Автомобільний транспорт
Матеріально-технічна база автомобільного транспорту складається з рухомого складу (автомобілі, тягачі, причепи і напівпричепи), автотранспортного підприємства і автомобільних доріг.
Вантажні автомобілі розрізняють за вантажопідйомністю: особливо малої - до 0,5 т, малої - від 0,5 до 2 т, середньої - від 5 до 15 т івеликий - понад 15 т і особливо великої - більше 15 т. Деякі типи автомобілів наведені на рис. 2.8 і 2.9.
Рис. 2.8. Деякі автомобілі, що використовуються в СРСР для перевезення вантажів:
а - ЗІЛ-130; б - КАМАЗ-5320; в - ЗІЛ-ММЗ 555
Рис. 2.9. Деякі зарубіжні автомобілі для перевезення вантажів:
а - MAN Jetliner; б - MAN TGX; e - Mercedes-Benz Antos 1804; г - IVECO 450 Trakker; д - Ford Transit; e -Scania R440
Рис. 2.10. Причепи та напівпричепи:
а - напівпричіп-ваговоз ЧМЗАП 99904-0ЮТ, вантажопідйомність - 60 т; б - напівпричіп-ваговоз ЧМЗАП 9906.4-041, вантажопідйомність - 36,5 т; в - напівпричіп-ваговоз ЧМЗАП 99903-033, вантажопідйомність - 54 т
Автомобілі-тягачі - це автомобілі, пристосовані для буксирування причепів (рис. 2.10).
Доцільність використання рухомого складу того чи іншого типу визначається його експлуатаційно-технічними якостями і конкретними умовами експлуатації. До експлуатаційно-технічними якостямиавтомобіля відносять його габарити і масу, прохідність, стійкість і маневреність, рухливість, динамічні якості і економічність.
Показниками ефективності рухомого складу можуть бути собівартість, продуктивність, енергоємність, матеріаломісткість та ін.
Для здійснення перевезень вантажів на автомобільному транспорті є автотранспортні підприємства (АТП) - транспортні підприємства комплексного типу, що здійснюють перевезення вантажів або пасажирів, зберігання, технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, а також забезпечення транспортних засобів експлуатаційними матеріалами. Поряд з ЛТП існують і гаражі-стоянки, станції технічного обслуговування, авторемонтні майстерні, автозаправні станції.
Техніко-експлуатаційні показники роботи автомобільного транспорту
Транспортний процес вантажного автомобіля складається з наступних елементів: підготовка вантажу до перевезення, навантаження на рухомий склад, переміщення рухомого складу з вантажем від пункту відправлення до пункту розвантаження, розвантаження і здача вантажу, переміщення рухомого складу під чергову навантаження.
Робота рухомого складу включає окремі цикли - їздки і обороти.
Їздки - закінчений цикл транспортної роботи (навантаження вантажу на автомобіль, рух з вантажем і розвантаження).
Оборот включає одну або декілька їздець, причому автомобіль повинен повернутися в початковий пункт навантаження.
Оцінка і аналіз роботи рухомого складу, окремо кожної його одиниці і парку в цілому проводиться за допомогою системи техніко-експлуатаційних показників, що характеризують кількість і якість виконаної роботи.
Розглянемо деякі з них.
Склад автомобільного парку
де Аі - облікова кількість автомобілів на балансі автогосподарства; Ае - число автомобілів в експлуатації; Ап - число автомобілів, що перебувають в простоях з різних причин; Атех - кількість автомобілів, готових до експлуатації.
Коефіцієнт технічної готовності за один день
де А г.е - число технічно справних автомобілів. Коефіцієнт використання парку за один день
Вантажопідйомність рухомого складу парку
де qн - номінальна вантажопідйомність даної марки і автомобіля; Аі - інвентарна кількість автомобілів.
Коефіцієнт використання вантажопідйомності:
• статичний
• динамічний
де Qф - число тонн фактично перевезеного вантажу; п з - кількість їздець, за яке перевезено Qф тонн вантажу; q н • n e - можливу кількість вантажу, перевезене автомобілем; - фактично виконане число т • км; l Г.Е - відстань навантаженому їздки; L гр = l Г.Е • n е - навантажений пробіг автомобіля, виконаний ним за n е.
