Розділ 2 методи та організація досліджень

2.1 Методи дослідження

У процесі нашої роботи для вирішення ряду поставлених завдань застосовувався аналіз спеціальних літературних даних; виконувався аналіз спеціальних тестів на визначення фізичного стану танцівників.

Аналіз літературних джерел – це аналіз текстів, що робить можливим вивчення проблеми впливу занять сучасними танцями на функціональний стан дітей та підлітків шляхом різних, названих в даній темі проблем, які прямо або опосередковано стосуються неї.

Нами був зроблений аналіз наукової та спеціальної літератури, періодичних видань, матеріалів міжнародної мережі «Інтернет», дозволив проаналізувати існуючі дані, підходи, сучасні подання як вітчизняних, так і закордонних фахівців.

Також, ми розглянули, які є методи визначення фізичного розвитку організму дітей та підлітків.

2.2 Оганізація дослідження

Дослідження за темою курсової роботи проводилися в кілька етапів.

І етап (березень – квітень 2015р) – вивчення стану питання за сучасними літературними джерелами, визначення проблемного поля в системі фізіологічних, педагогічних наук, складання плану теоретичного дослідження.

ІІ етап (вересень – жовтень 2016р) – здійснення теоретичного огляду з питань впливу занять сучасними танцями на функціональний стан дітей та підлітків.

ІІІ етап (січень – березень 2017р) – написання курсової роботи, висновків, підготовка до захисту.

Розділ 3 аналіз результатів досліджень

3.1 Особливості фізичного розвитку дітей та підлітків

Під фізичним розвитком розуміються якісні зміни в дитячому організмі, які полягають в ускладненні його організації, тобто в ускладненні будови і функцій всіх тканин та органів, ускладнення їх взаємовідносин і процесів регуляції [10].

Закономірні вікові зміни зачіпають всі рівні організації організму: біохімічний, морфологічний, функціональний, психічний і т.д. У процесі індивідуального розвитку організм людини змінюється як єдине ціле. Його структура і функціональні особливості обумовлені взаємодією всіх органів і систем. Саме тому інтегральними показниками онтогенезу можуть служити зростання і зміна форми, пропорцій тіла, специфічна морфо-функціональна диференціювання фізіологічних систем і психічних процесів [12]. 

Для того, щоб правильно виховувати дітей, необхідно мати уявлення про вікові особливості їхнього розвитку. Молодший шкільний період  (від 6 до 10) найбільш відповідальний період у розвитку організму та становлення особистості. У сучасній системі народної освіти склалася така ситуація, коли першокласники в школі відрізняються не тільки за паспортним віком (крім семирічних учнів, є першокласники-шестирічки) але, що набагато важливіше, темпами індивідуального розвитку.

У онтогенезі людини відзначаються періоди виражених стрибкоподібних анатомо-фізіологічних перетворень, які обгрунтовано називають критичним. У зазначені вікові етапи (1-2 роки, 6-8 років, 11-15 років) спостерігається напружене функціонування органів і систем та організму в цілому, що помітно в зовнішньому прояві і поведінці. Стрибок у розвитку реєструється по анатомічним та фізіологічним показникам. У ці періоди зростає ризик на функціональному, фізіологічному і фізичному рівнях [8].

З 6 років у дітей наступає період рівномірного росту, який триває пересічно до 9 років у дівчаток і до 11 – у хлопчиків. Дівчатка після 9 років випереджають у рості хлопчиків.

У цьому віці відбуваються якісні і структурні зміни головного мозку (він збільшується). Відбуваються зміни і в протіканні основних нервових процесів – збудження і гальмування. Виявляється самостійність, (бажання робити все самому, діти вимагають довіри від дорослих), стриманість (уміння підкоряти свої бажання загальним вимогам), наполегливість і впертість (бажання досягти результатів, навіть якщо не розуміють цілі або не мають коштів для їх досягнення). Слабкі сторони в фізіології дітей цього віку – швидке виснаження запасу енергії в нервових тканинах, тому час занять спочатку може бути обмежено і поступово збільшуватиметься від 25-30 хвилин до 60, а потім і до 90 хвилин. Кістково-м'язовий апарат дітей цього віку відрізняється великою гнучкістю (значна кількість хрящових тканин і підвищена еластичність клітин). Дослідження показують, що молодший шкільний вік є найбільш сприятливим для спрямованого зростання рухливості у всіх основних суглобах. Розвиток дрібних м'язів йде повільно, тому швидкі й дрібні рухи, що вимагають точності виконання, представляють для дітей велику складність. Обсяг навчального матеріалу повинен бути розрахований за можливостями дітей. У класах цього віку треба приділяти увагу формуванню постави, вміння орієнтуватися в просторі, розвитку ритмічності, музичності. У цьому віці переважає наочно-образне мислення, панує чуттєве пізнання навколишнього світу. Тому ці діти особливо чутливі до виховних впливів естетичного характеру.

