Володимир Навроцький (1847-1882)
Видатний український економіст-статист Володимир Навроцький народився 1847 р. в с. Котузів, нині - Теребовляиського району. У 1866 р. закінчив гімназію в Станіславі, в 1871 - Львівський університет, на юридичному факультеті якого прилучився до економічних досліджень.
Після закінчення університету в 1874 р. працював на Ряшівщині. що носила тоді назву «Галицького Сибіру». В цьому закамарку Галичини у важких умовах писав свої цінні праці український економіст, який не прожив навіть 35 років, бо 16 березня 1882 р. помер.
Предметом своїх досліджень вчений зробив насамперед ті соціальноекономічні відносини, які склалися в краї внаслідок його розвитку. В. Навроцький поділив галицьке суспільство на експлуататорів і експлуатованих. До перших зарахував поміщиків, промисловців, купців, урядовців і т. д. До експлуатованих належали кустарі, селяни, робітники, зайняті в промисловості, торгівлі, рільництві.
Володимир Навроцький критикував залишки панщинних відносин. Ніхто не розкрив так всебічно, як він, негативні економічні, моральні та інші наслідки залишків кріпацтва.
Економічні праці В. Навроцького характерні великою насиченістю статистичними даними, їх детальним аналізом.
Заслуговує на увагу те, що український вчений розглядав окремі явища і факти на тлі загальних закономірностей соціально-економічного розвитку. В. Навродський розумів, що господарські процеси розвиваються за певними економічними законами і завдяки цьому він укладав статистичні таблиці, робив розрахунки-висновки, які вражали переконливістю аргументації. Тим самим його економічно-статистичні праці викликали довір'я, утверджували авторитет її автора серед фахівців. Захищаючи економічні інтереси селянства, В. Навродський критикував аграрну програму галицьких поміщиків і податкове законодавство Австро-Угорщини. У своїх працях вчений зобразив колоніальний характер економіки Галичини у складі Австро-Угорщини.
Простежуючи еволюцію селянських господарств у Галичині XIX ст., В. Навроцький першим розкрив усі їх зміни в перехідний період від натуральної до ринкової економіки.
Чимало з того, що міститься у науковій спадщині В. Навроцького, не втратило актуальності й нині. Передусім це стосується захисту вільного підприємця, доказів тісного взаємозв'язку між виробництвом і споживанням.
Владислав Завадський (1824-1891)
Владислав Завадський - польський історик, письменник, публіцист. Народився у червні 1824 р. в С. Гайворонці, нині - Теребовлянського району Закінчив філософський факультет Львівського університету (1843) та Академію рільництва в Угорщині. Учасник Слов'янського з'їзду в Празі (1848). До 1858 р. поєднував працю на землі з дописами до газет. Із 1858 р. проживав у Львові. Разом з дружиною Анелею Зімерман редагував журнал «Pszyjaciel dzieci». Автор книг «Два світи» (1845), «Прибережна застава» (1848 р. - переклад поезій А. Грюна). «Людвік Набеляк» (1886), етнографічно-краєзнавчих нарисів «Образ Червоної Русі» (1869), «Гуцули» (1872), літературно-критичних нарисів «Література в Галичині (1772 - 1848)», «Журналістика в Галичині в 1848 р.» (обидва - 1878), «Нарис історії Львівського театру» (1870 - 1873), спогадів про І. Вагилевича, історичних досліджень «Станіслав Сташиць» (1860), «Якуб і Константин Собеські» (1862, 1871), «Польські замки» (1866). В. Завадського називали «літописцем Львова і Галичини». Його книжка «Людвіг Небеляк» - єдине джерело, де проаналізована діяльність літературного об'єднання студентів Львівського університету «Товариство прихильників слов'янства (1825-1828). Помер 10 січня 1891 р. у Львові.