Розділ 10 екологічна безпека людини

10.1. Зміст предмета «екологія людини»

Тривалий час медична географія вивчала територіальну диференціацію захворювань і зв’язок їх з неоднорідністю географічної оболонки Землі. З погіршенням якості навколишнього середовища, переважно в другій половині XX ст., медична географія почала приділяти особливу увагу територіальній диференціації тих захворювань, що були зумовлені негативними змінами навколишнього середовища. У результаті на основі медичної географії та гігієни сформувався новий розділ екології – екологія людини, або антропоекологія. За визначенням американського еколога Е. Одума, екологія людини є екологією біологічного виду Homo sapiens і може розглядатися, подібно до екології рослин, тварин та мікроорганізмів, як розділ популяційної екології. Вона вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівні організму та популяції. За сучасними уявленнями, екологія людини -- це спільний науковий підрозділ соціоекології та медицини, що вивчає медико-біологічні аспекти гармонізації взаємовідносин між суспільством і природою, з яких можна виділити два головних: 1) людина і природа; 2) екологічна безпека людини.

Об’єктом вивчення екології людини слід вважати систему «людина – навколишнє середовище», в межах якої однотипна людська популяція (міська, сільська тощо) взаємодіє з відносно однорідним навколишнім природним середовищем і критерієм ефективності функціонування якої є високий рівень здоров’я населення.

До головних завдань екології людини належать:

• вивчення стану здоров’я людей та соціально-трудового потенціалу популяцій;

• дослідження динаміки здоров’я і соціально-трудового потенціалу популяцій в аспектах природно-історичного та соціально-економічного розвитку;

• прогноз стану здоров’я майбутніх генерацій;

• вивчення впливу окремих факторів середовища та їх комплексів на здоров’я і життєдіяльність популяцій;

• дослідження процесів збереження та відновлення здоров’я і соціально-трудового потенціалу популяцій;

• аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини;

• розробка нових аспектів екології людини (космічних, біохімічних тощо);

• розробка шляхів підвищення рівня здоров’я та соціально-трудового потенціалу населення;

• прогнозування можливих змін у характеристиках здоров’я людей під впливом змін зовнішнього середовища;

• розробка науково обґрунтованих нормативів корекції відповідних компонентів систем життєзабезпечення з урахуванням прогнозів та аналізу антропоекологічної напруги.

На сучасному етапі розвитку екології людини до цих завдань додається багато конкретних практичних питань:

• створення антропоекологічного моніторингу – системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв’язку з дією на них різних факторів навколишнього середовища, які впливають на здоров’я населення;

• складання медико-географічних карт, що відображають територіальну диференціацію захворювань населення, пов’язаних з погіршенням якості навколишнього середовища;

• зіставлення медико-географічних карт з картами забруднення навколишнього середовища і встановлення кореляційної залежності між характером і ступенем забруднення різних природних компонентів соціоекосистеми та відповідними захворюваннями населення;

• визначення науково обґрунтованих значень гранично допустимих техногенних навантажень на людський організм.

У незалежній Україні має бути здорове населення, рівень здоров’я якого безпосередньо залежить від якості навколишнього природного середовища.