Спеціальність: 5. 03040101 " Правознавство " Курс ііі Дисципліна: "Правова статистика" Лекція 1

Тема 1. Предмет і метод статистичної науки.

Навчальна мета: засвоїти поняття статистики, історію її розвитку, усвідомити сутність та значення статистичної науки, розкрити поняття методології, методів статистики.

Виховна мета: Формувати якості особистості студентів як майбутніх юристів та пізнавальний інтерес до вивчення цивільного права; прищеплювати повагу до національного права.

Розвивальна мета: Спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення в правозастосовчій діяльності.

Всього 8 лекцій та 9 практичних занять; самост. роб. 71 год; ЗАЛІК

План

1. Історія виникнення та розвитку статистичної науки.

2. Статистична наука: поняття, предмет, завдання.

3. Методологія, методика та методи статистичної науки.

4. Галузі статистичної науки.

5. Нормативне забезпечення та організація статистики в Україні.

1. Історія виникнення та розвитку статистичної науки.

Вивчення статистичної науки має важливе значення в підготовці висококваліфікованих фахівців у галузі суспільних наук узагалі і юриспруденції зокрема, оскільки для науково обґрунтованого пізнання тенденцій і закономірностей розвитку суспільного життя, до якого належать і правові явища, конче необхідно вміти їх аналізувати. Прийоми і засоби такого аналізу розробляє саме статистична наука. Тому майбутній юрист повинен орієнтуватися в методах статистичного аналізу розвитку суспільних явищ і прийомах такого аналізу в усіх галузях правової науки.

Правова статистика має важливе значення для розвитку окремих галузей права (кримінального, цивільного, адміністративного й ін.) та кримінології. Жодна із зазначених наук не може обійтися без статистичних даних про суспільно-правові явища і процеси, без кількісного оцінювання тих понять і категорій, які розробляються і висвітлюються ними. Без використання даних правової статистики неможливо оцінювати та вдосконалювати діяльність правоохоронних органів і виконувати законотворчу роботу.

Застосування статистичних методів дослідження розширює поле зору студентів і, крім того, допомагає їм краще розбиратися в особливостях соціально-економічного розвитку держав, їх правових систем, оцінювати ефективність діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинами та іншими правопорушеннями. Адже без аналізу статистичних даних будь-яка наука оперує лише схоластичними висновками на потребу якій завгодно абстрактній концепції або політичній орієнтації. Статистика – це міст, який з’єднує теорію і практику соціального пізнання. Тому чим повніше в наукових розробках використовуються результати статистичних досліджень, тим кращим буде наше знання дійсності.

Історія виникнення та розвитку статистичної науки. Будь-яка наука відокремлюється у самостійну в той момент, коли вона формується у певну систему знань. Збирання числових даних про населення, площу орної землі, поголів'я худоби, кількість воїнів тощо проводилось ще у стародавній Греції, Римі, Єгипті. Однак цей процес був надто примітивним, аби вести мову про зародження статистичної науки.

Наприклад, по підношенню богині Мінерві в IV столітті до нашої ери було відомо про те або народилась людина (міра пшениці), або померла (підносилася міра ячменя). Щоб одержати дані про чисельність війська, персидський цар Дарій (522-486 рр. до нашої ери) зобов`язав кожного воїна принести та покласти у визначене місце каміння. У Персії людину, яка займалася обліком, називали “очі та вуха царя”.

За свідченнями грецького історика Геродота (484 – 420 рр. до нашої ери), скіфський цар Аріанта, бажаючи отримати дані про чисельність своїх підданих, наказав кожному скіфу під загрозою смертної кари принести мідний наконечник стріли.

В Древньому Єгипті, Дворіччі, Іудеї склалися розвинуті системи госпо­дарського та адміністративного обліку. Суворо контролювалось використання земель, їжі, робочої сили, будівельних матеріалів, складалися кошториси доходів та витрат. Існував порядок обов`язкової звітності тих осіб, яким було надано матеріальні цінності, але не існувало суворої періодичності їх подання. З`явилися штучні одиниці обліку, такі, як умовна цегла, людино-день, і деякі інші.

Перші кроки у розвитку обліку відображались у священних книгах різних народів. Відповідно з цим вже у Стародавньому Китаї ще в 2238 році до н.е. було проведено перший перепис населення. У Біблейських книгах раннього християнства вже розповідалося про обчислення населення чоловічої статі, яке здатне носити зброю.

