2.Обгрунтування технології вирощування програмованої врожайності

2.1. Розміщення культури та її сортів у сивозміні

Одержання високих і стабільних урожаїв цукрових буряків, економічна результативність технології їх вирощування значною мірою визначаються місцем останніх у сівозміні.

До місця у сівозміні цукрові буряки ставлять високі вимоги, а саме:

•дотримання тривалості терміну повернення на попереднє місце при повторному вирощуванні;

• зниження у сівозміні частки культур, що мають спільні з цукровими буряками збудники хвороб та шкідники;

• розміщення цукрових буряків після кращих попередників;

• доведення частки цукрових буряків, у структурі сівозміни як просапної культури, до оптимальних показників;

•вирощування в умовах достатнього природного зволоження та при зрошенні проміжних культур для кращого насичення короткоротаційних сівозмін фітосанітарними рослинами та для зниження ураження буряків буряковою нематодою;

• оптимальне використання властивостей цукрових буряків як попередника для наступних культур;

• використання можливості боротьби з проблемними бур'янами цукрових буряків у інших ланках сівозміни.

У визначенні доцільної площі цукрових буряків у сівозміні, крім технологічних можливостей, пов'язаних з необхідністю виконання усіх робіт в агротехнічно допустимі строки, є фітосанітарні вимоги. Часте вирощування цукрових буряків на одному і тому ж полі супроводжується нагромадженням збудників хвороб і шкідників.

Насамперед це ураження їх буряковими нематодами, відоме як "буряковтома грунту", яке призводить до значних втрату врожаю. Залежно від ступеня ураження буряків буряковими нематодами, втрати врожайності можуть складати 30...70% .

Рівень втрат урожайності цукрових буряків залежить від щільності вихідної популяції нематод у ґрунті до їх вирощування, ґрунтових і кліматичних умов, строку сівби та від популяції антагоністів.

Для уникнення збитків, завданих цим небезпечним шкідником, не допускається повернення цукрових буряків на попереднє місце у сівозміні на слабко- або незаселених ґрунтах раніше, як через 3...4 роки, на помірно заселених - не раніше, як через 5 років. На дуже заселених площах вирощування виключається що найменше на 6...7 років. Вплив тривалості інтервалу при вирощуванні цукрових буряків у сівозмін на їхній урожай характеризують результати досліду, проведеного на чорноземах у середній Німеччині в 1973...1991 р.

Частка рослин-господарів бурякової нематоди в сівозміні не повинна перевищувати 25%. При цьому слід враховувати і рослини-господарі післяжнивних або проміжних культур. Оскільки багаточисельні бур'яни є рослинами-господарями бурякової нематоди (табл. 46); боротьба з ними в усіх ланках сівозміни має виключно важливе значення.

Для запобігання, усунення чи зниження ушкодженості очряковою нематодою у сівозміну необхідно включати і остатню кількість рослин, які не відносяться до господарів останньої.

Особливо цінними є ті, що негативно впливають на її розвиток. До таких рослин належать: жито, кукурудза, люцерна, чеякі види конюшини, серадела, льон і цибуля. Для оздоровлення грунту від бурякової нематоди Кппеске рекомендував у Німеччині з цих культур таку оздоровчу сівозміну: цукрові буряки - кукурудза - картопля - жито -люцерна - люцерна - картопля - цукрові буряки. Ще ефективнішими е стійкі, або так звані „рослини-уловлювачГ, тобто такі, що пришвидшують виплоджування личинок нематоди, приваблюють їх, не перешкоджають проникненню в корені, але обмежують достатній рівень живлення.

Попередники.

Цукрові буряки вирощують насамперед після зернових, особливо після озимої пшениці та ячменю. У зонах достатнього зволоження це озимі зернові, як правило, вирощують після багаторічних трав, зернобобових. Між видами зернових немає жодних відмінностей у їхній придатності бути попередниками цукрових буряків.

Необхідно вчасно зібрати попередник цукрових буряків, щоб восени залишалося достатньо часу для обробітку грунту. Це особливо важливо, коли цукрові буряки вирощують після однорічних трав, а також у разі включення в сівозміну проміжних культур, котрі забезпечують достатнє розкладання післязбиральних решток і їхньої повної заробки плугом.

У зоні підвищеної шкодочинності кореневої бурякової попелиці цукрові буряки не можна розміщувати після культур, які пізно збирають (кукурудза на зерно і силос), оскільки на таких полях на бур'янах родини лободових нагромаджується зимуюча стадія шкідника.

Непоганим попередником цукрових буряків є картопля, за умови ефективної боротьби з бур'янами. Слід враховувати, що обом культурам притаманний однаковий спектр бур'янів. Однак у сівозмінах, насичених зерновими культурами, картоплю, а також зернобобові і льон-кучерявець, не доцільно вирощувати як попередникп цукрових буряків, так як вони є найкращими попередниками для зернових культур.

Люцерна, як і всі бобові, у сівозміні позитивно впливає на врожай. Але оскільки вона потребує великої кількості вологи і знижує її запаси в глибоких шарах ґрунту, цукрові буряки необхідно вирощувати тільки через рік після люцерни, а в посушливих регіонах - через два роки.

Кукурудзу краще розміщувати в середині сівозміни, щоб стерня могла розкластися до сівби цукрових буряків. її не можна використовувати як попередник цукрових буряків, так як підвищується небезпека ураження останніх бурою або пізньою гниллю. Крім цього, рештки кукурудзи, що не розклалися, утруднюють якісну сівбу. З таких же причин і соняшник краще розміщувати подалі від цукрових буряків. Крім того, він висушує ґрунт, а його падалиця може бути бур'яном, з яким краще боротися в зерновому клині.

У сівозмінах регіонів з нестійким або недостатнім зволоженням, де включаються чорні пари, цукрові буряки доцільніше розміщувати ближче до пару, щоб ефективніше використовувати водні запаси ґрунту. Можна успішно вирощувати цукрові буряки і безпосередньо по чорному або шіпятом\ пару.

У зонах нестійкого зволоження цукрові буряки доцільно вирощувати після озимої пшениці, що йде по гороху, ранніх зайнятих або чистих парах.

У зонах недостатнього зволоження цукрові буряки найкраще розміщувати після озимої пшениці, висіяній по чистих парах або після однорічних культур на зелений корм. В Алтайському краї цю культуру успішно вирощують безпосередньо по чорному пару, після озимого жита або ярого ячменю, висіяних по чистому пару.

По можливості не треба включати в сівозміну з цукровими буряками ріпак, який сприяє розмноженню бурякової нематоди. Разом з тим варто зазначити, що боротьба з падалицею ріпаку на буряковому полі дуже складна і потребує значних витрат.

Внесення органічних добрив на бурякове поле доцільне и и.ки за наявності добре перепрілого гною, в якому знищено насіння бур'янів. Через велику небезпеку засмічення полів и\ крових буряків гній все частіше вносять під попередники, які конкурентоспроможніші відносно бур'янів, ніж цукрові буряки