2. Порядок укладання господарських договорів

Порядок безпосереднього укладання господарських договорів визначається алгоритмом, який складається з таких етапів:

1. Збирання та аналіз інформації про потенційного контрагента. При цьому необхідно з’ясувати: чи існує він реально, який обсяг має його статутна діяльність, яке його фінансове становище, основні риси його ділових стосунків з іншими контрагентами, та інше.

2. Ділова переписка або попередні переговори, які іноді називаються трактацією договору. Договір укладається за допомогою направлення оферти (пропозиції укласти договір) однією із сторін та її акцепту (прийняття пропозиції) іншою стороною. Оферта повинна містити всю необхідну інформацію щодо істотних умов договору. Особа, що направляє оферту, іменується оферентом, а особа, що прийняла пропозицію, іменується акцептантом.

Відповідь покупця про згоду укласти договір на інших умовах, ніж було запропоновано продавцем в оферті, розглядається як нова (зустрічна) оферта. Оферта покупця за договором купівлі-продажу надається у формі замовлення.

Існує 2 види оферти: тверда і вільна (публічна). Тверда оферта – це письмова пропозиція про продаж певної партії товару, що спрямована конкретному покупцеві. У ній оферент обумовлює термін, протягом якого вважає себе зв'язаним запропонованими їм умовами, тобто він не в праві скасувати або змінити їх.

Вільна (публічна) оферта – це пропозиція про продаж певної партії товару, що спрямована невизначеному колу осіб і не вимагає від оферента будь-яких зобов'язань.

3. Розробка проекту договору та надсилання його потенційному партнерові у двох примірниках.

4. Узгодження умов договору та урегулювання розбіжностей (якщо такі виникають). Якщо виникають певні заперечення щодо умов договору, сторона, яка отримала його, складає протокол розбіжностей, про що робить запис у договорі та у 20-денний термін надсилає оферентові два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей (оферент), протягом 20 днів зобов’язана розглянути його, включити у договір всі прийняті пропозиції та вжити заходів щодо врегулювання розбіжностей з контрагентом. У випадку, якщо знайдено компроміс щодо формулювання розбіжностей, складається прокол узгодження розбіжностей.

5. Підписання договору. У разі згоди з умовами договору сторона, що його отримала, підписує його і один примірник надсилає оференту, після чого договір набуває чинності.

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Під час укладання договору необхідно дотримуватися чинного законодавства.

Якщо виникає необхідність детально описати предмет договору (товари складного асортименту), то складається додатковий документ під назвою «специфікація», який є невід’ємною частиною договору. Проте специфікація не містить всіх обов’язкових умов договору, тому підписання лише специфікації не може вважатися фактом укладання договору.

Право на укладання договорів від свого імені має виключно керівник підприємства. Інші працівники підприємства або навіть сторонні особи, яким надається право укласти договір, повинні мати доручення керівника на здійснення цієї роботи. У дорученні має бути зазначено повірену особу, дії, які вона уповноважена виконати від імені підприємства, та термін дії доручення, без якого воно вважається не дійсним.

Договір може бути змінений за узгодженням сторін як шляхом складання одного письмового документу, підписаного сторонами, так і обміном документами через будь-який засіб зв’язку.

Договір може бути змінений на вимогу однієї із сторін, якщо інша суттєво порушує умови договору, проте тільки за рішенням суду. До передачі суперечки на судовий розгляд сторони мають вжити заходів для досягнення домовленості.

Припинення договірних зобов’язань може бути зумовлено:

• виконанням договору;

• неможливістю виконання договору внаслідок обставин, за які жодна із сторін не несе відповідальності;

• при визнанні договору недійсним;

• за умови ліквідації юридичної особи, що є стороною за договором, крім випадків, коли виконання зобов’язань ліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу;

• при достроковому розірванні (розторгненні) договору.

Розірвання договору, як правило, відбуватися за ініціативою однієї сторони. При цьому сторона-ініціатор має надіслати пропозицію іншій стороні договору, яка, в свою чергу, протягом 20 днів повинна відповісти на неї. Якщо згоди не досягнуто, зацікавлена сторона може подати позов до суду.

Таким чином, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. В односторонньому порядку зміна та розірвання господарських договорів не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Продовження терміну дії договору на новий термін (пролонгація) відбувається за погодженням сторін, проте обов’язковим при цьому є узгодження асортименту товарів (специфікація). Пролонгація договору оформляється додатковим узгодженням, яке підписують сторони, або шляхом обміну листами, телеграмами та іншими способами.