Г
ородищенська
загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів
«Учитель - методист»
Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів
З досвіду роботи
вчителя початкових класів
Місюк Галини Петрівни
Березне 2014
Зміст
І. Вступ.
Опанування мови – необхідна умова формування особистості.
Роль слова у розвитку зв’язного мовлення молодших школярів.
Розвиток зв’язного мовлення шестиліток – одна з найактуальніших проблем.
Розвиток зв’язного мовлення у роботі над текстом.
Гра – засіб розвитку уяви, фантазії, мислення
Зразки завдань для розвитку мовлення молодших школярів.
Конспекти уроків.
Моє педагогічне кредо:
«Кожний урок - це цікава подорож у незнаний світ науки, це гра і ситуації успіху, пізнання нового і радість творчого пошуку, що базується на гармонії розуму й почуттів »
Вступ
Провідною дисципліною в системі шкільного навчання є мова, яка «входить в усі інші предмети і збирає в собі результати».
Вивчення рідної мови – це велика справа. Найвищі досягнення людської думки, найглибші знання і найпалкіше почуття залишаються невідомими для людей, якщо вони не будуть ясно і точно оформлені в словах. Через мову, її вивчення людина пізнає нові й нові явища дійсності. Завдяки пізнавальній функції мови ми знайомимось з найрізноманітнішими галузями наук, надбаннями світової культури, з величезним досвідом попередніх поколінь людства.
Розвивати мовлення учнів – це значить допомогти дітям опанувати багатство комунікативних і експресивних засобів рідної мови, учити їх точно, образно, грамотно передавати в усній і писемній формі власні думки, почуття, настрої. Основна мета мовленнєвого розвитку молодших школярів – формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Важливе місце в цьому процесі займає робота над розвитком монологічного мовлення учнів. Основне її завдання полягає у збагаченні лексичного запасу школярів, формуванні вмінь будувати словосполучення, речення, невеликі усні розповіді за малюнком, серією малюнків, про побачене за вікном, у класі, про події з повсякденного життя, записувати складені речення, зв’язні висловлювання.
Кожна людина з раннього дитинства, наслідуючи дорослих самостійно оволодіває рідною мовою і вже до навчання в школі добре розуміє оточуючих, може відповідати на посильні запитання, вміє висловити нескладні думки. На уроках мови учні збагачують свій словниковий запас, набувають умінь добирати найбільш влучні слова, використовувати синоніми, антоніми, фразеологізми, практикуються у побудові значно складніших синтаксичних конструкцій, ніж ті, які трапляються у побутовому мовленні.
Щ
об
зацікавити учнів роботою на уроці,
необхідно подбати про гармонійне
поєднання його мотиваційного, змістового,
процесуального та розвивального
компонентів. Зміст має привабити дітей
чимось незвіданим, сприяти розвивальним
дидактичним цілям. Дитина має зрозуміти
значущість навчального матеріалу, тому
вчителю слід створити оптимальне
навчальне середовище для реалізації
потенціалу кожної особистості.
Невичерпним матеріалом для навчальних занять з рідної мови є саме життя.
Роль слова у розвитку зв’язного мовлення молодших школярів.
У книзі «Рідне слово» видатний педагог К.Д. Ушинський стверджував, що дитина, яка навчалася рідної мови, оволоділа словом, п’є духовне життя і силу.
Учитель покликаний використовувати всі можливості, щоб саме в роки дитинства довести до свідомості й серця найтонші відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово стало духовним багатством дитини»,- зазначив В.О. Сухомлинський.
Роботі над словом, оволодінню багатствами рідної мови В.О. Сухомлинський надавав великого значення і у своїй практичній роботі. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі, думок, переживань є краса і велич, сила і виразність рідного слова. Під час спілкування з природою слово ставало в руках учителя знаряддям, за допомогою якого він відкривав дітям очі на духовне багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого і почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова й через слово краса входила в їхні душі.
Тому подорож в країну Слова вчителеві слід розпочинати дуже обережно. Спочатку необхідно виявити рівень мовленнєвої підготовки учнів і на цій основі планувати на кожному уроці роботу над словом і словосполученням, образним висловом, точністю й доречністю їх вживання, розвивати в учнів уміння свідомо підходити до правильного оформлення власної думки, виховувати інтерес та увагу до слова в процесі оволодіння граматичним матеріалом.
Пропоную вранці та ввечері спостерігати за небом, сонечком, за поведінкою пташок, комах, за змінами в природі, а на уроці української мови раджу записати одне – два речення про те, що бачили, спостерігали, що здивувало. Така робота дає свої результати.
