Технологічна послідовність обробки виробу

№ з/п н.о.	Стадія, вузол обробки, зміст неподільної операції	Вид роботи	Розряд	Норма часу, с	Тип, марка обладнання, підприємство-виготовлювач
1	2	3	4	5	6

Результатом складання технологічної послідовності обробки виробу і нормування часу на кожну неподільну операцію в цій послідовності є отримання трудомісткості обробки певного виробу, тобто необхідної затрати часу на пошиття одиниці виробу. Трудомісткість виробу (Тв), тривалість зміни (Тзм = 8 год., або 28800с) є вихідними даними для подальших розрахунків параметрів швейних потоків на підприємствах. Також для подальших розрахунків потоку задається ще один показник: кількість робочих на потоці (N) або потужність потоку (Мзм).

Для розрахунку решти основних параметрів швейного потоку спочатку визначають такт потоку (τ).

Тактом потоку називається середня розрахункова затрата часу, протягом якого один виконавець виконує свою операцію в потоці. Такт потоку показує середній проміжок часу, через який виріб сходить з потоку (запускається в потік).

Розрахункову величину такту τ визначають за формулою:

τ = Тв/N, або τ = R/Мзм, (2.2.1)

де τ — такт потоку, с;

Тв — затрата часу, який необхідний для виготовлення одного виробу (трудомісткість), с;

N — задана кількість робочих в потоці, чол.;

R — тривалість зміни, с; Мзм — заданий випуск виробів за зміну, од.

Потужність потоку Мзм виражається випуском виробів за зміну і визначається за формулою:

Мзм = R/τ. (2.2.2)

Кількість робочих кількість в потоці N визначається за формулою:

N = Тв/ τ. (2.2.3)

Кількість робочих в потоці можна також визначити, якщо відомий випуск виробів за зміну Мзм і трудомісткість виготовлення виробу Тв, за формулою:

N= Тв˟Мзм/R. (2.2.4)

Кількість робочих в потоці можна визначити і за площею S, яка зайнята потоком:

N = S/Sн, (2.2.5)

де Sн — норматив площі, м², на одного робочого з урахуванням проходів, проїздів для транспортних засобів, допоміжного обладнання. Величина Sн залежить від виду асортименту, потужності потоку, застосованих транспортних засобів, організаційної форми потоку (секції). Значення величини Sн приймаються за даними ЦНІІШП.

Кількість робочих місць в потоці завжди більша кількості робітників в результаті наявності запасних місць (обладнання), місць великих розмірів (напівавтомати, преси та ін.), які мають крок робочого місця більший, ніж само машинне місце (стандартне для даного потоку).

Кроком робочого місця L називається відстань між центрами суміжних робочих місць, або відстань від початку до кінця робочого місця. Крок робочого місця і розміри робочих столів залежать від габаритів виробів, які пошиваються в потоці, а також від виду робіт, які виконуються.

Кількість робочих місць Кр.м. в потоці визначають за формулою:

Кр.м.: = N˟Кср, (2.2.6)

де Кср — коефіцієнт, який характеризує середню кількість робочих місць в потоці, яка приходиться на одного робочого.

При виготовленні виробу в умовах індивідуального виробництва технологічна послідовність виготовлення виробу змінюється, так як виріб пошивається однією (універсальною) робітницею від початку до кінця. Відповідно розряд та норму часу (графи 4, 5) на виконання неподільних операцій не встановлюють, тому таблиця 2.2.1 документу приймає інший вигляд.

Таблиця 2.2.1