4. Гуманізація навчання та виховання учнів неможлива без забезпечення

гуманізації управління освітянськими закладами, оскільки ефективне

функціонування будь-якої структури неможливе за наявності в ній чужорідних

елементів, а тим більше надто великої централізації управлінських механізмів.

Гуманізація управління середньою освітою передбачає побудову управлінських

стосунків між керівником та підлеглим на основах партнерства; врахування

індивідуально-психологічних особливостей підлеглих в управлінській взаємодії;

створення умов для реалізації творчого потенціалу підлеглих і здійснення ними

самоуправління своєю професійною діяльністю та особистим розвитком;

перенесення гуманістичних стосунків з самого педагогічного колективу на процес педагогічної взаємодії з учнями та їхніми батьками тощо.

5. Реалізації гуманістичного підходу до управління в системі середньої

освіти в сучасних умовах перешкоджають три групи бар'єрів: соціально-

економічні, власне освітянські (зумовлені особливостями функціонування

системи середньої освіти), психологічні.

До соціально-економічних бар'єрів належать традиції авторитарного

стилю керівництва в усіх сферах нашого суспільства; крах старих соціальних і

духовних цінностей; хаос в економіці; реальне зубожіння значної кількості

населення тощо. Групу бар'єрів, зв'язаних безпосередньо з системою середньої

освіти, становлять такі: низький соціальний статус освіти в суспільстві;

залишковий принцип її фінансування; перехід першокласних фахівців у сферу

бізнесу у зв'язку з економічною кризою; консерватизм системи середньої освіти

тощо. До психологічних бар'єрів належать: низький рівень психологічної

культури педагогів та управлінців; відсутність розгалуженої системи шкільних

психологічних служб; недостатня орієнтація суспільної свідомості в цілому на

необхідність психологічного забезпечення життєдіяльності людей тощо.

6. Подолання психологічних бар'єрів, які заважають гуманізації

управління середньою освітою, можливе в результаті, з одного боку,

спеціальної підготовки управлінського персоналу для розв'язання

психологічних проблем, а з іншого — надання шкільними психологами

конкретної допомоги керівникам освітянських установ у вирішенні

управлінських проблем.

7. Принцип гуманізації управління середньою освітою нерозривно

пов'язаний з демократизацією управління, яка полягає у залученні всіх

учасників і організаторів педагогічного процесу до активної постановки та

розв'язування актуальних завдань навчання й виховання. Забезпечуючи

врахування індивідуально-психологічних особливостей, сприйняття унікальної

неповторності кожного учасника навчально-виховного й управлінського

процесу, створення умов для максимального вияву його творчих потенцій,

принцип гуманізації управління збагачує саму суть принципу демократизації

управління.

Словник основних термінів

Бар'єри гуманізації управління — перепони, які заважають організації

управлінського процесу на гуманістичних засадах і зумовлені соціально-

економічними причинами та відсутністю достатньої психологічної культури

керівників та працівників організацій. Гуманізація управління — принцип

управління, який полягає в організації спільної діяльності керівника та

працівників на засадах партнерства, врахування керівником індивідуально-

психологічних особливостей працівників і створення умов для їхнього

особистісного та професійного саморозвитку й самовдосконалення.

Демократизація управління — принцип управління, зорієнтований на залучення

всіх організаторів і учасників управлінського процесу до активної постановки й розв'язання актуальних проблем управління, внесення пропозицій,

формування новаторських ідей, інноваційних підходів та способів їх реалізації

тощо.

Питання для повторення й самоперевірки

1. Яка головна мета діяльності освітніх організацій, чим вона

відрізняється від мети організацій, що функціонують в інших соціальних

сферах?

2. Чому принципи та підходи гуманістичної психології є

найдоцільнішими для організації навчально-виховного процесу в сучасній

школі?

3. Чим характеризується педагогічна діяльність, організована на

гуманістичних засадах?

4. У чому суть гуманістичного підходу до управління в системі середньої

освіти?

5. Чому саме гуманістичний підхід до організації управління школою

необхідний в сучасних умовах?

