42. Омоніми – різні слова, що збігаються у своїй формі. За походженням є

• Гомогенні – мають спільне походження і виникають у результаті розпаду полісемії. Словацьке слово реro – означає «ручка» тому що раніше писали перами.

• Гетерогенні – виникають у результаті випадкового звукового збігу. (лама – тваринка і сан у буддизмі)

Омоніми є

• Повні – збігаються абсолютно у всьому горн (кузнечный) — горн (духовой инструмент).

• Часткові – мають зміни у звучанні, написанні чи формі ласка (животное) и ласка (проявление нежности)

• Омофони – мають різне написання

• Омоформи – це різні частини мови, які при відмінюванні мають спільні форми слів – мати – мати

• Омографи – звучать по різному

43.Синоніми – слова близькі чи ідентичні за значенням і мають різну форму

• Абсолютні – повністю однакові (мовознавство – лінгвістика, орфографія – правопис)

• Часткові – розрізнюються лише за формою, мають три типи

1. Ідеографічні – семантично різні, але і певних контекстах подібні (коричневий – карий – каштановий)

2. Конотативні – стилістично чи емоціонально забарвлені (бойовий – ратний, слово бойовий використовується у мові, а ратний у мові художнього твору)

3. Змінаші – мають ознаки ідеографічних і конотивних (колега – соратник)

Синоніми об’єднуються у синонімічні ряди. У словниках синонімічні ряди вказуються так - перше слово – домінат – найбільш вживане, поширене і завжди нейтральне.

44-45.Антоніми – слова з протилежним значенням, а інколи в мові слова однакової структури мають різне значення.По структуре антонимы бывают: разнокорневые (вперёд — назад); однокорневые С точки зрения действия антонимы бывают: соразмерные — действие и противодействие: вставать — ложиться, богатеть — беднеть; несоразмерные — действие и отсутствие действия (в широком смысле): зажечь — погасить, надумать — раздумать.

Енантосимія – розвиток різних значень одного слова.Smrad – запах. Запамятовать – пам’ятати – такі явища називаються мовні узуальні антоніми.

Контекстні – авторські антоніми.

У мужички руки чорні

В пані рученьки тендітні

Контрарний антонім – протилежні слова, які описують крайні точки, якогось явища і поміж ними можна вставити, ще якесь слово чи сполуки ДУЖЕ і НЕ ДУЖЕ. Меленький – старий – показують крайні точки людського життя, поміж ними можна вставити різні слова – юний, зрілий, підстаркуватий, дуже юний, не дуже зрілий і т.д.

Комплементрані антоніми – пари слів, заперечення одної одиниці дає значення другого слова. Живий – мертвий.

Векторні антоніми – позначають різницю між напрямками дії. Закопати – викопати.

46. Пароніми – близькі за звучанням і формою слова з різним значенням та коренем.(адресант – адресат).

47. Конверсія – близька до антонімії – це слова , які показують ту само дію з різних сторін. Купую – продаю тому що напрямки дії різні.

48. Лексико-семантична система мови - це внутрішньо впорядкована, внутрішньо організоване безліч лексем і ЛСВ, пов'язаних стійкими семантичними відносинами. Системи, утворені словами, побудовані на різних підставах: лексіко-граматичних (частини мови), лексіко-семантичних (семантичне поле, синоніми, антоніми, омоніми), формально-семантичних (відносини між однокореневі словами), соціолінгвістіческіх (слова застарілі і нові, споконвічні і запозичені, стилістично нейтральні і стилістично забарвлені і т.д.).

49. Лексика будь-якої мови ділиться на активну і пасивну. Перші слова вживаються щоденно і є зрозумілими всім , а інші навпаки.

50-52. «Ізми» – слова для створення настрою твору

• Діалектизми – слова притаманні певній місцевості, у творах використовуються для відтворення колориту населення та для характеристики певного образу.

• Професіоналізми – лексика представників певної професії

• Жаргонізми - відрізняється від літературної мови використанням специфічної, експресивно забарвленої лексики, синонімічної до загальновживаних слів, а також фразеології, часом особливостями вимови.

• Арго - секретна мова, що використовується певною групою (за будь-якою ознакою) людей, щоб запобігти розумінню їхніх розмов людей з-поза групи.

• Вульгаризми – прокльони і лайка

• Варваризми – слова іншомовного походження по відношенню до мови автора твору.

• Екзотизми – слова, що прийшли з мови дальньої країни.

53. Табу – заборона вимови якогось слова чи якоїсь дії. Евфемізм – заміна вульгаризму словом більш сприятливим.

54. «Ізми» – слова для створення настрою твору

• Архаїзми – застарілі слова та вирази, що вийшли з активного вжитку.

• Історизми - назви титулів та предметів, які вийшли з ужитку і у повсякденній мові не використовуються

• Неологізми – новостворені слова для позначення нових явищ, слів та понять

Суперстрат – мовні особливості, залишки ц сліди зниклої мови пришельців в мові місцевого населення. (“фанки” в закарпатському діалекті від німецького “Die Pfanken” – виникло в часи Австро-Угорщини)

Типи запозичень

• Матеріальні – переходить і значення і форма (комп’ютер)

• Калька – перекладається лексичне значення слова, але форма змінюється (počítač – комп’ютер від словацького рočítať - рахувати, від англійського to compute – рахувати)

• Напівкалька – якась частина слова залишається незмінною, а інша змінюється відповідно до мови, яка використовує слово.

