Гнат Галька (1. 02. 1884 - 26. 04. 1903)

Вчений-етнограф, педагог, письменник, священик, громадсько-політичний діяч, посол до Віденського парламенту і галицького сойму.Нар. в с. Зарваниця. Закінчив Львівську духовну семінарію (1850). Був інспектором народних шкіл на Тернопільщині. Збирав етнографічні та фольклорні матеріали на Тернопільщині: "Народний празник Купала" (1861), "Приказки" (1874), "З народних казок", "Народні звичаї по Галицькому бере : оіки Збруч" (1893). Видав збірники "Народні звичаї і обичаї над Збручем" (1860, 1862), друкувався в журналах "Науки", "Учитель", "Неділя". Помер в с. Дубківці, нині Раштівці Гусятинського району.

Федір Маковський (16.02.1895 - 03.01.1959)

Вчений-етнограф, педагог, диригент, політв'язень.Нар. в с. Залав'є. Закінчив Теребовельську гімназію. 15 грудня 1915 р. був арештований російською жандармерією, засуджений і відправлений в Сибір як австрійський військовополонений. В Іркутську закінчив факультет іноземних мов університету. Після цього переїхав до Києва, де на протязі 14 років працював у комісії етнографії, був секретарем МК профспілки АН України. Займався науковими дослідженнями, друкувався в "Етнографічному віснику". В 1929-1930рр. під час процесу СВУ притягався до суду. В 1933 р. його звільняють з Академії, а згодом арештують і засуджують на 10 років ГУЛагу. Після звільнення зали­шився жити в Сибіру. В 1955 р. повернувся до Теребовлі хворим, а через 4 роки помер. Похоронений в с.Залав'є.

Євген Мандичевський (ф. Улянович) (1873-1937)

Письменник, педагог, журналіст. Нар. в с. Зарваниця в сім'ї священика. Навчався у Львівському та Берлінському університетах. Викладав у гімназіях Перемишля, Тернополя та інших міст. Написав новели: "Груша" (1899), "З живого і мертвого" (1901), "Судьба" (1906), "В ярмі" (1907) та багато інших. Друкувався в "Літературно-науковому віснику" та часописах "Буковина", "Діло". Був редактором педагогічного журналу "Молодіж" (Тернопіль, 1904-1905). Помер у Кам'янці Буській, де і похоронений.

Адріан Іванчук (17. 09. 1903 - 23. 09. 1951) педагог, поет.

Нар. в м. Струсів. Під час Першої світової війни родину евакуйовано до Австрії, де він навчався у Віденській гімназії. Після повернення на батьківщину продовжував навчання в Тернопільській гімназії, яку закінчив в травні 1924 р. Через рік вступив на філософський факультет Львівського університету, але через нестатки змушений був його залишити. У Львові зблизився з пролетарськими письменниками О. Гаврилюком, С. Тудором, вступає в літературну групу "Горно". Пише вірші, які друкує в журналі "Вікна" ("Як зникла снів веселкова картина", "Косар", "Травневий день", "Міф" - 1928), в яких висвітлює знедолений народ, шукає виходу з тяжкого економічного і політичного становища. В 1930 р. друкує свої вірші "Вісті", "Вікінг" ліворадикальному журналі "Нові шляхи". Наприкінці 1932 р. за бунтарські поезії польська поліція запроторила його до концентраційного табору Береза Картузька. Шість місяців каторги підірвали здоров'я поета. І після звільнення повертається до літературного об'єднання у Львові, продовжує творчу працю. В серпні 1939 р. його вдруге поліція кидає за грати Берези Картузької. Після початку Другої Світової війни, коли розпалася Польща, він повертається до Струсова. Через погане здоров'я з перервами працює вчителем у Струсівській і Кровинківській школах. Помер на 42 році життя в Струсові, де і похоронений.