Розділ 2. Психологічні особливості управління освітніми організаціями порівняно з управлінням організаціями в інших соціальних сферах

2.1. Головна мета діяльності освітніх організацій

Психологічний аналіз управлінського процесу в системі середньої освіти

передбачає (поряд з характеристикою загальних особливостей управління)

виокремлення специфічних його рис, властивих лише системі середньої освіти.

З'ясування цих особливостей стає можливим в результаті знаходження

відповідей на такі питання:

1. Яка основна мета освітніх організацій порівняно з організаціями, що

діють в інших соціальних сферах (бізнес, виробництво тощо)?

2. Які теоретичні підходи є найбільш доцільними і виправданими для

осмислення представниками освітніх структур цієї мети?

3. Якими мають бути основні характеристики педагогічної діяльності для

досягнення цієї мети освітніми організаціями?

4. Яким має бути управління освітніми організаціями для успішного

здійснення педагогічної діяльності, спрямованої на реалізацію поставленої

мсти?

Головна мета (місія) освітньої організації, незалежно від рівня управління,

на якому вона функціонує, полягає в забезпеченні навчання, виховання і

розвитку особистості, тобто кінцевим «продуктом» функціонування освітньої

організації, що на нього мають працювати всі рівні управління (від Міністерства

освіти і науки до навчального закладу), є «живий» об'єкт, особистість —

соціальна істота, яка включена в суспільні відносини і є суб'єктом цих відносин.

Це істотно відрізняється від основної місії, наприклад, виробничих або

комерційних організацій, яка полягає у створенні матеріальних цінностей,

забезпеченні споживачів товарами і наданні їм послуг (і на основі цього —

отримання певного прибутку), а отже, кінцевим результатом функціонування

таких організацій є «неживий», хоч, можливо, і досить складний за своїми

параметрами продукт.

Таким чином, освітні організації відрізняються від інших унікальністю,

неповторністю і водночас величезною складністю своєї місії, яка полягає в

забезпеченні розвитку особистості.

2.2. Гуманістична психологія як основа ефективного функціонування

освітніх організацій

Аналіз різних підходів до розуміння сутності особистості в контексті

сучасних освітніх систем свідчить, що одним із найбільш значущих є підхід

гуманістичної психології. Цей підхід, який розробили в США ще в 60-ті роки А. Маслоу, Р. Мей і К. Роджерс, в наші дні знову відродився у вітчизняній

психології, у зв'язку з кардинальними соціально-політичними, економічними і

культурно-освітніми змінами.

Представники гуманістичної психології називають такі основні аспекти

розуміння сутності особистості:

- людина — це найвища цінність в існуючому світі;

- кожна людина — унікальна, неповторна, своєрідна, тому необхідно

визнавати «автономію» кожної людини, її право йти своїм шляхом і на цьому

шляху розкривати свої смисли як безцінну потенційну можливість життя;

- найціннішою властивістю психологічної організації людини є її

намагання розвивати свої потенційні творчі можливості, вдосконалювати себе,

керувати власним розвитком;

- вільний вибір — основа розвитку особистості, позитивних

особистісних змін;

- необхідними і достатніми умовами гуманізації будь-яких

міжособистісних стосунків, які забезпечують реальні особистісні зміни, є:

безоцінне позитивне прийняття іншої людини, вміння її вислухати і

співпереживати їй, конгруентне (тобто адекватне, справжнє і щире)

самовираження себе у спілкуванні з нею;

- зовні людину не можна гуманізувати, будь-яка гуманізація — це

передусім гуманізація (і гармонізація) стосунків особистості зі своїм

внутрішнім «Я» [1; 2; 3; 4; 8; 9; 13].