Проблемні ситуації для роздумів:

1. Проаналізуйте взаємозв’язок між структурою мови, з однієї сторони, і характеристиками мислення та способом пізнання навколишнього світу – з іншої.

«Люди проживають не лише в об’єктивному світі речей і не тільки в світі суспільної діяльності, як вони переважно думають. Вони значною мірою знаходяться під впливом тієї конкретної мови, яка є засобом спілкування для певного суспільства. Було б помилково вважати, що ми можемо повністю усвідомити дійсність без допомоги мови чи вважати мову побічним засобом розв’язання окремих часткових проблем спілкування і мислення. Насправді «реальний світ» значною мірою безсвідомо будується на основі мовних норм конкретної групи» (за Б. Уорфом).

2. Розкрийте містичний зміст колективних уявлень, охарактеризуйте містичність як віру в таємні сили і в спілкування із ними на основі запропонованого твердження:

«Жодна істота, жоден предмет, жодне явище природи не виступає в колективних уявленнях первісних людей тим, чим воно є насправді. Практично все, що ми бачимо в цих явищах, не помічається первісними людьми чи просто байдуже для них. Проте вони бачать у них багато такого, про що ми і не здогадуємось. Для прикладу, для первісної людини, яка належить до тотемної спільноти, кожна тварина, кожна рослина, будь-який об’єкт, хоча б такий, як зорі, сонце чи місяць, вважається частиною тотему, класу чи підкласу. Саме тому кожен об’єкт наділяється певною спорідненістю»ноютотему, класу чи підкласу.а тварина, кожна рослина, будь-який обєкт, хоча б такий, як зорі, со (за Л. Леві-Брюль).

«Для представників архаїчних культур не існує двох світів – реального, безпосереднього, фізичного і нереального, опосередкованого, духовного. Для них існує лише один світ – містично-реальний світ, до якого вони дотичні. Вони можуть ототожнювати свою соціальну групу з твариною чи рослиною, ім’я якої носять, вірити в можливість «інтимного зв’язку між людською спільнотою і групою крокодилів чи змій» (за Л. Леві-Брюль).

«Містична приналежність заставляє представників південноамериканського племені гуічолів надягати на голову пір’я орла і таким чином набувати гостроти зору і мудрості цього птаха».

3. Проаналізуйте архетипову структуру візантійського менталітету (за о. Донченко).

- Архетип «вічного учня».

- Архетип «героїзованого злочинця».

- Архетип домінування уречевленого (ситуації минулого) над процесуальним (мотивацією, майбутнім).

- Архетип об’єктивно-речової детермінації буття.

- Архетип обрядності та імітативності.

- Архетип «вічного повернення».

- Архетип едукативності психокультури.

- Архетип анігілятивної рівності.

- Архетип долі.

- Архетип ідеалізації старовини.

- Архетип тотожності істини і влади.

- Архетип центрованої провини.

- Архетип монарності буття.

- Архетип «вічної правди».

- Архетип звеличення юродивого.

4. Чи відрізняється «примітивне мислення» первісної людини від мислення сучасної людини? Знайдіть у запропонованому твердженні елементи пізнавальної діяльності людини, такі як упорядкування, класифікація:

«Індійці навахо поділяють живі істоти на дві категорії, виходячи із того, наділені вони мовленням чи ні. До істот, які не володіють мовленням, вони відносять як тварин, так і рослин. Тварин вони поділяють на три групи: тих, хто «бігає», «літає» і «повзає». Кожна з цих груп у свою чергу ділиться на дві: «ті, хто подорожує по землі», «ті, хто подорожує по воді», а також на «денних » і «нічних».

«У культурі африканського народу ловеду важливими категоріями є «спека» і «холод». Спека сприймається як порушення нормального ходу речей, яка вимагає застосування засобів охолодження. При будь-якій кризовій ситуації всі ділянки зрошують спеціальним магічним засобом, яке перекладається як «подих свіжого вітру» (за В.Іорданським).

5. У багатьох культурах дитина належить не тільки батькові і матері, але й усій спільноті, в якій вона живе; а це означає, що громада бере безпосередню участь у її вихованні. Висловіть свою думку про роль такої системи виховання.

«Етнографи наводять свідчення про «рухливість» дітей у багатьох народів Океанії навіть у середині ХХ століття. Так, на одному з островів у 50-60 рр. 61% дітей проживали не у батьківській сім’ї. Окремі з них переходили з однієї сім’ї в іншу двічі, тричі, а то і більшу кількість разів. Навіть смисл понять «родина», «батько», «мати» в деяких культурах істотно відрізняється від звичного для європейця. Первісна людина точно знала, яка жінка її народила, і все ж багатьох жінок називала мамою. Первісна людина точно знала, хто її батько і розрізняла його серед інших «батьків», тільки в поняття «батько» вона вміщувала зовсім інший, відмінний від нашого розуміння, смисл».

«Дитину з моменту народження плекають груддю різні жінки, її часто передають із рук у руки, а коли вона підростає – із сім’ї в сім’ю. Не лише родичі, але й інші члени спільноти навчають її нормам поведінки, формують трудові навички і звички, ознайомлюють із правами і обов’язками по відношенню до інших».