Тема 7: "Документальне оформлення процесу проведення аудиту"

План

1. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

2. Поняття та класифікація робочої документації.

3. Формування та зміни в аудиторській документації.

4. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання.

5.Концептуальний підхід до розробки внутріфірмових стандартів аудиторської фірми.

Ключові слова: Аудиторська документація, робочі документи аудитора, робоча документація аудитора, підсумкова документація аудитора, конфіденційність, внутріфірмові стандарти аудиторської фірми, внутрішні стандарти.

Література: Основна: 3, 10, 11, 15; додаткова: 3, 6, 12, 17, 18; інформаційні ресурси: 1, 4, 5, 7, 15

Повинен знати: Аудиторську документацію: склад, види, форми і зміст, порядок ведення, поняття аудиторського файлу, процес кодифікації аудиторської документації, права власності на аудиторську документацію, порядок та термін зберігання, основи внутріфірмові стандартів аудиторської фірми: призначення, принципи розробки, структуру стандарту, форму і зміст.

1. Характер, форма, зміст та обсяг аудиторської документації.

Маючи достатньо розвинену інфраструктуру та кваліфікованих фахівців, національна система аудиту водночас має практично апробоване системне забезпечення: нормативно-правове, інформаційно-методичне, програмно-технологічне та ін.. Кожен з цих елементів системного забезпечення постійно оновлюється відповідно до потреб і вимог аудиторської практики, яка динамічно змінюється.

Так, Аудиторською палатою України у 2003 році було прийнято рішення про застосування в Україні міжнародних стандартів аудиту в якості національних з метою сприяння підвищенню рівня узгодженості аудиторської практики на міжнародному рівні і є певною методичною базою для практикуючого аудитора.

Відповідно до МСА 230 «Аудиторська документація» аудитор повинен документально оформити інформацію, яка є важливою з погляду формування аудиторських доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторська перевірка виконувалася у відповідності до МСА. Термін «Документація» означає матеріали (робочі документи), підготовлені аудитором (і для аудитора), або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиторської перевірки та зберігаються в нього. Наявність робочих документів з одного боку дозволяє аудитору у разі необхідності захистити сумлінність виконання своїх обов’язків, а з іншого боку, документування процедур аудиторської перевірки створює базу для контролю якості аудиторських перевірок.

На превеликий жаль, як свідчить практика, в багатьох випадках аудитори не завжди складають робочі документи, або їх складання носить формальний характер. Перш за все, це обумовлено браком часу, який аудитор відводе на перевірку та ціновою політикою, яка склалася на ринку аудиторських послуг. За обсягом роботи, складання робочих документів займає найбільшу питому вагу в аудиторській перевірці. Цей час, в більшості випадків, залишається поза увагою аудиторських послуг і не оплачується замовником, бо останнього цікавлять не робочі документи аудитора, а його висновок, складений на декілька сторінках. Тому, в умовах демпінгування цін та з метою швидше здійснити аудиторську перевірку, аудитор починає “економити ” на часі, який відведено для зібрання доказів і документування їх у робочі документи. Це має негативні наслідки, які відбиваються на якості аудиту та унеможливлює, у разі необхідності, захиститися в правоті висловленої думки в майбутньому, після проведення аудиторської перевірки.

МСА 230 зобов’язує аудитора своєчасно підготовляти аудиторську документацію, яка забезпечує:

А) достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;

Б) докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосованих законодавчих та нормативних вимог.

Відповідно складена аудиторська документація допомагає:

а) планувати і проводити аудиторську перевірку;

б) здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи;

в) містить аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.

Зокрема, аудиторську документацію використовують для таких цілей як:

• допомога аудиторській групі в плануванні і виконанні аудиторської перевірки;

• допомога членам групи, відповідальним за нагляд, в керуванні роботою аудиторів та нагляді за нею, а також виконанні обов’язків з перевірки якості відповідно до МСА 220 "Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації";

• надання можливості аудиторській групі звітувати про свою роботу;

• збереження запису питань постійної важливості для майбутніх аудиторських перевірок;

• надання можливості досвідченому аудиторові виконувати перевірку та огляд контролю якості відповідно до Міжнародний стандарт контролю якості (далі по тексту МСКЯ) 1 "Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги";

• надання можливості досвідченому аудитору проводити зовнішні перевірки відповідно до застосовних законодавчих, нормативних або інших вимог.

Аудиторська документація може існувати у формі даних на папері, електронних або інших носіях. До її складу входять, наприклад, програми аудиту, аналізи, меморандуми з окремих питань, стислі описи важливих аспектів, листи-підтвердження та листи-пояснення управлінського персоналу, контрольні листи та листування (включаючи електронне) стосовно важливих питань.

Форма, зміст та обсяг аудиторської документації залежить від таких чинників, як:

• характер аудиторських процедур, які слід виконати;

• ідентифіковані ризики суттєвих викривлень;

• ступень судження, потрібного під час виконання роботи та оцінки її результатів;

• важливість отриманих аудиторських доказів;

• характер та обсяг ідентифікованих винятків;

• потреба документувати висновок або основу для висновку у разі, якщо їх важко визначити, розглядаючи документацію про виконану роботу або отримані аудиторські докази;

• методологія та використаний інструментарій аудиторської перевірки.

Документуючи характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, аудитор повинен записувати розпізнавальні ознаки конкретних статей або питань, що перевіряються.

Розпізнавальні ознаки варіюються залежно від характеру аудиторської процедури та статті або питання, що перевіряється, наприклад:

• щодо детального тесту замовлень, зроблених суб’єктом господарювання, аудитор може ідентифікувати документи, обрані для тестування, за їх датою або номерами;

• щодо процедури, яка вимагає відбору або розгляду всіх даних статей генеральної сукупності, що перевищують конкретну суму, аудитор може записувати обсяг процедури та ідентифікувати генеральну сукупність;

• щодо процедури, що вимагає систематичного відбору з генеральної сукупності документів, аудитор може ідентифікувати відібрані документи, шляхом запису їх джерела, вихідної точки та інтервалу вибірки (наприклад, систематична вибірка звітів про відвантаження з журналу відвантажень за період з 1 квітня по 30 вересня, починаючи зі звіту номер 12345 та відбираючи кожний 125-ий звіт);

• щодо процедури, яка вимагає запитів до конкретного персоналу суб’єкта господарювання, аудитор може записати дати запитів, прізвища та посадові обв’язки персоналу суб’єкта господарювання;

• щодо процедури спостереження, аудитор може записати процес або предмет, які спостерігались, відповідних осіб, їх належну відповідальність, а також де та коли проводилося спостереження.

Аудиторська документація містить записи важливих обговорених питань та коли і з ким проводилися обговорення. Вона не обмежується записами, підготовленими аудитором, а може включати інші відповідні записи, наприклад, погоджені протоколи зустрічей, підготовлені персоналом суб’єкта господарювання.

Якщо аудитор ідентифікував інформацію, що суперечить остаточному висновку аудитора щодо важливого питання або є несумісною і ним, аудитор повинен задокументувати, як він вирішив проблему суперечності або несумісності при формуванні остаточного висновку.

Якщо за виняткових обставин аудитор вважає за необхідне відхилитися від основного принципу або важливої процедури, які є доречними за конкретних обставин аудиторської перевірки, він повинен документувати, як виконані альтернативні аудиторські процедури досягають мети аудиторської перевірки, та причини відхилення, якщо інакше це незрозуміло.

Документуючи характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, аудитор записує:

• хто виконав аудиторську роботу та дату завершення цієї роботи;

• хто перевірив виконану аудиторську роботу, дату та обсяг такої перевірки.