ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ І ОСНОВА СЛОВЯНІСТИКИ. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ. СУЧАСНІ СЛОВЯНСЬКІ НАРОДИ. ЕТНІЧНА БЛИЗКІСТЬ СУЧАСНИХ СЛОВЯН. СЛОВЯНСЬКІ МОВИ І ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.ГЕНЕТИЧНА СПОРІДНЕНІСТЬ СЛОВЯНСЬКИХ МОВ

1. Сучасні слов’янські мови і народи

2. Праслов’янська мова у просторі і часі

3. Матеріальна культура

4. Духовна культура

5. Соціальний устрій

6. Писемність та історія філології.

Славістика — комплекс наук про слов'янські народи, їх археологію, історію, зокрема мову й літературу, культуру, фолкльор та етнографію в цілому й про кожний зокрема.

СЛОВЯНСЬКІ НАРОДИ

Найбільша європейська група споріднених народів, складає основну частину населення

Східні	Західні	Південні
України (Київ) Росії(Москва) Білорусії (Мінськ)	Чехії (Прага) Словаччини (Братислава) Польщі (Варшава) Лужицькі серби	Сербії (Белград) Хорватії (Загреб) Словенії (Любляна) Болгарії (Софія) Македонії (Скоп'є) Боснії (Сараєво) Герцеговини (Сараєво) Чорногорії (Подгориця) Русини Югославії

Діаспора слов’ян є в Австрії, Румунії, Угорщині, Греції, Італії, Канада, США, Бразилія.

Критерії виділення мов

1. Спільність території проживання

2. Єдність економічного життя

3. Спільна культура

4. Єдність мови

5. Самосвідомість

ЕТНІЧНА БЛИЗКІСТЬ

Впродовж усього історичного періоду слов’яни відомі світу ,як окремий народ. Ордан називав нас антами та венедами, а Прокопій Кесарійський – спорами та склавінами.

Аргументи до близькості

• Компактність території

• Єдність етнонімів (назви народу)

• Називали себе одним іменем

• Спільність мов

• Єдність антропологічного типу

• Єдність у побуті (гостинність)

• Єдність у традиціях

• Згуртованість у боротьбі з ворогом

КЛАСИФІКАЦІЯ СЛОВЯНСЬКИХ МОВ

Йозеф Добровський (чех) – вперше поділив слов’янські мови на 2 групи

• Північно-західна(чеська,словацька. польська)є

• Південно-східна (старослов’янська, російська, південнослов’янські мови).

Якубинський та Копечний створили тричленну класифікацію, яка була прийнята завдяки працям Востокова.

• Східнослов’янські мови(українська, російська, білоруська, давньоруська)

• Західнослов’янські мови(польська, чеська, словацька, верхньо- і нижньо- лужицькі мови)

• Південнослов’янські мови(болгарська, сербська, словенська, македонська, хорватська, старослов’янська, староболгарська).

Якубинський поділив мови на шість груп

1. Російська, українська, білоруська

2. Польська, кашубська,поморсько-словінська

3. Лужицькі мови

4. Чеська,словацька

5. Сербська, хорватська, словенська

6. Болгарська і македонська

Ткаченко запропонував класифікацію мов з функціональної точки зору.

ГЕНЕТИЧНА СПОРІДНЕНІСТЬ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ МОВ – встановлюється на основі порівняльних досліджень.

У ХІХ ст. вчені Франц Бопп, Расмус Роск, Якоб Грімм, Олександр Востоков незалежно один від одного відкрили порівняльно-іторичний метод завдяки, якому встановлюється генетична спорідненість мов.

ПРАСЛОВ’ЯНСЬКА МОВА У ЧАСІ І ПРОСТОРІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРМІНІВ. ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ПРАСЛОВ’ЯНСЬКОЇ МОВИ. ХАРАКТЕРИСТИКА МОВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РІЗНИХ ПЕРІОДІВ ПРАСЛОВ’ЯНСЬКОЇ МОВИ. ПРАБАТЬКІВЩИНА СЛОВ’ЯН.

Праслов’янська мова – мова в основі всіх слов’янських мов і діалектів. Є гіпотетичною мовою оскільки ніколи не записувалася. Використовувалася лише в побуті. Існувала приблизно 3000 років.

Старослов’янська мова – південна мова існувала з ІХ ст. по ХІІ. була розчленована на південні мови. Зараз використовується в церковних письменах.

Трубецький – вперше запропонував періодизацію мов. Поділив історія на три типи

• Праслов’янський

• Самостійного розвитку

• Діалектної диференціації (рання і пізня)

Ванвейк – поділив історію мови на два періоди.

• Ранній (2000 років тому)

• Пізній (закон відкритого складу)

Бернштейн – батько університетської славістики запропонував такий тип поділу.

• До втрати відкритих складів

1. Після розпаду індоєвропейської мови

2. Балтослов’янська спільність

3. Після розпад балтослов’янської спільності

• Після втрати відкритих складів

1. Період втрати закритих складів коли розвинулися діалектні особливості.

2. Остаточний розпад праслов’янської мови.

