Отже, людина відходить від світу, соціальних проблем, тому що йде втікання в науку в позитивізм (аналіз мови).

Фрейдизм – або теорія і метод психоаналізу. Зігмунд Фрейд – австрійський психіатр (1856-1939). Праці основні :

1. Вступ до психоаналізу

2. «Психологія несвідомого»

3. «Майбутнє однієї ілюзії».

4. «Тотем і табу»

Запропонував новий метод лікування неврозів і назвав його психоаналізом. Через інтерпретацію сновидінь.

Першим в історії Зах. філ. обґрунтував уявлення про те, що людська свідомість, яка вважалася цілісною, насправді є складним багаторівневим явищем, де власне «свідомому» відводиться далеко не перше місце. Згідно з фрейдійською концепцією у структурі особистості виділяють ІІІ елементи:

1. «Воно» – неусвідомлена сфера психіки

2. «Я» – свідомий рівень

3. «Над Я» – в якому виражаються вимоги суспільства до людини, що обмежують або забороняють її інстинктивні потяги та бажання.

Завдяки «Над Я» більшість цих потягів витісняються у сферу несвідомого. Проте вони не зникають, а «заміщуються» - проявляються у вигляді сновидінь, обмовок. Описок. Неврозів, створюючі людині реальні психологічні проблеми.

На думку Фрейда існують 2 шляхи врегулювання конфлікту між Я і Воно.

І Сублімація – перенесення негативної енергії нереалізованого бажання на більш прийнятні різновиди творчої діяльності.

ІІ шлях це – психоаналіз. Під час сеансів – розпізнати нереалізовані бажання і тим самим усвідомити їх неприйнятність..

Фрейд вважає несвідоме найважливішим компонентом людської свідомості. На його думку, розум – деперсоналізує особистість і перетворює особистість в «річ серед речей». З точки зору розуму ми всі однакові, адже кожному із нас це властиво. Розрізняти людину можна лише через підсвідоме, глибинне. І знаходиться це в нашому біологічному. Біологія виражається в інстинктах

• інстинкт до життя, називають - еросом

• інстинкт смерті (танатос – гр. бог смерті)

• агресії

У боротьбі еросу і танатосу з’являється агресія. Міра нашої агресії й визначає наше індивідуальне життя.

Інстинкти орієнтуючи людину на тягу до задоволення визначають характер нашої діяльності. Надто великі бажання – ведуть до страждання (на цьому ґрунтується буддизм) Чому людина страждає – бо має бажання… нескінченну череду їх.

Його послідовники: К.Г.Юнг, Адлер, О.Ранк, Е.фромм, Г.Маркузе (неофрейдисти) внесли істотні корективи у вч. Фройдизму.

Фройд справедливо вважав свою діяльність ошляхетненням людства: «Там де було «Воно» мусить постати «Я».

Релігію він вважає «особливою формою колективного неврозу». Всі інші області людської культури – мораль, мистецтво, фольклор – теж є виявом несвідомого в людині, які сублімуються і набувають раціональних форм.

Колективне несвідоме Карл Густав Юнг

• Архетипи – першообрази, які склалися ще в архаїчний період становлення людства

• - приховані сліди пам'яті минулого людства: расова та національна історія, а також долюдське тваринне існування.

Швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології. Вперше запропонував ряд філософських концепцій:

архетип, колективне несвідоме, комплекс.

Значно поглибив і розширив уявлення про несвідоме. Широкою популярністю зараз користується його система психологічних типів (див. напр. Соціоніка, Інтроверсія — екстраверсія). Праці: «Архетипи і колективне несвідоме».

З 1906 року був учнем і близьким соратником Зіґмунда Фройда. Однак, у процесі практичної роботи з пацієнтами, Юнг поступово розійшовся думками зі своїм учителем. У 1913 році стосунки Фройда з Юнгом зазнали кризи і закінчилися розривом.

На думку Карла Юнга, несвідоме зовсім не є «темним океаном» пороків і плотських потягів, які були витіснені зі свідомості у процесі історичного розвитку людини; швидше, це — склад втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, який значно перевершує можливості свідомого мислення.

Юнг припустив, що деякі сфери досвіду в людини набувають автономного характеру і не підкоряються свідомому контролю. Ці емоційно заряджені частини досвіду Юнг назвав комплексами. В основі комплексу, як він припускав, завжди можна відшукати архетипне ядро. Юнг припускав, що частина комплексів виникає у результаті психотравматичних ситуацій. Як правило, це моральний конфлікт, що цілком витікає з неможливості повного включення сутності суб’єкта. Проте достеменно природа виникнення і розвитку комплексів невідома. Образно, травмуючі ситуації відколюють від еґо-комплексу шматочки, які заходять глибоко у підсвідомість і далі набувають деякої автономії. Згадування інформації, пов’язаної з комплексом, посилює захисні реакції, що заважають усвідомленню комплексу. Комплекси намагаються проникнути у свідомість через сни, тілесні та поведінкові симптоми, відтінки стосунків, марення чи галюцинації у психозі, переважаючи наші свідомі наміри (свідому мотивацію). При неврозі межа, що розділяє свідоме і несвідоме ще збережена, але підточена, що дозволяє комплексам нагадувати про своє існування, про глибокий мотиваційний розкол особистості.