У цьому віці майже повністю завершується морфологічний розвиток нервової системи, закінчується ріст і структурна диференціація нервових клітин. Однак функціонування нервової системи характеризується переважно процесами збудження. Для дітей молодшого шкільного віку природньою є потреба в високій руховій активності. Під руховою активністю розуміють сумарну кількість рухових дій, виконуваних людиною в процесі повсякденного життя. При вільному режимі в літній час за добу діти 7-10 років здійснюють від 12 до 16 тис. рухів. Природна добова активність дівчаток на 16-30% нижче, ніж хлопчиків. Дівчатка у меншій мірі виявляють рухову активність самостійно і потребують більше організованих форм фізичного виховання [15].

13-16 років – цей вік є перехідним від дитинства до юності. Його називають підлітковим. Характеризується загальним підйомом життєдіяльності та глибокою перебудовою всього організму. Спостерігається посилений ріст тіла в довжину (хлопці – 6-10 см; дівчинки – 6-8 см). найбільш різке зростання у хлопчиків у 15 років, у дівчаток – 13 років. Триває процес окостеніння кістяка, кістки набувають пружності і твердість. Зростає сила м'язів. Відбувається розвиток внутрішніх органів, хоча воно йде не рівномірно: зростання кровоносних судин відстає від зростання серця, що призводить до порушення ритму серця; легеневий апарат розвивається швидко, тому дихання прискорене. Отже, фізичне навантаження має відповідати віку учасників, а також враховувати загальне навантаження протягом всього заняття.  До 11 років навантаження щадна, оскільки у них слабкий кістково-м'язовий апарат. Хрящі, зв'язки ніжні і в цей період легко їх пошкодити, якщо захоплюватися висотою підйому ноги через перенапруження, перегином через біль і т.д. З 12 років навантаження збільшується, більша кількість стрибків, силових вправ, більш складна координація. З 16 років навантаження дається в обсязі повного уроку з технічними труднощами, великими стрибками, силовим навантаженням. Кістково-м’язовий апарат у цьому віці дозволяє виконувати урок з більшим фізичним навантаженням. Не рівномірний фізичний розвиток позначається на поведінці дитини: звертає більше уваги на зовнішність, незалежність, не піддаються домовленостям і т.д. Відбувається статеве дозрівання організму (дівчатка – 11-12 років, хлопчики  – 12-13 років), це вносить зміну на життєдіяльність організму. У дітей порушується внутрішня рівновага. Продовжується розвиток нервової системи, зростає роль свідомості, поліпшується контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями. Процеси збудження переважають над гальмуванням, характерна підвищена збудливість. Сприйняття більш цілеспрямовано, планомірно і організовано на відміну від молодшого шкільного віку. Відрізняються точністю, глибиною, іноді поверхово. Характерною особливістю є не вміння пов'язувати сприйняття навколишнього життя з навчальним матеріалом. Для процесу уваги характерна специфічна винахідливість: захоплюють яскраві, цікаві уроки. І якщо вони захопили, то діти можуть довго і зосереджено займатися. Відбуваються зрушення в розумовій діяльності. Мислення стає більш систематизованим, послідовним, зрілим. Поліпшується здатність до абстрактного мислення. Мислення набуває нову рису – критичність. У цьому віці дитина прагне до самоствердження, схильна до суперечок. У цей період сприятливо складаються умови для розвитку творчого мислення. Відбувається інтенсивне моральне і свідоме формування особистості. І танці добре впливають на естетичне виховання дитини у цьому віці. На заняттях діти вчаться опановувати себе, свій емоційний стан [17].