Періодизація Філіна

• Ранній (до старої ери)

• Середній (до 4 століття) з відкритими складами

• Пізній (5-7 століття) розпад праслов’янської мови

Ранній період

Фонетика

• Період руйнації придихових голосних

• Виникнення Х

• Перехід палатальних g I k на с і з

• Відсутність шиплячих

• Відсутність африкат

• Протиставлення довгих і коротких Е і У

• А був завжди голосний

• Були дифтонги

• Наголос був силовий і не пов'язаний з інтонацією

• Багата система голосних

Лексика

• Виникли самі поширені на континенті слова(мама,брат,сестра,вода)

Граматика

• Флективний тип мови (закінченні визначає значення)

• Категорії роду

• Категорії числа

• Відмінки (7 наших + аблатив ний, який в наш час поглинутий родовим)

• Відміни залежали від основ на довгу А, коротку О, коротку У, коротку І, довгу У, приголосний

• Числівника не існувало

• Прикметник не був оформлений

• Складна категорія дієслів

• Не було майбутнього часу

• Минулий час ділився на 4 типи

• Дієприслівника не існувало

• Не існувало доконаного/недоконаного видів дієслів

Середній період

• Поява носових голосних

• ОІ перейшов в ІЯ

• Перехід

g	жь	ж
k	ць	ц
X (наша х)	щь	ш

Пізній період

• Діалектне членування

• Займенникові форми прикметника

• Поява прикметника

Діалектне членування

Діалект – різновид мови на певній території.

Праслов’янська мова
Західний діалект		Східний діалект
Пралехікскій	Прачесько-словацький		Центральний (південні мови)	Власне східний

Західний діалект	Східний діалект
Збереглися дл і тл Кв збереглася Звукосполучення б,п,в,м +й давали в різних діалектах. Вони стали м’якими Х став ш Звукосполучення дй і тй стали дз і ц	Зникли дл і тл Кв зникла Звукосполучення б,п,в,м +й давали в різних діалектах. Вони перевтілилися на бл,пл,вл,мл Х став свистячим с 5. Звукосполучення дй і тй стали ж і ч

ПРАБАТЬКІВЩИНА СЛОВЯН

• Карпато-дунайська теорія Нестора (Соловйова, Ключевського)

• Прибалтійська теорія (Шахматов) Гирло Двіни – Сучасні території

• Вісло-Ордська (Розводовський)

• Вісло-Дунайська (на основі гідронімів)

ХАРАКТЕРИСТИКА СЛОВЯНСЬКИХ МОВ (МОДУЛЬНА ДРУГА)

Мова	К-сть Носіїв	Країна (столиця)	Культурні Центри	Перші Згадки	Зачинетель Літ. Мови	Діалекти	Алфавіт	Основні Особливості
Українська Державна	47млн	Україна Київ	Київ,Львів, Полтава	11-12ст.	З 19ст. Котляревський	Південно-західне наріччя	Кирилиця	-оньк, будь-небуль-, Закінчення си Кличний в.
Російська Державна Світова	145 млн	Росія Москва	Москва, Петербург Новгород	13ст.	З 18ст. Пушкін	Північно-південне наріччя	Кирилиця	Ц – завжди твердий Інфінітивна форма - ть
Білоруська Державна	10млн	Білорусь Мінськ	Мінськ Брест Полоцьк	13ст.	З 19ст. Купала Колас	Центральне наріччя	Кирилиця	Аканя Дзеканя Цеканя
Словацька Державна	5млн	Словаччина Братислава	Братислава Нітра Кошице	13ст.	З 19ст. Штур	Середньо-словацьке наріччя	Латиниця	Фіксований наголос, подовження
Чеська Державна	10млн	Чехія Прага	Прага Брно Оломуц	13ст.	З 19ст. Ян Гус Добровський	Середньо-чеське наріччя	Латиниця	Буква [рж] Ь Ъ перейшли в Е
Польська Державна	38млн	Польща Варшава	Краків Познань	13ст.	З 19ст. Міцкевич	Мало, Великопольськ сізерське	Латиниця	Пшеканя Збереглися носові
Словенська Державна	2млн	Словенія Любляна	Любляна Марібор	10ст.	З 19ст. Прешерн Трубар	40 говорів	Латиниця	Довгі і короткі скл.
Македонська Державна	2млн	Македонія Скоп’є	Тетово Скоп’є	10ст.	З 20ст Караджич (19ст) Шапов	Центральне Західне наріччя	Кирилиця	Інфінітив відсутній Наголос на 3 скл. від кінця
Болгарська Державна	9млн	Болгарія Софія	Софія Радомир	10ст.	З19ст Вазов	Східне і західне	Кирилиця	Нема інфінітиву
Хорватська Державна	4,5млн	Хорватія Загреб	Загреб Пула Пореч	11ст.	З 15ст. Кашич Радичевич	Чокавщина	Латиниця	Збереглимя складотворчі л і р
Сербська Державна	10млн	Сербія Белград	Белград Ужице	11 ст.	З 19ст. Караджич Радичевич	Горенський Доленський	Кирилиця Латиниця	Чр стало цр Зберігся р