Б. Обов'язки покупця

Б.1. Сплата ціни.

Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу. Б.2. Ліцензії, дозволи та інші формальності.

Покупець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію чи інший офіційний дозвіл, або інші документи, і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для імпорту товару та його наступного транспортування.

Б.3. Договори перевезення та страхування.

а) Договір перевезення - немає зобов'язань.

б) Договір страхування - немає зобов'язань.

Б.4. Прийняття поставки.

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

Б.5. Перехід ризиків.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. Б.6. Розподіл витрат. Покупець зобов'язаний сплатити:

 — всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, включаючи витрати з його розвантаження, необхідні для прийняття поставки товару з прибулого транспортного засобу в названому місці поставки на кордоні;

— понести усі витрати виконання митних процедур, а також усі мита, податки й інші збори, що підлягають сплаті при імпорті товару та його подальшому транспортуванні.

Б.7. Інші обов'язки.

Покупець зобов'язаний сплатити всі витрати та збори, пов'язані з одержанням документів[22 C.46].

В даному контракті ЗАТ «Сандора» вибрало поставку соків до кордону за допомогою залізничного транспорту, тому що він має найвищу прїздну і пропускну здатність, незалежить від кліматичних умов, пори року та доби. Має високу регулярність перевезень, відносно низькі тарифи та високу швидкість доставки на великі відстані.

2.5. Аналіз та розрахунок ціни на експорт

Ціноутворення у зовнішній торгівлі дещо відрізняється від формування цін на внутрішньому ринку. В основі розрахунку експортних цін на продукцію лежать пе­редусім власні витрати виробництва експортера, до яких потім до­даються витрати на транспортування вантажів одержувачам, при­буток, митні збори, вивізне мито, яке диференційоване щодо ви­дів продукції, акцизний збір (по підакцизних видах продукції) та ПДВ. Як правило, у експортну ціну закладається рентабельність у розмірі не нижче 30% [12 C.31].

У практищ розрахунку продажних цін використовується така формула:

Ц=В/(1 -П),

де, Ц - продажна шна

В - витрати виробництва и o6iry

П - планований прибуток.

Нині під час встановлення зовшньоторгових цін зарубіжні фірми застосовують два підходи: середньозатратний i маржинальний (граничний).

У розрахунок ціни при середньозатратному підході входять постійні та змінні витрати. В основі маржинального підходу лежать додаткові витрати на випуск додаткової одиниці продукції , що можна виразити такою формулою:

МС = DC / DX,

де МС - величина граничних витрат

DC - npupic сукупних витрат

DX - приріст обсягу виробництва.

В сучасній практиці використовують різноманітні методи встановлення ціни на товар.(Додаток Й) [28 C.9].

Ціна товару - один із найважливших елементів контракту купівлі - продажу. Кожна зовнішньоторгова угода повинна обов'язково містити умову про ціну, за якою продається товар, чи вказівку способу визначення ціни цього товару. Поширеним способом визначення ціни є встановлення її за курсом якоїсь біржі на день поставки.

Обумовлюючи ціну товару, у контракті кушвлі-продажу вказують: одиницю виміру ціни, базис ціни, валюту ціни, cпociб фіксації ціни та рівень ціни.

Порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від, характеру товару i від практики, що склалася у торгівлі даним товаром на світовому ринку.

При поставці товарів різної якості ціна встановлюється за оди­ницю товару кожного виду, сорту, марки зокрема. Якщо за одним контрактом поставляється велика кількість різчих за яюсними харак­теристиками тваpiв, то ціни на них, як правило, вказуються у специфікаціях, що є невід'ємною складовою контракту.

Якщо в основу ціни покладена одиниця маси, то потрібно виявити характер маси (брутто, нетто, брутто за нетто) або обумовити, чи включає ціна вартість тари і упаковки. Така вказівка потрібна також i тоді, коли називається ціна за штуку, за комплект.

Базис ціни встановлює, чи входять транспортані, страхові, складські та інші витрати на доставку товару в його ціну.

Валюта ціни. Ціна у контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, імпортера чи у валюті «третьої країни». На вибір валюти ціни значною мірою впливають торгові звичаї, що існують в торпвлі цими товарами. 3 огляду на це, слід мати на узазі, що, по-перше, експортер звичайно прагне зафіксувати ціну у відносно стійкій валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений у тому, щоб встановити ціну у валюті, що знецінюється.

По-друге, не можна забувати про таке явище у міжнародній торгівлі, як «валютний демпінг» (або «валютний прибуток»), виникнення якого зумовлене різницею у pyci валютних курсів валют контракту по відношенню до американського долара при довгострокових договорах поставок.