• Усне запозичення – при масових побутових контактах між народами (парАход – у болгарській з російської)

• Письмове – у результаті передаються всі букви і можуть додатися інші притаманні мові – трудОдень

• Безпосереднє (пряме) – перехід слова від мови до мови без посередника (з чеської в словацьку v pohode – в порядку)

• Опосередковане – перехід слова через декілька мов (укр. ринок – пол. rynek – нім. Das Ring)

• Зворотні – це слова, які були запозичені і адаптовані однією мовою, а потім повернулися в мову оригінала (La bistro)

Адаптація – пристосування в системі нового реципієнта. Типи адаптації

• Фонетична – зміна у вимові слова (hocky – хокей)

• Морфологічна – зміна граматичного значення (гараж (він) – garaza (вона)

Лексикалізація – перехід словосполучення в одне слово (eau de cologne – одеколон)

Інтернаціоналізми – особливий вид запозичень, що поширений у більшості сучасних мов, часто це слова латинського чи давньогрецького походження, а також частики біо, авто, мото і т.д.

55. Інтернаціоналізм  - слово, що виникло спочатку в одній мові і потім з нього запозичене в більшість інших мов світу для позначення цього поняття. Такі передусім спеціальні терміни більшості наук, назви технічних пристроїв (мікроскоп, телефон, супутник, Інтернет), громадських інститутів (поліція, республіка, академія), спортивна лексика (перш за все саме слово спорт), різного роду «екзотизму» (самурай, томагавк і т.п.). Інтернационалізми (крім останнього випадку) рідко бувають стовідсотковими, так як в ряді мов для них часто створюються не запозичення, а кальки .

56. Фразеологія – розділ мовознавства, що вивчає стійкі вирази. Самим об’єктом вивчення є фразеологізм.

Основними ознаками фразеологізму є

• Стійкість відтворення

• Ідіоматичність

• Метафоричність

Стійкість – пояснюється тим, що фразеологізми збереглися в мові у вже готовому виді.

Відтворюваність – для носіїв мови цілий фразеологізм є рівний одному слову і використовується там само легко.

Ідіоматичність – значення цілого виразу не виводиться із окремих частин (бити байдики – ледарювати, байдики – немає значення).

Таким чином фразеологізми – це усталені сполучення слів, які характеризуються нечленованим значенням і об’єднюваністю зв’язків між словами і цілісністю відтворення у мові.

Класифікація фразеологізмів за ступенем поєднання елементів (засновник – Болі, видав – Виноградов)

• Фразеологічні зрощення – морфологічні вирази, які втратили свою внутрішню форму, слова, що вийшли з ужитку (з’їсти собаку)

• Фразеологічні єдності – зберегли внутрішню форму окремих компонентів (сісти в калюжу)

• Фразеологічні сполучення – усталені і відтворювані, але не ідіоматично (порушити мовчання)

• Фразеологічні вирази – прислів’я, приказки та крилаті вирази (рукописи не горять, умом Росию не понять)

Фразеологізми також зустрічаються у термінології (білий гриб, старослов’янська мова)

Джерела фразеології

• Фольклор (не до жиру бить бы живым)

• Префесіоналістична лексика (перша скрипка)

• Біблія (невіруючий Мустафа)

• Античний період (Ахілесова п’ята)

• Література (а суди кто)

• Авторські (плох тот солдат который не хочет бить генералом)

• Запозичені (тет-а-тет, шерше ля фам)

57. Етимоло́гія — розділ знань, розділ порівняльно-історичного мовознавства, який вивчає походження слів мови; сукупність прийомів дослідження, спрямованих на з'ясування походження слова, а також сам результат цього з'ясування.

58. Ономасіоло́гія — підрозділ лінгвістики, який вивчає процеси найменування. Її називають ще теорією номінації. Ономасіологія протиставляється семасіології за спрямуванням, напрямком дослідження.

59. Вну́трішня фо́рма сло́ва — ознака реалії, покладена в основу її мовної назви. Наприклад, внутрішньою формою іменника склянка («скляна посудина циліндричної форми, без ручки, призначеної для пиття, зберігання рідини тощо») є ознака «скляна».

Деетимологізація — втрата смислового зв'язку або споріднення між однокореневими словами і між коренями споріднених слів; затемнення первісного морфологічного складу слова. Більшість слів мають приховану (затемнену, забуту, утрачену) внутрішню форму. Так, наприклад, в українській мові слово жінка пов’язане зі словами ген, генеза, генетив і мотивоване значенням «та, яка народжує»; слово вікно споріднене зі словом око; хист із хитрий, олівець із олово, долоня з долина.

Катахреза — різновид гіперболічної метафори, в якій сполучаються слова, логічно між собою не узгоджені («червоне чорнило», «пекучий лід» тощо). Частіше подібні тропи називають оксиморонами, оскільки вони створюються завдяки незвичайному використанню епітетів . Подеколи К. вживається і в ширшому розумінні — як сполучення несумісних понять: «Я вже човен в снігах. Я в сніги вже гребу».