В Стародавньому Риму розвиток державного обліку отримав новий імпульс. У 550 р. до н.е. Сервій Тулій розробив ценз (територіальний орган) для проведення перепису населення. Чиновники цього органу опитували главу сім`ї про усіх членів родини, а також про її майно. При цьому глава родини давав клятву про вірність відомостей. Спочатку такі переписи проводилися кожні п`ять років. В подальшому – раз на десять років. Останній перепис було проведено в 72 р. н.е. Відповідно до одержаних даних усе вільне населення відповідно до майнового положення поділялось на п`ять розрядів (або класів): І клас – з майном вартістю до 100 тисяч асів, ІІ клас – не нижче 75 тис. асів, ІІІ клас – не нижче 50 тис. асів, ІV клас – не нижче 25 тис. асів, V клас – не нижче 12,5 тис. асів. Оцінка включала нерухоме майно разом з землею та інвентарем. Існував і VІ клас – незаможні, але вони були позбавлені права військової служби та права голосу, тому не враховувались взагалі при перепису.

Крім періодичних переписів було також організовано поточне спостереження руху населення. Воно було таким, що дало змогу Ульпіану (170-228 рр. н. е.) зробити обґрунтовані припущення про вірогідну довжину життя людей різних вікових груп.

Але особливого розвитку в Римі отримав облік приватних господарств. Таким чином в античному світі простежується два, а не один, як на Древньому Сході, джерела обліку: держава і приватна ініціатива власників.

Середньовіччя з його мракобіссям і інквізиційною психологією для процесу розвитку обліку було в цілому кроком назад, але і в цих умовах зростання міст обумовило виникнення муніципального обліку.

Наступний етап формування статистики – це епоха Відродження – епоха розвитку культури та науки, зародження капіталізму. Інтенсивний розвиток міжнародної торгівлі в цей час сприяв формуванню митної та описової статистики. Особливо активно розвивала свою торгівлю Венеціанська республіка (ХП – ХУП ст.) Вже у 12 столітті в цій республіці усі консули та посли після того, як вони поверталися із-за кордону повинні були подавати до сенату звіти-реляції про політичні, економічні та фізичні умови різних країн. Ці звіти мали вигляд систематизованих докладних описів, але вони не містили цифрових показників.

В другій половині ХVІІ сторіччя почали з'являтись праці, які мали на меті підкорити збирання та обробку числових даних певним теоретичним основам. Сформувалась галузь знань, яка доповнювала певну політичну основу і мала назву “державоведення”. Один із засновників цієї науки професор Геттингенського університету Г.Ахенвалль у 1749 р. запропонував використовувати термін “статистика”. Термін «статистика» походить від латинського status – стан справ.

Початок формування наукових засад статистики слід пов'язувати з виникненням теорії ймовірностей. Особливе значення мали праці Б.Паскаля та Я. Бернуллі, що стосувались закону великих чисел, який у свою чергу, є важливим принципом статистичної теорії. В другій половині ХУІІ сторіччя були опубліковані праці так званої школи “політичної арифметики”. Так, праці англійського економіста В.Петті можна вважати першими взірцями аналізу економічної ситуації за допомогою наявної статистичної інформації. У ХУІІІ ст. були сформульовані  принципи статистико-математичної обробки даних про народонаселення, а саме розроблялись таблиці смертності. В той же час розпочалось дослідження розвитку економіки, наприклад, перші спроби розрахунку індексу цін та ін.

У ХІХ ст. багато країн Європи (Франція, Прусія, Бельгія,Англія) утворили спеціальні установи, які займались збиранням та опрацюванням статистичних даних. Почали регулярно проводитись переписи населення та інші статистичні дослідження. В 1885 р. був створений постійний міжнародний статистичний орган – Міжнародний статистичний інститут. Діяльність у галузі практичної статистики зумовила необхідність розробки її методологічний та наукових засад. В працях П.Лапласа, К.Гаусса, А.Лежандра, П.Чебишева та ін. розроблені  теоретичні питання теорії ймовірностей стосовно статистичних досліджень, також почались пошуки філософських основ статистики. Так, у працях А.Кетле з допомогою статистичних методів робилась спроба дослідити закони розвитку людства (суспільства). В цих працях, передусім “Соціальна фізика”, зроблено спробу сформувати основні методологічні положення статистики.

Статистика в ХХ віці стала всеосяжною. Відомий англійський вчений в галузі економічної статистики У. Дж. Рейхман пише: «Ми живемо в еру статистики. Навряд чи не в кожнім своєму аспекті явища природи, а також людська й інша діяльність піддаються зараз виміру за допомогою статистичних показників».

Статистика вивчає лише суспільні явища, але не поодинокі, а обов`язково масові. Вона вивчає закономірності в розвитку того чи іншого суспільного явища з точки зору його кількісної характеристики, використовуючи свої специфічні прийоми. Але вивчення кількісної сторони явища обов`язково до­повнює і якісні властивості сукупності, тому що кількість завжди перехо­дить в якість при достатньо значної кількості одиниць сукупності. Кількісна сторона суспільних явищ – це перш за все їх розміри. Коли змінюється кіль­кість, то обов`язково змінюється і якість, і цей процес неповоротний.