27

Лекція № 1 Тема: Алалія як системне порушення мовлення План

1. Поняття про алалію

2. Причини алалії

3. Класифікація алалії

4. Психолого-педагогічна характеристика дітей з алалією

1. Поняття про алалію

Алалія - це відсутність або недорозвиток мовлення спричинений органічним ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку внутрішньоутробно чи в ранньому віці.

Алалія належить до найскладніших мовленнєвих патологій. По-перше, вона виникає внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку, що призводить до порушення специфічних механізмів мовлення у його мовно-слуховій чи мовно-руховій ланках, що значно ускладнює та спотворює діяльність засвоення та використання мови дитиною.

По-друге, алалія–це системне порушення мовлення, що виявляється в недорозвитку усіх його сторін (фонетико-фонематичної, лексичної та граматичної), усіх його видів (експресивного та імпресивного) та форм (усної та письмової).

По-третє, глибина порушення мовлення при алалії є досить суттєвою, що, зокрема, проявляється у відсутності або значному недорозвитку мовлення. Так, у найскладніших випадках перший рівень загального недорозвитку мовлення може спостерігатися у дітей навіть у старшому дошкільному віці, а деякі недоліки писемного мовлення, спричинені алалією, залишаються у таких осіб навіть після закінчення школи.

По-четверте, досить складною є диференційна діагностика алалії та інших порушень психофізичного розвитку, досить тривалою є корекційна робота з подолання первинних та вторинних відхилень розвитку дітей цієї категорії.

На означення алалії в різні часи використовували різні терміни:

• вроджена афазія або онтогенетична афазія – на противагу поняттю афазія, що позначає втрату чи розпад мовлення унаслідок ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в дітей після 3 років та в дорослих;

• дисфазія – що вказує на схожість та одночасно й відмінність названої мовленнєвої патології та афазії.

• слухонімота – термін, який використовували на позначення відсутності мовлення в дітей з нормальним слухом на противагу терміну глухонімота, що позначав відсутність мовлення в глухих.

Остаточно термін алалія виокремлюється лише у 30-ті роки XX ст. та остаточно закріплюється в середині XX ст.

2. Причини алалії

Фактори, що призводять до алалії різноманітні і можуть впливати в різні періоди раннього онтогенезу. Так, в пренатальному періоді до органічного ураження мовних центрів кори головного мозку можуть призводити гіпоксія плода, внутрішньоутробне інфікування (TORCH-синдром), загроза самовільного переривання вагітності, токсикоз, падіння вагітної з травматизацією плода, хронічні соматичні захворювання майбутньої мами (артеріальна гіпотонія або гіпертензія, серцева або легенева недостатність).

Закономірним підсумком обтяженого перебігу вагітності служать ускладнення пологів і перинатальна патологія. Алалія може бути наслідком асфіксії новонароджених, недоношеності, внутрішньочерепної родової травми при передчасних, швидкоплинних або затяжних пологах, застосуванні інструментальних акушерських посібників.

У числі етіопатогенетичних факторів алалії, що впливають на перші роки життя дитини, слід виділити енцефаліти, менінгіти, ЧМТ, соматичні захворювання, що призводять до виснаження ЦНС (гіпотрофію). Деякі дослідники вказують на спадкову, сімейну схильність до алалії. Часті і тривалі захворювання дітей в перші роки життя (ГРВІ, пневмонії, ендокринопатії, рахіт і ін.), Операції під загальним наркозом, несприятливі соціальні умови (педагогічна занедбаність, синдром госпіталізму, дефіцит мовних контактів) посилюють дію провідних причин алалії.

Як правило, в анамнезі дітей з алалією простежується участь не одного, а цілого комплексу чинників, що призводять до мінімальної мозкової дисфункції (ММД).

Органічні пошкодження головного мозку викликають уповільнення дозрівання нервових клітин, які залишаються на стадії молодих незрілих нейробластів. Це супроводжується зниженням збудливості нейронів, інертністю основних нервових процесів, функціональною виснажуваністю клітин мозку. Ураження кори головного мозку при алалії носять різко виражений, але множинний і білатеральний характер, що обмежує самостійні компенсаторні можливості мовного розвитку.