6. Які соціально-політичні бар'єри перешкоджають гуманізації

управління освітянськими закладами?

7. Які бар'єри, пов'язані безпосередньо з функціонуванням системи

середньої освіти, заважають гуманізації управління цією галуззю?

8. Які психологічні бар'єри постають на шляху гуманізації управління

закладами середньої освіти?

9. Які умови подолання психологічних бар'єрів гуманізації управління

середньою освітою?

10. Як співвідносяться між собою принципи гуманізації та демократизації

управління середньою освітою?

11. Чи виправдана гуманізація управління в інших соціальних сферах

(бізнес, виробництво тощо)?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Анцыферова Л. И. Психология самоактуализирующейся личности в

работах А. Маслоу // Вопр. психологии. — 1973. — № 4. — С. 173—180.

2. Балл Г. А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической

психологии. — Киев—Донецк: Ровесник, 1993.

3. Гаврилова Т. П., Снегирева Т. В. К итогам работы в группах К.

Роджерса и Р. Сэнфорд. Сообщение 1. Принципы гуманистического общения и

опыт освоения их в групповом взаимодействии // Новые исследования в

психологии и возрастной физиологии. — 1988.—№ 4.

4. Грининг Т. История и задачи гуманистической психологии // Вопр.

психологии. — 1988. — № 4. — С. 161—167.

5. Карамушка Л. М. Психологічні аспекти гуманізації управління школою

// Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського і розбудова національної освіти: Тези Міжнар. наук.-практ. конф-ції. — Кіровоград, 1993. — Ч. 3. — С 66—68.

6. Карамушка Л. М. Психологічні аспекти гуманізації управлінської

взаємодії в системі освіти // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації

педагогічної взаємодії. — Київ—Дрогобич, 1993. — С 110—113.

7. Климов Е. А. Путь в профессию. — Л.: Лениздат, 1974. — 190 с.

8. Крипнер С, де Карвало Р. Проблема метода в гуманистической

психологии // Психол. журн. — 1993. — Т. 14. — № 2. — С 113—126.

9. Леонтьев Д. А. Развитие идеи самоактуализации в работах А. Маслоу

// Вопр. психологии. — 1987. — № 3. — С. 150—158.

10. Орлов А. Б. Перспективы гуманизации обучения //Вопр. психологии.

— 1988. — № 6. — С. 142—146.

11. Орлов А. Б. Карл Роджерс и современный гуманизм // Вестник Мос-

ковск. ун-та. Серия 14. Психология. — 1990. — № 2. — С. 55—58.

12. Роджерс К. Несколько важных открытий // Вестник Московск. ун-та.

Серия 14. Психология. — 1990. — № 2. — С. 58—65.

13. Роджерс К. К науке о личности // История зарубежной психологии

(30—60-е гг. XX в.): Тексты / Под ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждан. — М.:

Изд-во Москов. ун-та, 1986.

14. Шиянов Е. Н. Гуманизация профессионального становления педагога

// Сов. педагогика. — 1991. — № 5—6. — С. 117—119.

Частина II. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЕРІВНИКІВ

ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Здійснення психологічного аналізу управлінського процесу в системі

середньої освіти, яке знайшло віддзеркалення в попередній частині цієї книги,

дає змогу безпосередньо перейти до розгляду психологічних характеристик

суб'єкта управління (керівника освітньої організації або групи керівників), які

впливають на ефективність управління. Це передбачає насамперед розкриття

змісту ряду психологічних факторів, які визначають успішність управлінської

діяльності керівників. До таких факторів належать: психологічна готовність

керівників до управління; психологічні закономірності прийняття

менеджерами освіти управлінських рішень; використання управлінським

персоналом різних стилів керівництва (здійснення впливу на людей) для

розв'язання управлінських проблем тощо. Названі питання і

висвітлюватимуться у першому-третьому розділах другої частини посібника.

Розділ 3. ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ

КЕРІВНИКІВ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДО УПРАВЛІННЯ