галузях призвели не тільки до втрати зовнішнього ринку волокна, а й до повної зупинки вітчизняних льонокомбінатів. Негативні тенденції у виробництві льону простежуються на підприємствах переробної промисловості. Внутрішній ринок тканин на 50–60 % формується за рахунок імпорту, в той час коли Житомирський та Рівненський льонокомбінати не працюють.

Разом з тим, сучасний ринок ставить перед лляною підгалуззю ряд конкретних вимог з метою реструктуризації та оптимізації існуючої структури асортименту льоновмісних тканин, суттєвого вдосконалення способів їх оброблення, а основне – підвищення рівня їх якості. Ефективними шляхами вирішення піднятих питань є [3]:

• проводити більш глибоку переробку лляного волокна (особливо короткого) у принципово новий асортимент екологобезпечних текстильних матеріалів і виробів, для забезпечення їх високої гігієнічності та екологічної безпечності;

• завдяки притаманній лляному волокну бактерицидності і його здатності гальмувати ріст небажаних мікроорганізмів, використовувати їх для виготовлення виробів медичного, санітарно-гігієнічного та лікувально-профілактичного призначення;

• подальше вдосконалення способів основного (друкування, фарбування натуральними барвниками; ресурсо- і енергозберігаючі технології) та заключного (безформальдегідна малозминальна обробка тощо) оздоблення лляних та льоновмісних тканин одягового і інтер’єрного призначення.

Отже, сьогодні спостерігається досить складна ситуація щодо розвитку галузі льонарства в Україні, для покращення якої підприємства потребують, насамперед, державної допомоги.

Через дефіцит бавовни в нашій країні, саме лляні волокна необхідно вважати основним резервом сировинного забезпечення ринку екотекстилю. Тому, доцільним є більш широке використання лляного волокна (особливо короткого) для збільшення обсягів виробництва та розширення асортименту екологобезпечних видів текстильних матеріалів і виробів, реалізації їх на вітчизняному ринку.