Етіотропна і патогенетична терапія
План
1.Визначення терапії
2.Терапевтичні підходи
3.Етіотропна терапія
4.Патогенетична терапія
1. Визначення терапії
Терапп́ія (синонім: лікування) — процес, бажаною метою якого є полегшення, зняття чи усунення симптомів (компенсація, купірування) і проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності і одужання, відновлення здоров'я (санація). Часто під поняттям «терапія» розуміють застосування не хірургічних лікувальних засобів. У медичному жаргоні також «терапія» — все те, що стосується внутрішніх хвороб.
2. Терапевтичні підходи
3. Етіотропна терапія
Етіотропна терапія (грец. aitía, причина + trópos, поворот, напрям; therapéia, лікування) — лікування, спрямоване на усунення причини виникнення захворювання.
Суть етіотропної терапії полягає у застосуванні засобів, які діють на причину хвороби. Вона застосовується у тих випадках, коли етіологічний фактор знаходиться в організмі і продовжує впливати на нього. До етіотропної терапії можна віднести: застосування протимікробних препаратів (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани та інші хіміотерапевтичні засоби), специфічних гіперімунних сироваток, анатоксинів та імуноглобулінів, бактеріофагів, пробіотиків, антидотів за отруєнь, антигельмінтиків; радикальні операції для видалення сторонніх предметів, пухлин; операції у разі зміщень органів. Окрім біотичних факторів і токсинів, в етіології внутрішніх хвороб тварин часто вирішальне значення мають порушення умов утримання та експлуатації тварин. Це так звані абіотичні фактори. В одних випадках вони є основною причиною хвороби, а в інших виступають у ролі чинників, які сприяють зниженню резистентності організму, на фоні чого біотичні фактори проявляють свою патогенну дію. Усунення абіотичних факторів також належить до етіотропної терапі
4.Патогенетична терапія
Терапія, що спрямована на механізми розвитку патологічного процесу, відновлення функцій органів і тканин, нормалізацію складу внутрішнього середовища шляхом впливу на нервову та ендокринну системи, підвищення неспецифічної резистентності, називається патогенетичною (грец. pathos - хвороба, genesis - розвиток). Вона зав жди грунтується на знанні патогенезу хвороби, тобто шляхів і механіз мів її виникнення та розвитку. Роль патогенетичної терапії виразно сформулював французький учений Труссо: "Якби я знав перебіг і шлях, по якому буде розвиватись кожна хвороба, то я знав би більше половини всієї медицини".
Патогенетична терапія включає методи, що регулюють нервовотрофічні функції, неспецифічну стимулювальну (протеїно-, лізато-, органо- і тканинну терапію), імуностимулювальну та рефлексотерапію (табл. 6). Досягається вона також застосуванням дієто-, фізіота інших засобів фармакотерапії. Наприклад, у разі захворювання корів на кетоз основною патогенетичною ланкою є недостатній синтез глю кози в організмі, тому застосування її
єпатогенетичним методом те рапії. Основним у патогенезі
післяродової гіпокальціємії є різке змен шення вмісту кальцію в сироватці крові, тому основним напрямом лікування є застосування його препаратів.