Філософія постмодерну
Наприкінці
XX ст. під впливом таких інтелектуальних
і культурних течій, як екзистенціалізм,
герменевтика, структуралізм, психоаналіз
та ін. склалася філософія постмодерну.
Основними її представниками є французькі
філософи Жак
Деррида та Жан-Франсуа Ліотар.
Чимало прихильників постмодерну також
є у США.
Слово
"постмодерн" означає після модерну.
Французьке слово "модерн" означає
сучасний. Постмодерн - це передусім
філософія, яка направлена проти філософії
Нового часу. З 80р. ХХ ст. постмодерністи
вважають, що
1.феноменологія,
герменевтика, аналітична філософія по
суті не відмовились від ідеалів філософії
Нового часу.
2.Представники
постмодерну готові до найгостріших
висновків. Вони намагаються розладнати
все те, що здавлює людину в "обіймах
тоталітаризму":
- жорсткі логічні схематики,
-
остаточні висновки, всілякий пошук
стійкого,
-
преклоніння перед авторитетами,
-
владні структури, у тому числі науку та
техніку,
-
пошук одноманітності,
-
запровадження необґрунтованих цінностей,
-
прагнення обов'язкового порозуміння
між людьми,
-
приниження емоційного та чуттєвого,
-
культивування застарілих естетичних
та моральних ідеалів.
Заклик
постмодерністів такий:
більше хаосу, дискретності, плюралізму,
чуттєвості, кризи авторитетів,
інтуїтивізму, пошук нестабільності,
незгоди, нігілізму, відсутності
одноманітності, іронія стосовно визнаних
цінностей, калейдоскопічності,
символічності, нестійкості.
