Лекція №3 Тема: Особливості логопедичної роботи з подолання алалії План

1. Організація корекційної роботи з подолання алалії

2. Особливості логопедичної роботи з подолання моторної алалії

3. Особливості логопедичної роботи з подолання сенсорної алалії

1. Організація корекційної роботи з подолання алалії

Як системне порушення мовленнєвого розвитку алалія є одним з виявів загального недорозвитку мовлення, що зумовлює однотипність організації основних етапів корекційної роботи з її подолання. Алалія – медико-психолого-педагогічна проблема. Метою логопедії є визначення принципів і методів корекційного впливу, спрямованого на розвиток мовлення й особистості дитини. Систематична, тривала логопедична робота дає у ряді випадків засоби, достатні для мовленнєвого спілкування дитини, але іноді – тільки елементарне мовлення. Робота повинна проводитися комплексно й систематично, враховуючи при цьому закономірність розвитку мовних функцій в онтогенезі й закономірність будови мови. Так роботу з подолання алалії ділять на три основні етапи:

На першому етапі проводять роботу з розвитку слухового сприймання, формування мотивації до мовленнєвого спілкування та мовленнєвої активності, розвиток пасивного та активного словника побутової лексики.

Другий етап роботи присвячений формуванню фразового мовлення, роботі з формування навичок оперування мовним матеріалом на рівні словосполучення та речення паралельно з нарощуванням лексичних, граматичних та синтаксичних засобів мовлення, формування та удосконалення навичок діалогічного мовлення.

На третьому етапі основну увагу звертають на формування зв'язного мовлення: удосконалення навичок діалогу, формування та розвиток різних видів репродуктивного та продуктивного монологічного мовлення.

Окрім цього значну увагу звертають на формування готовності (передусім мовленнєвої) до навчання у школі. У цьому розділі корекційної роботи удосконалюють засоби та навички мовленнєвого спілкування, робота спрямована на оволодіння дитиною звуковим аналізом та синтезом, формування зорових функцій та операцій (зорового, зорово-просторового та частково буквеного гнозису, зорової уваги, пам'яті, контролю), розвиток дрібної моторики, моторних операцій та функцій (рухової уваги, пам'яті, контролю), оволодіння простими графічними навичками, що готують руку до письма.

Проте алалія належить до числа тяжких форм мовленнєвої патології, що викликана порушеннями мозкових механізмів мовленевої діяльності, має специфічну симптоматику та вимагає тривалої систематичної та комплексної корекції із залученням фахівців педагогіки, психології та медицини.

З огляду на це до загальної схеми корекційної роботи слід ввести низку специфічних напрямів, які визначаються відповідно до форми алалії та психологічних механізмів, що її зумовлюють, стану та особливостей сформованості різних сторін мовлення у дітей, їхніх індивідуальних особливостей тощо.

2. Особливості логопедичної роботи з подолання моторної алалії

Основну увагу в корекційній роботі звертають на подолання наслідків апраксії: кінестетичної чи кінетичної. При кінестетичній моторній алалії у роботі варто використовувати завдання на розвиток кінестетичної чутливості органів артикуляції, статичні та динамічні артикуляційні вправи (методика Є.Соботович). Завдання варто починати виконувати перед дзеркалом, поступово формуючи уміння виконувати артикуляційні вправи без опори на зоровий аналізатор. У роботі широко використовують механічні прийоми із застосування шпателів та логопедичних зондів, зорові тактильні, кінестетичні опори для формування диференційованих характеристик звуків мовлення (дзвінкий-глухий, свистячий-шиплячий, місце та спосіб артикуляції тощо). Для розвитку кінестетичної чутливості доцільно використовувати логопедичний масаж.

При кінетичній апраксії особливу увагу звертають на виконання динамічних артикуляційних вправ, формування відчуття ритму, корекцію складової структури слова з урахуванням послідовності її формування в онтогенезі. Для формування темпо-ритмічної сторони мовлення доцільно використовувати логоритмічні завдання та вправи.

Розвиток лексичної сторони мовлення проводять за загальною схемою, проте окремо слід зосередитися на корекції семантичної структури слова: формуванні різних типів лексичних значень (конкретних, збірних, абстрактних), та лексичних узагальнень (категоріального, контекстуально зумовленого, узагальненого лексичного значення слів), формуванні предметної та понятійної співвіднесеності слова, роботі над засвоєнням різних лексико-семантичних явищ (омонімії, синонімії, багатозначності, метафоричності).

Особливу увагу слід звернути на формування навичок словотвору як потужного засобу поповнення словника. Ця робота передбачає формування в дітей навичок порівняння похідних і твірних слів за звучанням та значенням, навички практичного морфологічного аналізу, уміння утворювати слова за аналогією та самостійно.

Формування граматичної сторони мовлення вимагає урахування специфічних особливостей її сформованості у дітей з моторною алалією, що пов'язана з переважним порушенням синтагматичних та парадигматичних систем мови.

При порушенні парадигматичних систем мови слід зосередитися на розвитку значення граматичних категорій та навичок використання в мовленні граматичних морфем. Розпочинати роботу доцільно з диференціації в імпресивному та експресивному мовленні значень найпростіших граматичних категорій: число іменників та дієслів, виду дієслів. Поступово охоплюючи й інші категорії роду, часу, способу порівняння тощо. Особливу увагу слід звернути на найбільш розгалужену систему морфологічної словозміни – відмінок іменників.

