Проблемні ситуації для роздумів:

1. Проаналізуйте феномен взаємозв’язку між поколіннями, який сприяє усвідомленню власної причетності до етнічної спільності (за м. Мід):

«Постфігуративна культура – це така культура, у якій кожна зміна відбувається настільки повільно і непомітно, що дідусі, тримаючи на руках новонароджених онуків, не можуть уявити для них ніякого іншого майбутнього, яке б відрізнялося від їхнього власного минулого. Минуле дорослих постає майбутнім для кожного нового покоління; пережите ними – це схема майбутнього для їхніх дітей… Для того, щоб зберегти таку культуру, старі люди були необхідні, і не тільки з тієї причини, щоб інколи вести групи людей на нові місця у періоди голоду, але і для того, щоб слугувати завершеним взірцем життя, яким воно є… Відповіді на питання: «Хто я? Який смисл мого життя як представника моєї культури? Як я повинен говорити, рухатися, їсти, спати, кохати, заробляти на життя, зустрічати смерть?» – вважалися спрогнозованими заздалегідь».

2. Обґрунтуйте твердження Г. Шпета про те, що належність особистості до народу визначається не біологічною спадковістю, а свідомим прилученням до тих культурних цінностей і святинь, які становлять зміст історії народу:

«Людина дійсно сама духовно визначає себе, відносить себе до певного народу, вона може навіть «змінити» народ, увійти до його складу і засвоїти дух іншого народу, однак знову ж таки не «спонтанно», а шляхом перетворення духовного укладу народу з допомогою тривалої і наполегливої праці».

3. Висловіть думку про роль культурної домінанти у визначенні фундаментальних відмінностей між культурами:

«Кожне людське суспільство колись здійснило… відбір своїх культурних настановлень. Кожна культура з точки зору інших ігнорує фундаментальне і розробляє несуттєве. Одна культура ледь посягає цінність грошей, для інших – вони основа щоденної поведінки. В одному суспільстві технологія надзвичайно примітивна навіть у життєво важливих сферах, в іншому, настільки ж «примітивному», технологічні досягнення складні і чітко розраховані на конкретні ситуації. Одне вибудовує величезну культурну суперструктуру юності, інше – смерті, а ще інше – загробного життя» (за С. Лур’є).

4. У кожного етносу є своє «слабке місце», яке Гіппократ називав locus minoris. В українців – це багатовікова бездержавність, колоніальна залежність, що призвели до відчутних людських утрат та гальмування духовно-культурного розвитку. Проаналізуйте інші причини бездержавності українського народу на основі аналізу запропонованих тверджень.

«Її причини з’ясовує Д. Донцов, виокремлюючи «загальну лінивість та душеубогість людей із психікою «кнехта», раба… із «заячою психологією» та «свинопаським світоглядом». У такому ж дусі характеризує український тип і О. Шумський, зазначаючи, що це є «тип малороса, який в усі історичні епохи був однаково безпринципно-лицемірним, по-рабськи двоєдушним і зрадницьки підозрілим». В. Храмова з цього приводу підкреслює: «На відміну від європейця, що наче «стріла у вічність» (Ф. Ніцше) виборює безсмертя, здобуваючи скарби оформленої модерної культури, українець часто-густо сповнений спокоєм неминучості та покірністю долі».