Семінарське заняття №3 Тема: соціально-психологічна характеристика етносу та нації в етнопсихології – 2 год.

План:

1. Психологічна характеристика етносу. Умови походження та модифікації.

2. Становлення етнічної ідентичності. Компоненти етнічної ідентичності. Поняття маргінальності в етнопсихології.

3. Соціально-психологічна сутність поняття «нація». Основні етнічні та культурологічні ознаки нації.

4. Поняття про національну ідентифікацію.

5. Сучасні процеси національного та державного будівництва.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Баронин А. С. Этнопсихология [учеб. пособие] / А. С. Баронин. – К. : МАУП, 2000. – 116 с.

2. Бороноев А. О. Этническая психология / А. О. Бороноев, В. Н. Павленко. – СПб. : Изд-во С. - Петербургского ун-та, 1994. – 168 с.

3. Гібернау М. Ідентичність націй / Монсерат Гібернау. – К. : Темпора, 2012. – 304 с.

4. Етнопсихологія / [Л. Орбан, В. Хрущ, В. Ларіонова та ін.] – Івано-Франківськ : Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника, 1994 – 83 с.

5. Карпенко З. С. Аксіологічна психологія особистості / З. С. Карпенко. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2009. – 511 с.

6. Льовочкіна А. М. Етнопсихологія : [навч.посібник] / А. М. Льовочкіна. – К. : МАУП, 2002. – 144 с.

7. Павленко В. М. Етнопсихологія : [навч.посібник] / В. М. Павленко , С. О. Таглін. – К. : Сфера, 1999. – 408 с.

8. Платонов Ю.Л. Основы этнической психологи [учеб. пособие] / Ю. Л. Платонов. – СПб : Речь, 2003. – 452 с.

9. Сележан Й. Ю. Основи національного виховання (Українознавство : історичний, філософсько-релігієзнавчі аспекти) : Хрестоматія / Й. Ю. Сележан. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2006. – 306 с.

10. Сележан Й. Ю. Основи національного виховання (Українознавство : ритуально-міфологічна, звичаєва та обрядова культура українців : Хрестоматія / Й. Ю. Сележан. – [2-ге видання]. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2007. – 272 с.

11. Стефаненко Т. Г. Этнопсихология / Т. Г. Стефаненко. – М. : ИП РАН, Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 320 с.

12. Хоптяр Ю. А. Етнологія : [навч.посібник] / Ю. А. Хоптяр. – [2-ге видання]. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, ПП Медобори-2006, 2010. – 160 с.

Додаткова:

1. Гумилёв Л. Н. География этносов в исторический период / Л. Н. Гумилёв – Л. : Наука, 1990. – 278 с.

2. Нельга О.В. Теорія етносу. Курс лекцій : [навч.посібник] / О. В. Нельга. – К. : Тандем, 1997. – 368 с.

3. Новикова М. Маргиналы / М. Новикова // Новый мир. – 1994. – №1. – 239 с.

4. Шульга Н. А. Этническая самоидентификация личности / Н. А. Шульга. – К. : Ин-т социологии НАН Украины, 1996. – 199 с.

Глосарій:

АВТОНОМІЗАЦІЯ – становлення самобутності, унікальності етносу.

ГЕОПОЛІТИКА – наука про географічну детермінованість етнополітичних процесів у державі та про міждержавні відносини.

ГОМЕОСТАТИЧНИЙ ЕТНОС – етнос, який знаходиться у стані рівноваги з природою, відноситься до неї бережно.

ГОМОГЕННІСТЬ – однорідність етносу за складом населення.

ДИНАМІЧНИЙ ЕТНОС – етнос, який розвивається за рахунок підкорення і руйнування природи.

ЕЛЕМЕНТАРНА ЕТНІЧНА ОДИНИЦЯ (МІКРОЕТНІЧНА ОДИНИЦЯ) – якнайменша складова основної етнічної одиниці, яка є межею її подільності (етнічні групи, сім’ї).

ЕТНІЗАЦІЯ – процес засвоєння індивідом духовних цінностей того етносу, до якого він належить.

ЕТНІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – ототожнення себе з групою людей певної національності.

ЕТНІЧНА ПАРЦІАЛІЯ – розмежування єдиного етносу на декілька більш чи менш рівних частин.

ЕТНІЧНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ – ототожнення особи з тією або іншою етнічною групою.

ЕТНІЧНА ФУЗІЯ – злиття декількох самостійних народів, близьких за мовою і культурою, в новий крупніший етнос.

ЕТНІЧНИЙ ІМПЕРАТИВ ПОВЕДІНКИ – ідеальний принцип ставлення етнічної групи до індивіда.

ЕТНІЧНИЙ МАРГІНАЛ – людина, батьки якої належать до різних національностей.

ЕТНІЧНИЙ ХАРАКТЕР – цілісна структура, яка відображає специфіку властивостей психіки, які склались історично і відрізняють один етнос від іншого.

ЕТНОГЕНЕЗ – процес розвитку етнічної системи від її зародження до зникнення.

ЕТНОНІМ – самоназва, а також назва етносу, яку йому дають інші народи.

ЕТНОФОР – індивід як носій етнічної свідомості.

