Тема 15: транспортні зобов’язання (4 години)
Заняття № 1 (2 години)
План заняття.
I. Розгляд теоретичних питань
Поняття та види транспортних зобов’язань.
Поняття та особливості транспортних послуг.
Види перевезень.
Поняття та правова природа договору перевезення вантажу.
Договір перевезення пасажира та багажу.
Договір чартеру (фрахтування).
Відповідальність сторін за договором перевезення.
II. Перевірка знань студентів у формі тестування
III. Розв’язання задач
IV. Міні-ділова гра
Заняття № 2 (2 години)
План заняття.
I. Розгляд теоретичних питань
Особливості правового регулювання морських перевезень:
загальні положення;
види морських перевезень;
поняття, види та форма договору морського перевезення вантажу;
види чартерів;
загальна і окрема аварія.
Поняття та загальна характеристика договору транспортного експедирування.
II. Перевірка знань студентів у формі тестування
III. Розв’язання задач
Методичні вказівки до вивчення питань теми
Починаючи вивчення питань теми, студент має звернути увагу на те, що ЦК України не містить визначення поняття транспортного зобов’язання. В юридичній літературі до транспортних відносять зобов’язання з перевезення вантажів, пасажирів і багажу, а також інші зобов’язання з надання транспортних послуг, які пов’язані з перевезенням або спрямовані на переміщення вантажів іншим способом.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, ГК України, транспортними кодексами, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.
В процесі підготовки до практичного заняття необхідно приділити увагу таким договорам, як договір перевезення вантажу, договір перевезення пасажира та багажу, договір чартеру (фрахтування), договір транспортного експедирування, договір морського перевезення вантажу.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов’язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт) (ст. 133 КТМ України).
Виокремлюють два основних види договору морського перевезення вантажу: чартер і договір морського перевезення вантажу за коносаментом. Різні види договору морського перевезення вантажу використовуються залежно від типу судноплавства і виду перевезень.
Правове регулювання відносин, що виникають із чартеру та договору морського перевезення вантажу за коносаментом, істотно відрізняється. У першому випадку воно здійснюється переважно за допомогою диспозитивних норм, у другому – імперативних. Крім того, міжнародні норми щодо коносаменту носять уніфікований характер.
Особливими інститутами морського права є загальна та окрема (незагальна) аварія. Згідно із ст. 277 КТМ України загальною аварією визнаються збитки, яких зазнано внаслідок зроблених навмисно і розумно надзвичайних витрат або пожертвувань з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться на судні, від загальної для них небезпеки. Загальна аварія розподіляється між судном, фрахтом і вантажем пропорційно їх вартості. Збитки, що не підпадають під дію статей 277, 279, 280 КТМ України, визнаються окремою (незагальною) аварією. Такі збитки не підлягають розподілу між судном, вантажем і фрахтом. Їх несе той, хто їх зазнав, або той, на кого падає відповідальність за їх завдання.
Згідно із ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Задачі
Задача 1 (до заняття № 1)
Залізниця за договором з підприємством “Вега” здійснювала перевезення продуктів харчування, що виробляються цим підприємством, з Одеси до Києва. У травні 2007 р. на адресу вантажоодержувача прибуло 30 вагонів з продуктами. Згідно з досягнутою при укладенні договору домовленістю, залізниця сповістила вантажоодержувача про прибувший на його адресу вантаж наступного дня після прибуття вантажу на станцію призначення. Повідомлення було передано телефоном відповідальному робітнику вантажоодержувача. Однак вантажоодержувач протягом семи діб не розвантажував вагони, й продукти були вивезені лише через дванадцять днів. У результаті цього на станції виникли ускладнення з вивантаженням вантажів, що прибули на адресу інших вантажоодержувачів. Залізниця звернулася до вантажоодержувача з вимогою про внесення оплати за збереження вивантажених вантажів у п’ятикратному розмірі. Вантажоодержувач заперечував проти цієї вимоги, заявивши, що залізниця порушила строки повідомлення про вантаж, що прибув.
Наскільки обгрунтованими є вимоги залізниці і заперечення вантажоодержувача?
Задача 2 (до заняття № 1)
Фабрикою, відповідно до договору перевезення, був відправлений вантаж – полотно із льону. Перевезення здійснювалося у прямому змішаному залізнично-автомобільному сполученні. До станції Романово вантаж перевозився залізницею за пломбами вантажовідправника. При передаванні вантажу на автомобільний транспорт на станції Романово автоколона вимагала укласти з нею самостійний договір, оскільки була встановлена нестача вантажу проти ваги, вказаної у перевізних документах. Представники залізниці заявили, що не уповноважені укладати такий договір, оскільки самі виступають в якості перевізника. Щодо нестачі, то з цього приводу, як вважали представники залізниці, варто скласти комерційний акт. Автоколона запропонувала викликати представника вантажовідправника та укласти з ним договір перевезення вантажів автомобільним транспортом. Однак останній відмовився з’явитися на станцію Романово для укладення договору, пославшись на те, що договір перевезення укладено із залізницею.
Хто має рацію?
Задача 3 (до заняття № 2)
Клієнт має намір укласти договір транспортного експедирування із експедитором, в якому бажає передбачити обов’язок експедитора надавати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу, а саме – перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей. Проте експедитор вважає, що зазначення цих обов’язків у договорі буде порушенням норм чинного законодавства та відмовляється їх включати.
Чи правомірна така відмова та чи можна включити у договір транспортного експедирування такі додаткові послуги?