У роботі над відмінком логопед має враховувати не лише граматичні форми слова, але й різні предметно-синтаксичні значення, які виражає кожна з цих форм, та різні варіанти утворення залежно від відміни та групи (твердої, прямої, мішаної), до якої належить іменник (методика Є.Соботович).

Ця робота має будуватися з урахуванням певної послідовності, що дає можливість вибудувати чітку парадигму граматичних значень слова (Є.Соботович, В.Тищенко та ін.):

• від простіших форм називного, знахідного відмінків, до складних форм місцевого та давального;

• від відмінкових форм, що утворюються без чергування звуків в основі, до форм, що вимагають такого чергування (книга - книзі, білка-білці);

• від відмінків, що мають одне предметно-синтаксичне значення, до відмінків, що мають кілька предметно синтаксичних значень);

- від предметно-синтаксичних значень, що виражаються лише одним відмінком, до диференціації близьких предметно-синтаксичних значень, які виражають різні відмінки;

- від безприйменникових (простих атрибутивних, суб'єкт-об'єктних) до прийменникових та складних (об'єкт-об'єктних) конструкцій.

У роботі над синтаксичною стороною мовлення, зокрема з дітьми, у яких порушені синтагматичні системи мови, окрім традиційних завдань, пов'язаних з нарощуванням синтаксичної структури речення варто використовувати завдання спрямовані на формування навичок синтаксичного структурування ситуації та виділення в ній смислових компонентів суб'єкта, предиката, об'єкта, дії, атрибутів тощо. Важливим є формування в дітей диференційованого синтаксичного значення слів у реченні, уміння правильно передавати синтаксичне значення слова шляхом відповідного граматичного оформлення, уміння визначати синтаксичне значення слова за смислом та за його граматичним оформленням.

Важливим є формування операцій граматичного (синтаксичного) трансформування речення: вправи на упорядкування деформованого речення, розширення та звуження речення.

Важливим складником роботи з корекції граматичної сторони мовлення є розвиток контролю (самоконтролю) за морфологічним та синтаксичним оформленням речення.

У роботі над розвитком зв'язного мовлення слід звернути увагу на формування навичок структурування смислової ситуації, планування мовлення, побудову зв'язного вислову з опорами (на наочність, серію запитань, план) та самостійно. У цій роботі можна використовувати методики Н.Жукової, О.Мастюкової, Т.Філічевої, Є.Соботович, С.Миронової, І.Марченко та ін.

Окрім корекції порушень мовленнєвого розвитку слід звернути увагу і на корекцію та попередження немовленнєвих вад у дітей з моторною алалією. Оскілки немовленнєва симптоматика значною мірою пов'язана з порушеннями сукцесивних та симультанних аналізу та синтезу корекційну роботу можна вибудувати у напрямі їхнього розвитку в різних видах діяльності дитини: руховій, графічній, ігровій, пізнавальній, трудовій, образотворчій тощо.

При роботі використовуються різні способи й методи, які слід розглядати не ізольовано, а в комплексі, маючи спільну спрямованість в корекційно-виховному впливі. Робота в першу чергу спрямовується на створення механізмів мовної діяльності: формується мотив, комунікативні наміри, внутрішня програма висловлювання, відбір лексико-граматичних засобів, граматичне структурування. Для збагачення мовної практики розвиваються уміння свідомого використання знань, виробляється оволодіння моделюванням мовних операцій. Мовлення вдосконалюється в комплексі з розвитком сенсорних і загальнорухових можливостей.

Звертається увага на розвиток дрібної моторики: дітей навчають розмальовувати, заштриховувати, зав’язувати вузлики, викладати візерунки з мозаїки, геометричних фігур та ін. Установлено, якщо дитина відстає у розвитку рухів пальців рук, то вона відстає і в розвитку мовлення. Тренуючи рухи рук, удосконалюємо й мовлення.

Дуже важливо сформувати в дитини мотиваційну основу висловлювання, розвивати мовну і психічну активність, функції копіювальної діяльності і відображуваного мовлення.

Виховання мотиву діяльності й організації програми висловлювання створюють необхідну базу, ключовий ланцюжок для розвитку мовлення, яке саме в дитини з алалією не формується. Основним у цьому ланцюжку є розвиток предикативної системи й оволодіння елементами граматичної побудови.

Ефективним для розвитку мовлення є використання ритміки й логоритміки, коли музика, слово і рух, спільно з різними вправами, формують рухову й мовнорухову діяльність.

Виховуючи активну увагу, розуміння, логопед привчає дитину уважно вислуховувати фразу до кінця, розуміти питання.

Важливим є залучення різних аналізаторів – слухового, зорового, тактильного. Дитина повинна сама побачити, почути назву предмета або дії, сама назвати і т. д. Тоді у свідомості дитини виникають додаткові зв’язки, матеріал закріплюється міцніше.

Ефективність роботи залежить від оснащення занять наочними матеріалами.

Незалежно від етапу роботи, вплив спрямовується на всю систему мовлення: розширення, уточнення словника, формування фразової і зрозумілої мови, корекцію звуковимови, але на кожному етапі виділяються специфічні завдання і особливості змісту роботи.