КОНВІКСІЯ – група людей з однотипним побутом і сімейними зв’язками, яка інколи переходить в субетнос.

КОРІННИЙ ЕТНОС – аборигенний народ, який веде племінний спосіб життя.

МАРГІНАЛЬНІСТЬ – форма зміни етнічної спадкоємності за умови, коли батьки особистості є представниками різних етнічних груп або знаходяться на межі двох етнічних груп; при цьому чинник походження перестає бути визначальним у визначенні етнічної приналежності, а право вибору «своєї» етнічної групи належить маргіналу.

НАРОД – суб’єкт історії; сукупність класів і соціальних груп суспільства; населення держави, країни.

НАРОД (за І.Кантом) – об’єднана у тій чи іншій місцевості велика кількість людей, що становить єдине ціле.

НАРОДНІСТЬ – етнічна спільність людей, яка історично слідує за плем’ям і передує нації.

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ – процес самоототожнення особистості з нацією на підставі певного зв’язку, а також включення у свій власний світ і схвалення норм, цінностей і взірців цієї нації.

НАЦІЯ – стійка спільність людей, що склалась історично і виникла на базі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, що виявляється в спільності культури.

ОБ’ЄКТИВНА ЕТНОПСИХОЛОГІЧНА МАРГІНАЛЬНІСТЬ – засвоєння цінностей, норм та ідеалів різних культур, яке не викликає у людини відчуття кризи особистості.

ОБСКУРАЦІЯ – старість етносу, яка наступає після 1100 років його існування.

ПЛЕМ’Я – історичний тип етносу, внутрішня структура якого формується за принципом кровної спорідненості, має невелику чисельність із-за недостатнього розвитку виробничих відносин; не має спільної мови і постійної території.

СЕПАРАЦІЯ – відмежування від етносу порівняно невеликої частини, яка перетворюється з часом у самостійний етнос.

СУБЕТНІЧНИЙ ПІДРОЗДІЛ – спільність, в якій основні етнічні властивості виражені з меншою інтенсивністю, ніж в основних етнічних одиницях.

СУБЕТНОС – етнічна система як частина етносу.

СУПЕРЕТНОС – етнічна система, яка складається з кількох етносів, що виникли одночасно в одному регіоні і пов’язані економічно, ідеологічно та політично.

ТИТУЛЬНИЙ ЕТНОС – етнос, який дав назву тому чи іншому національно-державному утворенню.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ:

Маргарет Мід народилась у США, у Філадельфії, 16 грудня 1901 року. Навчалась у відомому жіночому Барпард-коледжі, а пізніше – у Колумбійському університеті. Напрям спеціалізації – етнографія. Науковим керівником М. Мід був Франс Боас. Він доручив своїй 23-річній аспірантці відправитись на острови Самоа, де вона вивчала звичаї, поведінку дівчат у сільських поселеннях. У 1928 р. М. Мід видала книгу «Дорослішання на Самоа», яка стала своєрідним етнографічним та психологічним дослідженням народу, який знаходиться на низькому рівні розвитку. У майбутньому ця праця була перекладена на 17 мов світу, включаючи російську. Пізніше за результатами дослідження нею опубліковано книгу «Як ростуть на новій Гвінеї», де детально описано виховання, поведінку та психологію дітей племені манус. У наступній експедиції Мід описала відносини чоловіка і жінки, а також їхню роль у суспільстві («Стать і темперамент у трьох примітивних суспільствах»). На думку дослідниці, маскулінні та фемінінні властивості не зумовлюються безпосередньо природою людини і залежать не тільки від статевих відмінностей. Вони значною мірою відображають нормативні уявлення і особливості способу життя різних етносів. У наступних наукових розвідках вчена охарактеризувала три різних типи культур: постфігуративну (діти вчаться у своїх батьків), конфігуративну (і діти, і дорослі вчаться у ровесників) і префігуративну (батьки вчаться у дітей).

Померла М. Мід 15 грудня 1978 року. Вона була тією особистістю, якій вдалось органічно об’єднати етнографію та психологію. «Найкращий етнограф серед психологів і найкращий психолог серед етнографів» – ця теза дуже точно характеризує її життя.

Лев Миколайович Гумильов народився у 1912 р. у Царському селі. Це російський етнограф, історик, філософ. Йому належить оригінальна глобальна концепція всесвітньо-історичного процесу як історії взаємодії народів (етносів), їх формування, піднесення, розквіту і деградації в системі планетарного етногенезу. Основоположною для цієї концепції є ідея пасіонарності (енергонадлишковості). Етногенез розглядається вченим як нелінійний, поліцентричний і багатоваріантний процес виникнення, розвитку, занепаду і вмирання субетносів, етносів та суперетносів. Їхня поява, своєрідність та існування зумовлюються поєднанням хороломічних (ландшафтних), біологічних та історичних чинників. Етноси входять до глобальних динамічних систем або етноценозів, до складу яких, окрім людей, входять також культурні рослини, свійські тварини, природні й штучні ландшафти, предмети природи і культури. Серед основних праць Л. Гумильова: «Етногенез і біосфера Землі», «Географія етносу в історичний період». Помер учений у 1992 році.