3. Початкові шви

До початкових швів належать контурні та оздоблювальні шви, що застосовуються в узорах рослинного орнаменту як основні, а в багатьох інших – як допоміжні. У виконанні ці шви прості, однак під час вишивання слід стежити за тим, щоб стібки були одного розміру на певній кількості ниток і не стягували тканину. Початкові шви виконують за контуром малюнка або ж ними суцільно заповнюють окремі елементи узору.

Стебловим швом у рослинних орнаментах вишивають стебельця квітів, листків, бутонів. Ним можна виконувати весь контур рослинного орнаменту на рушниках. При виконанні цього шва голка повинна рухатися зліва направо.

Лицьовий бік стеблового шва має вигляд крученої нитки, а виворітний за першим способом – машинної строчки. Вишиваючи стебловим швом, потрібно стежити, щоб робоча нитка була весь час зверху від лінії вишивки. Не можна спрямовувати робочу нитку то вверх, то вниз, тому що втратиться стеблистий вигляд шва.

Тамбурний шов або ланцюжок (додаток Б), складається з петельок, які на тканині утворюють ланцюжок, виконують за контуром малюнка справа наліво. На виворітному боці утворюються дрібні стібки, що окреслюють контури малюнка.

Виконуючи петельки, потрібно стежити, щоб сильно не затягувати робочу нитку: вона повинна вільно лягати на тканину.

Тамбурним швом вишивають рослинні орнаменти, доповнені гладдю та різноманітними сітками і швами, наносять лінії, заповнюють середину узору, зашивають усю площину або ж окремі деталі малюнка.

Петельний шов. Із закріпленої робочої нитки на лицьовому боці тканини утворюють повітряну петлю, вколюють голку в місце виходу нитки і виколюють посередині у верхній частині петлі, яка утворює, наприклад, пелюстку. Виколовши голку, прикріплюють петлю-пелюстку зверху невеличким стібочком. Так само виконують другу петлю під кутом до першої, а тоді третю і т. д.

Петельний шов може бути крайовим, оскільки ним обшивають краї різних виробів — одягу, рушників, серветок, доріжок тощо. Закріпивши нитку на рубці петелькою, відступають від цього місця кілька ниток і роблять стібок, виводячи голку поверх нитки, завдяки чому в процесі затягування утворюється петля. Ритмічно повторюючись, такі петлі утворюють гарно оздоблений і міцний край.

Шов уперед голкою виконують справа наліво однаковими стібками через певну кількість ниток. Довжина і щільність стібків можуть бути різними (3-5 ниток), залежно від призначення шва. Виконавши шов, нитку обов'язково закріплюють під настилом вишивки. На лицьовому боці тканини і з вивороту робоча нитка утворює штришки, де на лицьовому боці штрішок, на вивороті - проміжок, і навпаки. Цей шов застосовують для обведення контурів узорів, при збиранні зборок, настилу в різних гладях, для заповнення площин (рушникових швів), а також як самостійний вид вишивки.

Шов за голкою виконують справа наліво так, щоб голка щоразу входила в тканину за ниткою, а виходила попереду. На Київщині цей шов зветься вистіг, на Полтавщині - штапівка, на Поділлі – стебнівка, в Росії – строчка.

З лицьового боку шов схожий на машинну строчку, тому його ще називають ручною строчкою.

З виворітного боку шов за голкою схожий на стебловий.

Цей шов можна виконувати і по косині, де він утворює півхрестик. Його застосовують для виконання бісерного шва, білої гладі, зубцювання на чоловічих та жіночих сорочках, для виконання більш складних узорів.

4. Поверхнево-нашивні нерахункові техніки: гладь (декоративна, художня, полтавська, біла, прорізна, тіньова, пряма, коса, качалочкова), глухі декоративні сітки, зборки, змережування, зубцювання, курячі шкірки, обробка країв, пухлики, рубці, рушникові шви.

Гладь — це вишивка, яка заповнює площину узору стібками, що можуть лягати в різних напрямках. Заповнення може бути повним або частковим.

Гладдєва вишивка буває одноколірною (білою або в тон тканини) і багатокольоровою.

Одноколірною гладдю оздоблюють білизну, блузки, скатерки, серветки. У багатокольоровій декоративній гладі поєднують м'які, тонкі кольорові переходи, а також яскраві контрастні кольори, інколи з обрамленням чорними нитками. Цією гладдю виконують узори стилізованих квітів, зооморфних фігур на декоративних виробах та на одязі.

Художня гладь

Багатокольорова художня гладь схожа на малюнок фарбами, бо її вишивають нитками багатьох кольорів і відтінків. Нею вишивають сукні, скатерки, подушки, створюють панно, картини, портрети, пейзажі.

Художню гладь починають викопувати з найлегших узорів. Спочатку виділяють тіньові ділянки елементів узору та об'ємні форми малюнка, Напрямок стібків по жилках пелюсток квіток і листків зелені, зображених на малюнку.

