Пасічник Іван Васильович (07.04. 1958 - 19.01.2010)

Народився у селі Семенів Теребовлянського району Тернопільської області.

За освітою – ветлікар. Закінчив з відзнакою Львівський державний ветеринарний інститут (1981 р.). Публікувався у регіональній та закордонній пресі: «Теребовлянські вісті» (Теребовля), «Вільне життя» (Тернопіль), «Свобода» (Тернопіль), «Наше слово» (Варшава), «Літературний Тернопіль», а також у світовій мережі Інтернет (сайт «Поетичні майстерні»). Автор книжок: «Таке життя» (1996), «Стара стежка» (1997), «Благовіщення» (1998), «Мелодії пізнього літа» (1999), «Чекаю на себе» (2000), «Казки про щурів» (2000), «Запах кропу» (2000). Окремі вірші Івана Пасічника покладено на музику. Творчість письменника відзначається яскравою образністю, влучністю і лаконічністю думки, яскравими та оригінальними сюжетами.

БАБИН МИКОЛА (роки народження і смерті невідомі)  Історик , географ. Народився в Гадинківцях. Рік народження і смерті невідомі. Сотник австрійської армії до 1918 року. В 1918 році, щоб не дати більшовикам представляти на мирних переговорах Україні під час підписання угоди в Брест – Литовську, Центральна Рада вирядила до Бреста власну делегацію. В складі цієї делегації і був наш земляк Микола Бабин.

БАЙРАК ГРИГОРІЙ (1896 – 1983)  Вчитель і громадський діяч. Народився 16 жовтня 1896 року в Гадинківцях. Закінчив українську гімназію в Тернополі, воював в УПА. В еміграції в Канаді організував Братство Святого Миколая, був співорганізатором Братства Українців – Католиків Канади, головою його Альтбертського відділення. Довголітній провідник “гетьманської Січі”, управитель “Українських вістей”. Помер 28 липня 1983 року.  

Борисекевич Іван ( 1815 – 1892)  Правник. Громадський і культурний діяч. Народився 1815 року в Увислі. Навчався у Бережанській гімназії. Закінчив правничий факультет Львівського університету ( 1839). Працював в адвокатській конторі у Львові. З 1842 року проживав в Увислі. Активний учасник революційних подій 1848 – 1849 років у Львові. 2 грудня 1848 року обраний заступником голови Руської Ради – першої української політичної організації в Галичині. Розробив її статут , програму та інші документи, учасник Словянського Конгресу у Празі(1848 року) , на якому виступив українською мовою. Організатор собору руських вчених у Львові 9 жовтень 1848р), його учасник і керівник правничої секції. Активно виступав за виділення Східної Галичини, Буковини і Закарпаття в окрему автономну Українську провінцію в складі Австро – Угорської держави.У 1894 році на власні кошти видав повість Г.Квітки – Основ’яненка « Маруся», тим самим спричинився до зв’язків українців Галичини і Східної України. Пізніше видав « Звірословіє», був одним з фундаторів « Галицько – Руської матиці» - торжества для просвітньої та культурно – видавничої діяльності.Сприяв розвитку Товариства « Просвіта» на Гусятинщині. Член і засновник « Просвіти» в 1868 році, згодом почесний член товариства.Влітку 1883 року в Увислі зустрічався з Франком. Свою бібліотеку передав НТШ у Львові. ! 1890 році виїхав до Відня на лікування хвороби очей, де і помер 30 січня 1892 року.

 

ЛЕВИЦЬКИЙ ІВАН (1875-1938)  Педагог, диригент, скрипаль і композитор. Народився 16 листопада 1875 року в селі Мала Лука в родині вчителя. Навчався у Тернопільській першій гімназії, де грав у струнному ансамблі та співав у хорі. У 1910 році склав державний екзамен на вчителя співу та музики середніх шкіл у Львові під головуванням Мечислава Солтиса. У 1903-1012 роках працював учителем співу та музики Тернопільської української гімназії. З 1904 року веде практичний клас-факультатив учнів-скрипалів. Згодом працював педагогом музики та диригентом учнівського хору в Українській жіночій семінарії у Львові (1913-1914, 1919-1934). Був мобілізований до австрійської армії, поранений опинився у Відні, де працював педагогом на вчительських курсах. Найкраще виявився талант композитора в написанні інструментальних творів для скрипки, як і досі використовуються як педагогічний репертуар у музичних школах.

Всі ці люди внесли неабиякий внесок в розвиток нашої держави.Саме завдяки таким особам роте і процвітає наша країна.Тож не забуваймо про них і вшановуймо їх,бо нашій країні є ким пишитись.