Відокремлений структурний підрозділ – коледж Галицького інституту імені В’ячеслава Чорновола

Відділення: Секція:

Тема: "Видатні особистості Теребовлянщини"

Роботу виконала: Плішка Марія Миколаївна, студентка І курсу Галицького коледжу імені В’ячеслава Чорновола Науковий керівник: Сидор Надія Василівна, викладач історії України Галицького коледжу імені В’ячеслава Чорновола

Тернопіль 2017

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І Теребовлянщина
Требовлянщина – частинка України
Край багатий на таланти……………………… …………….
РОЗДІЛ ІІ
2.1. Патріарх Йосип Сліпий
2.2 Поет Степан Франкович Будний  ……
2.3 Гжицький Володимир Зеноновий
2.4 Михайло Паращук
2.5 Михайло та Тимофій Бойчуки
2.6 Степан Гжицький
2.7 Мирон Зарицький
2.8 Йосип Гірняк
2.9 Юліан Гірняк
3.1 Володимир Навроцький
3.2 Владислав Завадський
3.3 Гнат Галька
3.4 Федір Маковський
3.5 Євген Мандичевський
3.6 Адріван Іванчук
3.7 Снітовський Іван Йосипович
3.8 Іван Пасічник
3.9 Бабин Микола
4.1 Байрак Григорій
4.2 Борисенко Іван
4.3 Левицький Іван
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

 

Хто не знає свого

минулого,

Той не вартий

свого майбутнього.

 

М.Т.Рильський

 

І це насправді так. Жодний народ, жодна нація не може творити своє

майбутнє, забувши при цьому про своє минуле,тобто історичні події, військові перемоги і невдачі,відомих людей,які піднесли славу державі,промисловий розвиток,економічні кризи та невдачі тощо. Мені б хотілось детальніше розглянути минуле саме Теребовлянщини, адже це місто для мене є домівкою,там я проживаю і мені б хотілось детальніше знати його минуле,а саме відомих людей рідного краю.

 

Актуальність теми: щасливе майбутнє українців неможливе без знання своєї історії,свого минулого. Тому актуальним є питання вивчення історії рідного краю,її відомих людей, тобто гордість держави. Мета:поглибити знання серед українців про Теребовлянщину; прищепленя любові до рідного краю,почуття гордості за славних синів і дочок держави; виховання патріотичних почуттів приналежностi до українського народу. 

Завдання наукової роботи зводяться до наступного:

1. Дослідити історію розвитку Теребовлянщини;

2. Розповісти про відомих людей цього краю;

3. Віднайти забуті імена в історії краю;

4. Показати значення усієї спадщини,яку нам залишили теребовляни.

 

Велич кожного краю -в людях,які тут живуть. І особливо в тих людях,які своїми справами зробили внесок у розвиток історії,мови,культури, науки,мистецтва тощо. Багато видатних людей, які прославили Україну на міжнародній арені були саме вихідцями з Теребовлянського району.

 

 

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, батьківщина і вся наша велична й неповторна Україна.

1. Теребовлянщина - мальовнича частинка України.

Герб Теребовлянщини

Прапор Теребовлянщини

Теребовлянщина мальовничий район, який розташований у центральній частині Тернопільської області. Завітавши сюди ви можете побачити безліч пам’яток архітектури, замки у Теребовлі , Микулинцях ,а також у селах Буданів , Долина , комплекс споруд монастиря кармелітів у Теребовлі , руїни Підгірянського Василіанського монастиря,костели,палаци,церкви в кожному селі,пам'ятні хрести, козацькі і стрілецькі могили, келії язичників і підземний рятувальний хід Струсів,дерев'яні храми,природно-заповідний фонди і ще багато цікавого.

1.2 Теребовлянщина - багата на таланти

Насам-перед ,завдяки тому, що Теребовлянщина красивий куточок Укрїни з мальовничими полями, красивими лісами,чистими ріками,хорошим кліматом. Все це відбилося у творчості багатьох вихідців з цього району, ще тут велику увагу приділяють освіті дітей, населення,яке жило на цій території здавна було відоме своїми революційними настроями та прагненням до державної самостійності,також завдяки тому,що великі сили кинуто на відновлення давніх традицій ,а також через те ,що люди цінують пам’ятки архітектури ,цінують релігію,мають любов до слова і прищеплюють це з народження своїм дітям цей край дав нам безліч талановитих особистостей. Це видатні письменники, журналісти , художники , композитори і музиканти, диригенти , оперні та естрадні співаки ,майстерні акторів і театральні діячі, досвідчені вчені,кваліфіковані викладачі, політичні та громадсько-політичні діячі , релігійні діячі , спортсмени .Вам буде цікаво познайомимося з найкращими і найталановитішими більш детально.