Пробіг автомобіля Розрізняють такі види пробігів: • кульової l 0, тобто пробіг від місця стоянки автомобіля до місця першої навантаження (перший нульовий пробіг) і від місця останньої розвантаження до місця стоянки (другий нульовий пробіг). До нульового пробігу також відносяться заїзди автомобіля на заправку, в парк для зміни шофера і т. Д .; • навантажений l гр, тобто пробіг автомобіля з вантажем; • холостий l х, тобто пробіг автомобіля без вантажу. Коефіцієнт використання пробігу
де - загальний пробіг автомобіля:
На коефіцієнт використання пробігу впливають напрямок вантажопотоків і їх взаємне розміщення, маршрутизація перевезень, розміщення автогосподарств щодо об'єктів роботи та ін. Час роботи - Т. Час у наряді Т н - час з моменту виїзду автомобіля на лінію до повернення в автогосподарство
де Тм - час перебування автомобіля на маршруті; t про - час на нульовий пробіг;
де t дв - час руху рухомого складу; t п-р - час просто під навантаження і розвантаження. Швидкість руху автомобіля - М. Середня технічна швидкість
Середня експлуатаційна швидкість
Середня відстань перевезення
де Q1, Q2, Qn - обсяг перевезення окремого виду вантажу, т; 1 1, 1 +2, ..., l n - відстань перевезення окремого виду вантажу, км. Основна формула розрахунку числа їздець:
де TМ - час роботи автомобіля на маршруті, год; t e - час однієї їздки, год;
де β4, - коефіцієнт використання пробігу за їздку;
Отриманий вираз підставимо в основну формулу числа їздець:
Продуктивність рухомого складу Продуктивність рухомого складу характеризується числом перевезених тонн вантажу і виконаної транспортної роботою, т • км. Продуктивність рухомого складу на добу в тоннах визначається так:
Підставивши у формулу значення числа їздець, отримуємо
Продуктивність на добу, т • км, можна виразити наступною формулою
або
Підвищення продуктивності рухомого складу може бути досягнуто поліпшенням різних показників роботи автомобілів. Якщо у формулу визначення продуктивності рухомого складу підставити значення кількості їздець і час однієї їздки, то маємо вираз продуктивності, яка залежить від техніко-експлуатаційних показників роботи рухомого складу:
Кожен показник, що входить у формулу, впливає на продуктивність одиниці рухомого складу. Характер і ступінь впливу цих показників на продуктивність виражається певними залежностями (рис. 2.11).
Рис. 2.11. Вплив різних показників на продуктивність автомобіля: а - вантажопідйомності, часу в наряді і коефіцієнта використання вантажопідйомності; б - технічної швидкості; в - часу простою під навантаженням і розвантаженням; г - коефіцієнта використання пробігу; д - середньої відстані перевезення з вантажем Схема розрахунку собівартості перевезень на автотранспортному підприємстві представлена в табл. 2.2. Графи 4-6 являють собою калькуляцію собівартості автомобільних перевезень. Розмір витрат за підсумковим рядком цих граф визначають діленням суми витрат за статтями на кількість одиниць транспортної продукції. Так, собівартість 1 т • км розраховують діленням повної собівартості на транспортну роботу (Р), тобто на загальну кількість виконаних тонно-кілометрів за розглянутий період:
де Логістичні організації беруть участь у транспортному процесі і тим самим істотно впливають на собівартість перевезення вантажів автомобільним транспортом. Знання працівниками організацій впливу експлуатаційних показників на собівартість 1 т-км дозволяє правильно використовувати транспортні засоби при доставці продукції споживачам і тим самим знизити собівартість перевезень вантажів. Таблиця 2.2 Розрахунок собівартості перевезень на автотранспортному підприємстві
Примітка. Знак "+" означає, що витрати необхідно розраховувати але статті; "-" - Витрати не розраховуються. Проведені на автомобільному транспорті дослідження показали, що зміна дальності перевезення (рис. 2.12) робить істотний вплив на собівартість. На невеликих відстанях вона висока, а з його збільшенням - скорочується. Зі збільшенням технічної швидкості і скороченням часу простою під навантаженням і розвантаженням зростають пробіг і продуктивність автомобіля при незмінній сумі постійних витрат, що дозволяє знизити собівартість перевезень, що припадають на 1 т • км. При підвищенні коефіцієнтів використання вантажопідйомності і пробігу рухомого складу різко знижується собівартість перевезень (рис. 2.12, а, б), гак як при цьому зменшується сума і змінних, і постійних витрат, що припадають на 1 т • км. Оскільки собівартість перевезень залежить від обсягу виконаної роботи і витрачених на неї коштів, основною умовою її зниження є зростання продуктивності праці водіїв та інших працівників автотранспортних підприємств, економія матеріальних ресурсів (зниження витрат палива, матеріалів, запасних частин тощо), а також скорочення адміністративно-управлінських витрат шляхом раціоналізації управління АТП.
Рис. 2.12. Залежність собівартості від різних факторів: а - вплив середньої відстані перевезень (У) та середньої технічної швидкості руху автомобіля (2); б -вплив часу простою під навантаженням і розвантаженням (1), коефіцієнтів використання вантажопідйомності (2) і пробігу (3) Величезну роль у зниженні собівартості перевезень грають ефективна організація перевезень і комплексна механізація вантажно-розвантажувальних робіт. Раціональне рішення цих питань дозволяє максимально використовувати вантажопідйомність автомобілів і забезпечити їх мінімальний простій при навантаженні і розвантаженні. Значне зниження собівартості досягається застосуванням причепів, які різко збільшують продуктивність автомобіля і сприяють підвищенню коефіцієнта використання пробігу. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
-
повна собівартість перевезення, ум.
од .; Sпер, Sпост - змінні і постійні
витрати, ум. од.