Розпочинаючи вишивати художньою гладдю, треба пам'ятати, що колір фон впливає на колір вишивки і навпаки. Виконуючи художню гладь, насамперед обшивають контур швом уперед голкою. Перші стібки гладі треба вишивати від країв малюнка до центра, а кожну окрему пелюстку — від країв до основи. Довжину пелюстки квитки або ширину листка ділять на декілька частин і кожну частину вишивають ниткою відповідною тону. Стібки шиють різної довжини, для того щоб між ними можна було прокласти стібки нитками іншого тону і утворити плавний перехід від одного тону в інший. Серединки квіток вишивають чорними або жовтими нитками, застосовуючи прикрашальні шви, сітки. Якщо гладь виконана правильно, то лицьовий і виворітний боки будуть однаковими.

Полтавська гладь

Полтавська гладь — один з різновидів гладі у прикріп. Нею здавна розшивали рушники, хустки, фартухи, а тепер, крім цього, вишивають ще доріжки, серветки, панно. Цю гладь виконують кольоровим муліне у дві-три нитки, шовком. Здебільшого нею вишивають орнаменти рослинного характеру.

Перш ніж приступити до виконання полтавської гладі, потрібно на тканину нанести малюнок, дібрати за кольором нитки. Виконують її поверховим настилом чи перетягами, які закріплюють гладдєві стібки на тканині. На довгому стібку виконують два-чотири перетяги, а щоб вони були не дуже помітними, їх накладають не на одному рівні (можна прикріплювати і на одному рівні). З виворітного боку вишивка має вигляд дрібних розсипних стібків.

Якщо полтавську гладі, витинають нитками різних кольорів, то межа між кольорами повинна річко виділятися. Для того щоб гладь вийшла більш випуклою, попередній і по контуру малюнка виконують настил швом уперед голкою.

Біла гладь

Біла гладь це одноколірна вишивка, але завдяки тому, що стібки лягають у різних напрямках, вона набуває багато відтінків. Малюнки для білої гладі мають невеликі деталі, які заповнюються різними техніками, наскільки вистачає фантазії і вміння у вишивальниці. Краса залежить від тонкості та чіткості виконання даної техніки.

Білу гладь шиють двобічними стібками, що щільно прилягають один до одного по формі мотиву. Щоб гладь узору була випуклою, попередньо на елементах узору накладають прості стібки швом уперед голкою, які розміщуються в поперечному напрямку щодо основного гладдєвого настилу.

Біла гладь складається ч кількох технік — гладі з настилом, прикрашальних швів, дірочок, січок, горошинок, вузликів тощо, інколи її поєднують з прорізною гладдю.

Гладдєві горошинки виконують вертикальними або горизонтальними стібками гладі з настилом, дрібні листки прямими або косими стібками гладі з настилом. Більші листки вишивають гладдю з розсипом або вузликами. Розсип виконують дрібними стібками швом за голкою, які розміщують паралельними радами. Край листка, чаї ют юного розсипом або вузликами, обшивають гладдєвим валиком. Листочок буває розділеним на дві чи три частини по довжині і на дві половини по ширині (листочок врозріз, або врозкол). Зробивши настил по довжині листочка і два паралельних стібки по середині нього, починають виконувати гладдєві стібки з цілої частини листка. Дійшовши до місця розколу, гладдю покривають спочатку одну частину листка, а потім другу, вколюючи голку між паралель ними стібками, а виколюючи на лінії контуру.

Середини квіток здебільшого заповнюють прямими або косими глухими декоративними сітками. Розміщуючи пряму сітку в колі, спочатку виконують вертикальні стібки від одного краю кола до другого, а потім горизонтальні, які одночасно прикріплюють до тканини в місцях перетину з вертикальними. Роблять це кількома способами: маленькими діагональними стібками — одним або двома, косим або прямим хрестиком, вертикальними стібками, стібками у вигляді гусячих лапок, павучків, зірочок тощо. Глухі сітки виконують нитками одного кольору або річних кольорів, що надає їм додаткової ажурності та вишуканості.

Прорізна гладь

Прорізна гладь - зустрічається в мотивах білої гладі. Вона набула поширення ще в XIX ст., коли нею оздоблювали предмети побуту і білизну, комірці, носові хусточки. Називають цю техніку ще "англійським шитвом".

Прийоми виконання ціп гладі залежать від композиції малюнка. Узори для прорізної гладі складаються з маленьких дірочок, суміжних дірочок, калачиків, листочків, човників, що утворюють багатопелюсткові квітки, листя тощо.

Маленькі круглі дірочки проколюють виколкою і обшивають гладдєвим валиком. Виконання калачика починають з обшивання зовнішнього і внутрішнього контурів швом уперед голкою. Всередині роблять ножицями розріз навхрест. Після цього па контурах виконують гладдєві стібки, стежачи за тим, щоб не було деформації калачика.

