Питання для самостійного опрацювання:

1. Індивідуальні та групові фактори міжкультурної адаптації.

2. Особливості підготовки до міжкультурної взаємодії.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання:

ІНДЗ теоретичного спрямування:

1. Адаптація особистості до нових етнокультурних умов.

2.Особливості адаптації, акультурації та пристосування до нового культурного середовища.

3. Культурний шок та крива процесу міжкультурної адаптації.

4. Індивідуальні характеристики процесу міжкультурної адаптації.

5. Способи підготовки індивіда до міжкультурної взаємодії.

ІНДЗ практичного спрямування:

1. Опишіть техніки підвищення міжкультурної сенситивності.

2. Наведіть приклади переживання людьми культурного шоку під час адаптації до нового культурного середовища.

Із народної мудрості:

1. Проаналізуйте, яким чином різні народи трактують вислів «ніколи». Як може вплинути така ситуація на особливості міжнаціонального спілкування ?

- Коли мул народить (рим.).

- Коли у собаки ніс перестане бути мокрим (якут.).

- Коли рак на горі свисне (рос. і укр.).

- Коли лежачий у воді стовбур стане крокодилом (сьєралеонські креоли).

- Коли пісок на камені зійде (рос.).

- Коли верба народить виноград (болг.).

Питання для полілогу:

1. Чому до іноземців часто виникає ксенофобія, що виявляється у ворожому ставленні до всього чужого – мови, способу життя, стилю мислення?

2. Чи може бути безболісним та безпроблемним процес натуралізації, тобто вживання іммігранта в нове, іншомовне оточення, засвоєння ним нових форм спілкування, культури і правил співжиття?

3. Якими можуть бути, на Вашу думку, наслідки міжкультурної взаємодії для груп та індивідів?

Із метою поглибленого вивчення!

1. Український індивідуалізм часто називають індивідуалізмом Робінзона, а не людини, яка прагне жити в суспільстві. Крім того, окремі обставини підсилюють стресогенез українця і мають доволі згубний вплив на його менталітет. Чи відомі Вам джерела такого стресогенезу?

О. Донченко поділяє ці джерела на екзогенні та ендогенні. До перших належать навали різних за походженням агресорів. Історія українського народу засвідчує такі приклади (татарські, польські, російські, німецькі напади). Як наслідок – різнопланові спроби акультурації українців. Формувалася підірвана зовнішніми навалами національна психіка, яка була притаманною для стомленої, невротизованої спільноти. А її ліризм аж ніяк не характеризував доброго настрою, швидше він засвідчував намагання заховатись від джерела страждань. Екзогенним фактором слугували і постійні міграційні процеси, що спричиняли неусталеність, постійне відчуття маргінальності. До ендогенних факторів можемо віднести постійну зраду свого народу українськими керманичами. Тому українці постійно переживали почуття зайвості, відчуженої замкнутості. Крайнім виявом цього було почуття тваринного страху, який виявлявся у випадках, коли необхідними були ризик і відповідальність.