Основні ускладнення мітрального стенозу:

1. Ті, що пов’язані з порушенням кровообігу в малому колі:

1. серцева астма;

2. гострий набряк легень;

3. кровохаркання;

4. легене ва кровотеча;

5. аневризма легеневої артерії.

2. Розлади серцевого ритму і провідності:

1. миготлива аритмія;

2. інші порушення ритму і провідності.

3. Порушення кровообігу у великому колі - хронічна застійна серцева недостатність.

4. Тромбоемболічні ускладнення.

5. Парез гортані.

6. Стиснення лівого основного бронха.

7. Інші ускладнення.

Лікування.

Медикаментозне лікування спрямоване на корекцію гемодинамічних порушень і серцевих аритмій.

Проводять лікування хворих на активний ревматизм і здійснюють протирецидивну терапію.

Радикальним методом лікування є хірургічний - мітральна комісуротомія.

Завдання терапевта - правильно оцінити показання до операції.

Існує класифікація стадій мітрального стенозу залежно від розладів легеневої та системної гемодинаміки, запропонована А. М. Бакулєвим і Є. Д. Дамиром (1955).

Стадія I. Є помітні об’єктивні ознаки вади, але хворі цілком компенсовані.

Стадія II. Ознаки порушення кровообігу в малому колі . Задишка внаслідок фізичного навантаження.

Стадія III. Виражені ознаки застою у малому колі, початкові ознаки застою у великому колі.

Стадія IV. Виражені ознаки застою у великому і малому колах.

Стадія V. Дистрофічна стадія, III стадія серцевої недостатності.

Операцію рекомендується проводити хворим при II–IV стадіях мітрального стенозу.

У разі комбінованої мітральної вади серця виявляються симптоми недостатності мітрального клапана і мітрального стенозу. Дуже важливо вміти визначити, яка вада у хворих переважає. Тактика лікаря стосовно подальшого лікування, а також показання до оперативного лікування й розв’язання інших питань будуть залежати від з’ясування переважної вади. При цьому варто керуватися наявністю або відсутністю основних симптомів.

Прогноз і працездатність визначається ступенем серцевої недостатності.

Недостатність клапана аорти (insufficientia valvulae aortae).

Найбільш часто аортальна недостатність розвивається внаслідок ревматичного ендокардиту, рідше - інфекційного ендокардиту, сифілітичного ураження, атеросклерозу. За наявності ревматичного ендокардиту відбуваються зморщення й укорочення стулок, інфекційного ендокардиту - розпад частин клапана, атеросклерозу - ураження лише самої аорти, що спричинює її розширення без змін у стулках клапана.

Гемодинаміка.

Внаслідок деформації півмісячних стулок клапана аорти останні затуляють її отвір неповністю, тому під час діастоли частина крові повертається в лівий шлуночок. Це призводить до додаткового навантаження на лівий шлуночок, причому воно є тим більшим, чим більший об’єм крові скидається з аорти в шлуночок. Оскільки лівий шлуночок серця - найбільш потужний його відділ, то компенсація хворих з недостатністю клапана аорти може тривати багато років.

Повторювані атаки ревматизму, як правило, призводять до подальшого збільшення уражень клапанного апарату серця і міокарда, що є основними факторами прогресування вади і розвитку декомпенсації. Це пояснюється тим, що за наявності недостатності клапана аорти основним бар’єром компенсації є лівий шлуночок, а у разі його перевантаження розвивається лівошлуночкова недостатність, яка швидко прогресує.

Цьому сприяє і та обставина, що з розвитком вираженої гіпертрофії лівого шлуночка виникає коронарна недостатність, яка ускладнює дистрофічні зміни в міокарді та призводить до зменшення його скорочувальної здатності. Якщо виникає велика дилатація лівого шлуночка, настає відносна (м’язова) недостатність мітрального клапана, яка називається мітралізацією аортальної вади.

Щодо гемодинамічної точки зору, то має місце залучення до навантаження лівого передсердя, а пізніше і правого шлуночка. Таким чином, до лівошлуночкової недостатності приєднується недостатність правого шлуночка, що створює тотальну серцеву слабість.