Ціна може фіксуватися у контракті в момент його укладання або визначатися протягом терміну його дії чи до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін:тверда, рухома, з настуаною фіксацією, ковзаюча. В даному контракті ціна була встановлена тверда.

Тверда цiна узгоджується i встановлюється в момент підписання контракту i не змінюється протягом строку його дії. Тверда ціна використовується як в угодах із негайною поставкою та поставкою протягом короткого строку, так i в угодах, що передбачають тривалі терміни поставки. Звичайно робиться примітка: «ціна тверда,змінi не підлягає».

Визначаючи рівень цін, сторони контракту звичайно орієнтуються на два види цін: опубліковані та розрахункові.

Опубліковані цiни - це ціни, які повідомляються у спеціальних джерелах, що, як правило, відображають рівень світових цін, тобто експортних цін основних постачальників даного товару та імпортних цін у найважливіших центрах імпорту цього товару.

На основі даних зовнішньоторгової статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість визначаються середні експортні та імпортні ціни.

Розрахункові ціни застосовуються у контрактах на нестандартне обладнання, що виробляється звичайно за індивідуальними замовленнями.

Загальний розрахунок контрактної ціни потребує обов'язкового врахування технічних i комерційних поправок до ціни.

Технічні поправки. До найуживаніших поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:

1.Поправка на техніко-економічні відмiнностi. Основною умовою коректного підбору виробів-аналогів i конкурентних матеріалів для розрахунку зовнішньоторгових цін є мінімальний обсяг розбіжностей у техніко-економічних показниках порівнюваної продукцїї в умовах її виробництва та реалізацїї.

Поправка на потужність чи продуктивність розраховується за формулою:

n

Ц2 : Ц1 = (М2 : М1)

де Ц2 — розрахункова ціна,

Ц1 - конкурентна ціна;

М2 - потужність чи продуктивність,

М1 - потужність чи продуктивність виробу-аналога за конкурентним матеріалом,

п - показник ступеня, що називається коефіціентом гальмування ціни. Величина цього показника залежить від особливостей виготовлення i, головним чином, від призначення обладнання.

2. Поправка на комплектацію. Складність розрахунку поправки на комплектацію залежить від того, чи відомі ціни вcix вузлів, елементів i т.д. комплектації (т.зв. попозиційні ціни). Поправка робиться шля­хом віднімання (або додавання) від (до) конкурентної ціни певної пропозицйної ціни. Звичайно поправка на комплектацію збільшує суму контракту на 8-10%.

3. Поправка на тропiчне виконання. Поправка становить 10-15% вартості продукції у звичайному виконанні.

Комерційні поправки. 3 найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна назвати такі:

1.Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «СІФ порт» країни-покупця. Експортні ціни приводяться до умов поставки «франко-кордон» або «ФОБ порт» країни-продавця. Практика зовнішньої торгівлі показує, що при нормальній кон'юнктурі ринку транспортних засобів розрахункова вартість фрахту та страхування не перевищує 12-15%. Під час розрахунків залежності між умовами ФОБ i СІФ застосовується така формула:

Цсіф=(Цфоб+Ф)*А

де Цсіф і Цфоб - ціни на продукцію з врахуванням транспортування на умовах СІФ i ФОБ,

Ф - вapтicть фрахту (перевезення від порту відправлення до порту призначення),

А - ставка страхування вантажу під час перевезення водним шля­хом.

2. Поправка на вторговування. У практиці зовнішньої тopгівлi поправки на вторговування можуть доходити до 20-25%.

3. Приведення імпортної ціни до строку поставки. Через розрив у часі між даними конкурентних матеріалів i поставкою змінюється реальна ціна контракту.Для розрахунку приведе­ної імпортної ціни застосовується формула:

С1=С*І1/І0

де С1 - приведена імпортна ціна;

С0 - ціна, запропонована інофірмою у конкурентному матеріалі;

І1- пропонований індекс цін на дату поставки за контрактом;

І0 - індекс цін на запропонований інофірмою термін закінчення поставки.

4. По правки на умови платежу. Поправка на умови платежу розраховується по відношенню до базисної ціни на дату укладення кон­тракту, розрахованої за конкурентним мaтepiaлом. У ряді методик розрахунку цін ціна з розстрочкою визначається за формулою:

т

Цк=Цб(1+К)

де Цк- ціна на дату фактичних розрахунків,

Цд - ціна на початок періоду розстрочки,

К - банківський процент за кредит, взятий продавцем,

Т - період розстрочки.

На рівень фіксованих у контракті цін можуть суттєво впливати різні види знижок, які застосовуються у міжнародній торговій практиці(.Додаток К).