Поверхнево-нашивні нерахункові техніки:

гладь (декоративна, художня, полтавська, біла, прорізна, тіньова, пряма, коса, качалочкова), глухі декоративні сітки, зборки, змережування, зубцювання, курячі шкірки, обробка країв, пухлики, рубці, рушникові шви.

Гладь — це вишивка, яка заповнює площину узору стібками, що можуть лягати в різних напрямках. Заповнення може бути повним або частковим.

Гладдєва вишивка буває одноколірною (білою або в тон тканини) і багатокольоровою.

Одноколірною гладдю оздоблюють білизну, блузки, скатерки, серветки. У багатокольоровій декоративній гладі поєднують м'які, тонкі кольорові переходи, а також яскраві контрастні кольори, інколи з обрамленням чорними нитками. Цією гладдю виконують узори стилізованих квітів, зооморфних фігур на декоративних виробах та на одязі.

Художня гладь

Багатокольорова художня гладь схожа на малюнок фарбами, бо її вишивають нитками багатьох кольорів і відтінків. Нею вишивають сукні, скатерки, подушки, створюють панно, картини, портрети, пейзажі.

Художню гладь починають викопувати з найлегших узорів. Спочатку виділяють тіньові ділянки елементів узору та об'ємні форми малюнка, Напрямок стібків по жилках пелюсток квіток і листків зелені, зображених на малюнку.

Розпочинаючи вишивати художньою гладдю, треба пам'ятати, що колір фон впливає на колір вишивки і навпаки. Виконуючи художню гладь, насамперед обшивають контур швом уперед голкою. Перші стібки гладі треба вишивати від країв малюнка до центра, а кожну окрему пелюстку — від країв до основи. Довжину пелюстки квитки або ширину листка ділять на декілька частин і кожну частину вишивають ниткою відповідною тону. Стібки шиють різної довжини, для того щоб між ними можна було прокласти стібки нитками іншого тону і утворити плавний перехід від одного тону в інший. Серединки квіток вишивають чорними або жовтими нитками, застосовуючи прикрашальні шви, сітки. Якщо гладь виконана правильно, то лицьовий і виворітний боки будуть однаковими.

Полтавська гладь

Полтавська гладь — один з різновидів гладі у прикріп. Нею здавна розшивали рушники, хустки, фартухи, а тепер, крім цього, вишивають ще доріжки, серветки, панно. Цю гладь виконують кольоровим муліне у дві-три нитки, шовком. Здебільшого нею вишивають орнаменти рослинного характеру.

Перш ніж приступити до виконання полтавської гладі, потрібно на тканину нанести малюнок, дібрати за кольором нитки. Виконують її поверховим настилом чи перетягами, які закріплюють гладдєві стібки на тканині. На довгому стібку виконують два-чотири перетяги, а щоб вони були не дуже помітними, їх накладають не на одному рівні (можна прикріплювати і на одному рівні). З виворітного боку вишивка має вигляд дрібних розсипних стібків.

Якщо полтавську гладі, витинають нитками різних кольорів, то межа між кольорами повинна річко виділятися. Для того щоб гладь вийшла більш випуклою, попередній і по контуру малюнка виконують настил швом уперед голкою.

На чудових полтавських вишивках можна бачити велику кількість різноманітних мережок.

Мережки належать до прозорої ажурної вишивки, яку виконують на тканинах полотняного переплетення, в яких нитки основи та піткання можна полічити (наприклад, кустарне полотно, маркізет, батист, шовк, лавсан та інші).

Для вишивання важливе значення має матеріал, його зміни в історичному аспекті. Вишивальні матеріали – це, по-перше, основа – тканина на якій вишивають (спочатку – полотняні, лляні, вовняні домашнього виготовлення, пізніше – батист, маркізет, плис, плюш, шовк фабричного виробництва); по-друге – це матеріал, яким вишивають (нитки ручнопрядені – конопляні, лляні, вовняні та нитки фабричного виготовлення – заполоч, гарус, зсукані вовняні нитки, шовк, муліне, металеві золоті та срібні нитки а також корали, перли, коштовне каміння, бісер, металеві пластинки – «лелітки», ґудзики).

Полтавщина славиться вишуканими за конфігурацією рослинно-геометричними та стилізованими мотивами вишивок. Типовими техніками вважаються: лиштва, вирізування, виколювання, зерновий вивід, солов'їні вічка, різноманітні мережки — прутик, кольоровий прутик, черв'ячок, подвійний прутик, стовпчик, гречечка, вівсяночка, лучка, ляхівка, багаторядна ляхівка, прутик з настилом, чисна та безчисна мережка.

Вишивка виконується ніжною гамою кольорів, яка створена з усіх відтінків блакитного, охристого, зеленуватого та сірого кольорів.

Найбільш поширеними на Полтавщині є надзвичайно красиві вишивки, виконані тільки білими нитками, ніби памороззю, мереживом дрібних візерунків – ромбів, прямокутників, які складеш у прямі, ламані лінії та смуги. Мережки бувають різної ширини. При виконанні цієї техніки тканину потрібно тримати в руках горизонтально і вишивати справа наліво. Мережки поєднують з іншими техніками: хрестик, точна гладь (лиштва), занизування, низь тощо.