2.1 Йосиф сліпий (1892-1984)

1. Патріарх Йосиф Сліпий

Народився 17 лютого 1892 року в заможній християнській родині Івана Коберницького-Сліпого в селі Заздрість  Теребовлянського повіту . «Сліпим» почали кликати діда Йосифа і згодом це прізвисько перейшло на сина, а також стало частиною вже офіційного прізвища внука – Йосифа Сліпого. Початкову освіту він здобував спершу в рідному селі (1898-1901), а згодом продовжив навчання в Тернополі, де у 1911 році отримав атестат зрілості з класичних (гуманітарних) наук.

Після розмови з митрополитом Андреєм Шептицьким у тому ж 1911 р. вступає до Львівської семінарії Святого Духа. За сприяння митрополита вже на початку 1912 року продовжив навчання в богословській колегії Канізіанум в Інсбруку (Австрія), де у 1916 році захистив докторську працю «Поняття про вічне життя в Євангелії ». Після навчання в Інсбруці (Австрія) та Римі захищає докторат, стає професором догматичного богослов’я у львівській семінарії. З 1926 – ректор Львівської духовної семінарії, яку реорганізував у 1928 в Греко-католицьку богословську академію. Сліпий був редактором та керівником цілого ряду релігійних видань, брав участь у наукових конференціях та з’їздах. Цікавився українським мистецтвом, створив музей церковних мистецтв при Богословській академії. У 1930 обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка. З 1926 Сліпий – член-куратор Українського національного музею у Львові, а з 1931 – заступник голови Українського католицького союзу. У 1935 митрополит А.Шептицький призначив його соборним крилошанином Архікатедрального собору св. Юра та архідияконом Львівської митрополичої капітули. Здійснив ряд подорожей країнами Західної Європи та паломництво до святої землі. У грудні 1939 року А. Шептицький висвятив Йосипа Сліпого на єпископа із правом наступництва. По смерті митрополита Шептицького 1 листопада 1944 року Йосип Сліпий перебрав керівництво галицької митрополії. Однак у 1945 році разом з іншими єпископами Української греко-католицької церкви, що перебували у Галичині, був заарештований і засуджений на 8 років позбавлення волі. Після відбуття цього терміну, Йосипу Сліпому дають наступні. У 1963 завдяки виступам на захист Йосипа Сліпого Папи Римського Іоанна ХХІІІ, Президента США Дж.Кеннеді та інших відомих політичних і громадських діячів країн світу митрополита звільнено з ув’язнення і вислано за межі СРСР. У 1963 році він прибув до Риму та оселився в Ватикані. У грудні 1963 р. Ватикан визнав, що галицький митрополит Йосип Сліпий є главою УГКЦ і має сан верховного архієпископа Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший». За кордоном Йосип Сліпий розгортає активну діяльність, спрямовану на визнання в світі і створення Патріархату Української Греко-Католицької церкви, на пожвавлення релігійного, громадського життя української діаспори. Завдяки подвижницькій роботі Йосипа Сліпого, у Римі побудовано Собор св. Софії, придбано і відновлено парафіяльний храм Жировицької Матері Божої, засновано Український Католицький Університет св. Климента, монастир о.Студитів у біля Рима, налагоджена видавнича робота.

Помер Йосип Сліпий у 1984 в Римі, був похований у соборі св. Софії. Згідно із заповітом Патріарха Йосифа, його тіло у 1992 перевезено в Україну і перепоховано у соборі св. Юра у Львові. http://www.terebovlia-biblioteka.edukit.te.ua/vidatni_lyudi_terebovlyanschini/josip_slipij/,]Теребовлянська центральна районна бібліотека.

2.1

Степан Франкович Будний (нар. 23 серпня 1933, село  Струсів Теребовлянського району Тернопільської області — пом. 22 червня 1958, м. Тернопіль, похований у селі Струсів) — український поет. Член Національної спілки письменників України.

Рано залишився без батька. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957). Перші твори опубліковані у багатотиражці університету, обласній газеті «Радянська Буковина» (м. Чернівці), готував до друку збірку поезій «Пелюстки кохання». Після закінчення навчання С. Будного хотіли залишити в Чернівцях — пропонували роботу в одній із шкіл та редакції обласної газети. Але Степан відмовився. Працював учителем у с. Кровинка Теребовлянського району, користувався струсівською районною газетою «Червоні зорі».

1958 року захворів на меланобластому. За неповних півроку створив у лікарні цикл поезій «Щоденний бій», підготував до друку збірку «Людина до сонця йде» (вийшла з благословення Павла Тичини).Його життєва спадщина «Ранок» (1959), збірка «День поезії» (1967), «Людина до сонця йде» 1961, «Воля»  1993.

• У Тернополі 1972 року заснована обласна літературно-мистецька премія його імені.

• У Струсівській ЗОШ від 1991 року діє літературно-меморіальний музей Будного, його іменем названі вулиці у родинному містечку та Тернополі .

• 1997-го знято художньо-публіцистичний фільм про Будного «Сонце у грудях моїх» (автор сценарію і режисер-постановник Я. Гевко).

• 2003 року в ДАТО створено «Фонд Будного».

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36549