2.2 Викладення тексту документів

2.2.1 Найменування, що приводяться в тексті документа і на ілюстраціях, повинні бути однакові.

2.2.2 При викладі обов'язкових вимог у тексті потрібно застосовувати слова «повинний», «випливає», «необхідно», «потрібно, щоб», «дозволяється тільки», «не допускається», «забороняється», «не випливає». При викладі інших положень варто застосовувати слова – «можуть бути», «як правило», «при необхідності», «може бути», «у випадку» і т.д.

При цьому допускається використовувати оповідальну форму викладу тексту документа, наприклад «застосовують», «вказують» і т.п.

У документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, установлені відповідними стандартами, а при їхній відсутності – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

2.2.3 В тексті документу не допускається:

• застосовувати обороти розмовної мови, техніцизми, професіоналізми;

• застосовувати для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова і терміни при наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

• застосовувати довільні словотвори;

• застосовувати скорочення слів, крім установлених правилами орфографії, що відповідають державними стандартами, а також у даному документі;

• скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони використовуються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин що входять у формули і рисунки.

2.2.4 В тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

• застосовувати математичний знак мінус ( - ) перед від’ємними значеннями величин (варто писати слово «мінус»);

• застосовувати знак «Ø» для позначення діаметра (варто писати слово «діаметр»). При визначенні розміру або граничних відхилень діаметра на кресленнях, поміщених у тексті документа, перед розмірним числом варто писати знак «Ø»;

• застосовувати без числових значень математичні знаки, а також знаки № (номер) і %(відсоток);

• застосовувати індекси стандартів, технічних умов і інших документів без реєстраційного номера.

2.2.5 Перелік скорочень слів, що допускаються, установлений ГОСТ 2.316 - 68.

2.2.6 В тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад «Температура, с ».

2.2.7 В тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунка варто писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць рахунка від одиниці до дев'яти словами. Приклади:

1. Провести дослідження п'яти зразків, кожен довжиною 200 мм.

2. Відібрати 15 зразків.

2.2.8 Одиниця фізичної величини того самого параметра в межах одного документа повинна бути постійною.

Якщо в тексті приводиться ряд числових значень, виражених в одних одиницях фізичної величини, то її вказують тільки після останнього числового значення, наприклад 1,50; 1,75; 2,00 м.

2.2.9 Якщо в тексті документа приводять діапазон числових значень фізичної величини, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказується після останнього числового значення діапазону. Приклади:

1. Від 5 до 10 мм.

2. Від 10 до 100 кг.

3. Від плюс 10 до 40 оС.

Неприпустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки), крім одиниць фізичних величин, що поміщаються в таблицях, виконаних машинописним способом.

2.2.10 Вказуючи найбільше або найменше значення величини варто застосовувати словосполучення «повинне бути не більш (не менш)». Вказуючи припустимі значення відхилень від зазначених норм, вимог варто застосовувати словосполучення «не повинне бути більш (менш)».

2.2.11 Дробові числа необхідно приводити у виді десяткових дробів. При неможливості виразити числове значення у виді десяткового дробу, допускається записувати у виді простого дробу в один рядок через косу рису, наприклад, 5/32.

2.2.12 В формулах в якості символів варто застосовувати позначення, установлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу варто давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова «де» без двокрапки після нього.

Приклад – Коефіцієнт механізації обробки вузла Км, од, обчислюють за формулою:

Км =( ∑ tм + ∑tс + ∑ tн/а + ∑ tпр + ∑ tп ) / Твуз, (3.2)

деtм - норма часу машинних технологічно-неподільних операцій,с;

tс - норма часу спецмашинних технологічно-неподільних операцій,с;

tн/а -норма часу напівавтоматичних технологічно-неподільних операцій,с;

tпр, tп- норма часу прасувальних та пресових технологічно-неподільних операцій,с.

Формули, що випливають одна за іншою і нерозділені текстом, розділяють комами.

2.2.13 Формули, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, що записують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають – (1). Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад, .... у формулі (1). Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1).