Прагну власними яскравими словами відкрити перед дитиною красу навколишнього світу, а в ній навчити бачити духовне багатство, благородство, сердечність і на основі цього формувати почуття прекрасного, усвідомлювати його.
Д
итина
починає вслухатися в тихий шелест
дібров. Перед нею не звичайні дерева, а
казкові сміливі велетні. Вона чує їхні
голоси. На питання «Чи кожне дерево має
свій голос?» учні відповідають:
- Так, одні з них ніби розмовляють, шепочуть, вітаються, бавляться з вітром, наспівують у тиху, лагідну погоду, а інші – стогнуть, плачуть, риплять, коли налетить буревій чи піде густа злива під час грози.
Веду вихованців до лісу.
- Що ви бачите? – запитую. – скажіть про те, що вас хвилює, захоплює, дивує, тривожить?
- І враз бачу, як бентежно загорілися оченята. Слово входить у свідомість із яскравим образом. Школярі починають висловлюватися:
- Ліс вабить мене пташиним щебетом, переливчастою піснею соловейка, куванням зозулі.
- Ліс вабить запашними квітами.
- Приємно, коли буйні трави горнуться до ніг.
- Чарує скромна врода фіалки і проліска.
- Люблю дивитися, як квітки вступають у весняний танок цвітіння.
- Як на деревах, кущах розпускаються бруньки.
- Люблю плести віночок з маленьких, жовтеньких сонечок-кульбабок.
І тут з’являються порівняння:
- Лісова галявина, наче справжня вишиванка.
- Земля, наче дівчина у вінку.
- Переливається, мов веселкою, пишне вбрання землі.
- Проліски, наче небесна блакить.
-
Травичка, немов ніжні стрілочки.
Учні складають загадки.
- Де пройде чарівниця, там усе оживає, розцвітають бруньки, зеленіє трава. Скажіть, хто це? (Весна).
- Мчиться, мчиться бігунець шляхом навпростець. (Вітер).
- Малесенька, пурпурова, мов жаринка серед листя. (Квітка шипшини).
- Лапки пухкенькі, хвостики зелененькі, спинки голубенькі й очки жовтенькі.(Вербові котики).
- Що це за три брати навесні землю прикрашають?(Березень, Квітень, Травень).
Виникає діалог:
- То коли приходить березень?(Коли сходить сніг, коли прокидаються дерева і берізка дарує нам цілющий сік).
- А коли гостює квітень? (Коли квітів багато, як море безкрає).
- А де шукати травень? (Серед трав зелених і рясних).
- Як би ви розповіли про весну в Україні людині, яка ніколи її не бачила?
Діти прагнуть знайти яскраві слова для своєї розповіді. Збагачується мовлення дітей епітетами, метафорами. Ось декілька речень, складених ними:
- Жовтоока кульбаба підморгує мені. Перший весняний дощик щедро обдаровує землю прозорими, грайливими краплинами.
- Дзвенить вітер у гілках.
- Ласкаве сонечко виглядає із-за верховіть лісових велетнів.
Під час хвилинок поезії діти, наприклад складають віршики про Случ. Пропоную опорні слова: встає,виграє, стрімкий, близький. Вони римуються і ввійдуть у рядки вірша.
Проводжу попередню бесіду:
- Скажіть, хто може вставати?(Я, ти, зайчик, котик).
- А чи може це слово вживатись у переносному значенні?(Може, наприклад, встають ранок, природа, сонечко, вечірня зіронька).
- Чи бачили ви, як сонечко зранку пробуджується у нашому краї? (Бачили, воно піднімається, випливає, виглядає із-за високої гори).
- А де воно встає на повний зріст? (Над річкою).
- Складемо речення про сонечко, яке буде першим рядком вірша.
Діти утворюють різні речення: Сонечко встає. Любе сонечко встає. З першою зорею сонечко встає. Над Случем сонечко встає.
З поданих добираємо найкраще і записуємо: Над Случем сонечко встає.
У другому рядку опорне слово, що римується, виграє. Знову продовжуємо бесіду:
- Що може вигравати? (Сопілка, водичка, хвиля, струмочок, промінчик).
- Чим виграє водичка? (Сріблом, золотом, веселкою).
- Складемо речення про водичку. Воно буде другим рядком вірша. Для прикладу наводжу: А вода все грає-виграє. В тумані сивім водичка виграє. І водичка сріблом виграє.
Найбільш вдалим є речення: І водичка сріблом виграє.
- Послухайте перші два рядки вірша:
Над Случем сонечко встає.
І водичка сріблом виграє.
Таким чином складаємо весь вірш.