Листочки-човники попередньо обшивають швом уперед голкою, тканину розрізають уздовж осі листка, підгинають краї підрізаної тканини навиворіт і виконують стібки гладі. Для того щоб форма листка залишалася витягнутою, треба на гострих краях йоги викопувати довші стібки, затягувати їх сильніше, ніж бокові.

Виконуючи суміжні дірочки у вигляді квіточок, спочатку виколкою проколюють середню, м після цього усі інші, що розміщують по колу. Обробку починають також із середньої, а потім послідовно обшивають решту дірочок.

На краях виробу часто виконують зубці (фестони) різної форми і розмірів. Вишивають фестони петельним швом з настилом, стібки розміщують перпендикулярно до лінії краю виробу, тоді край виходить гарним.

Точна гладь

Точна гладь буває пряма і коса. Вишивання гладдю характеризується накладанням паралельних стібків. віддалених один від одного на одну нитку. Точна гладь буває пряма й коса.

Пряма гладь — це дуже тонке й точне вишивання. Вживається вона найбільше на Полтавщині та Чернігівщині, де виконується білими й сірими нитками. На Поділлі її вишивають чорними, червоними та іншими нитками. Шиють пряму гладь справа наліво. Посередині клаптя тканини беруть на голку чотири вертикальні нитки і з допомогою петлі закріплюють на них вишивальну нитку. Потім вколюють голку в місце першого уколу і виколюють на одну нитку нижче й на одну вертикальну нитку лівіше від першого стібка. Другий стібок кладуть на чотирьох нитках, паралельно першому, але на одну горизонтальну нитку нижче й на одну вертикальну нитку лівіше. Кожен з дальших трьох стібків теж с паралельним попередньому, лежить на одну нитку нижче від нього й на одну нитку лівіше. Шостий стібок лежить на закругленні і настилається на шести нитках. Нашивши його, починають вишивати знову п'ять паралельних стібків, тільки тепер кожний з них піднімається на одну нитку вище й перемішується водночас на одну нитку лівіше від попереднього. Утворюється зигзаг обвідки. Після цього нашивають ягідки та листочки, кладучи паралельні стібки й відраховуючи точно стільки ниток.

Коса гладь-характеризується тим, що стібки вишивальної нитки кладуть похило до ниток основи "або піткання. Цією гладдю оформляють найрізноманітніші речі. Найбільш поширена вона на Київщині, де вишивається переважно червоним та чорним кольорами. Перший стібок косої гладі являє собою діагональ квадрата побудованого на чотирьох нитках, тобто на тканині беруть квадрат, кожна сторона якого дорівнює чотирьом ниткам, і сполучають два протилежні кути його. Лінія, яка їх сполучає, являє собою діагональ і лежить до сторін квадрата, тобто до і шток основи або піткання, під кутом в 45°. Усі дальші стібки кладуть паралельно першому, відступаючи від нього на одну нитку в будь-який бік, залежно від узору.

Качалочкова гладь

Качалочкова гладь характерна для Поділля. Нею вишивають рушники, скатерки, хустки, диванні подушки тощо. При цьому використовують рослинно-геометричний орнамент. На Поділлі вишивають цю техніку вовняними нитками, тик званою волічкою яскравих кольорів.

Качалочками зветься такий гладдєвий шов, у якому кожний стібок лягає паралельно попередньому й охоплює ту саму кількість ниток. Розміри стібків залежать від характеру узору, товщини ниток тканини. З різнокольорових качалочок утворюють складні композиції. Узор або окремі фігурки обшивають по контуру чорною волічкою технікою двобічної штапівки. На кутах вишивають різні «вусики», «закрутки», «змійки» тощо.

«Курячі шкірки»

Цей вид шва, яким оздоблюють низ рукавів, горловини, починають виконувати з виворотнього боку тканини. Спочатку роблять вузлик на кінці вишивальної нитки, далі виконують перший подвійний ряд вертикальних стібків, вколюючи й виколюючи голку горизонтально то вліво, то вправо, як показано. Виконуємо потрібну кількість стібків. Далі вишивальною ниткою стягуємо цей рядок у першу зборку. На лицьовій стороні тканини утворюється при цьому ряд горизонтальних стібків.

Потім вишивальною ниткою стягують лівою рукою тканину в зборку. Вколюють голку в місце початку другого рядка для виконання стібка. Виконавши другий подвійний рядок вертикальних стібків зверху вниз, знов стягують тканину в зборку. Повторюючи це кілька разів, утворюють зборки одна за другою на всю ширину рукава або горловини.

Курячий брід"

Шов, який має красивий вигляд при виконанні товстою крученою пряжею, використовується у поєднанні з лиштвою, вирізуванням, солов'їними вічками.

Подібно до зернового виводу, виконуючи цей шов, вишивальною ниткою стягуючи нитки тканини, щоб утворились невеликі дірочки. Цей шов вишивають у два, три, і більше рядів.