6. Висловіть Ваше ставлення щодо міркувань о. Мишанича про особливості становлення духовної культури української культури.

«…Сучасна духовна культура українського народу може бути повною і зрозумілою тільки після з’ясування тих першопочатків, що сформувалися й утвердилися в християнський період, а після прийняття християнства дали нову якість, яка ось уже століттями є душею народної культури, не дає їй загинути навіть у найжорстокіших катаклізмах нових часів».

7. Проаналізуйте оцінку М. Сумцовим ролі Г. Квітки-Основ’яненка як народознавця. У 1841 році Квіткою було опубліковано статтю під назвою «Українці», в якій автор безпосередньо намагався відтворити правдивий образ-портрет українців, описати особливості їхньої психічної діяльності та характерології.

«Квітка був одним із найвидатніших малоруських етнографів 30-40-х років. Він не видавав своїх записів у вигляді «сирого» етнографічного матеріалу: у той час наукове значення цих записів не було усвідомлене і видання їх супроводжувалося великими труднощами. Ці труднощі Г. Квітка обходив, піддаючи свої етнографічні матеріали літературній обробці та випускаючи їх у вигляді романічної фабули».

8. У другій половині хіх сторіччя зароджується і поглиблюється нова форма етнічного самоусвідомлення. Простежте її нові якісні ознаки (за в. Жмир):

«…Українська самосвідомість у 40-их роках ХІХ сторіччя сягнула рівня державно-правового осмислення… У тезі «ми інші, ніж вони, бо в нас інше право та віра», коли йшлося не про росіян, тепер, по-перше, віра не фігурує (головний супротивник – одновірець), а по-друге, що найголовніше, умовивід перевернувся і теза набуває вигляду: «ми інші за історією, мовою, характером, духом, тому ми вимагаємо права у нашій державі…». Ця своєрідність і розрізненість «ми» виводиться тепер з іманентних характеристик соціальної спільноти – народного національного духу, і на цій підставі конституюється політико-правова надбудова».

9. На основі всебічного аналізу минулого народів, історичних подій і фактів зробіть спробу дати порівняльну характеристику психології українців і росіян, скориставшись при цьому деякими висновками М. Костомарова:

«Плем’я південно-руське мало відмінною своєю рисою переважання особистої свободи, великоруське – переважання спільності…; великоруське плем’я виявляло завжди і виявляє зараз схильність до матеріального та поступається південно-руському в духовних аспектах життя…; природа відіграє набагато меншу роль у житті і творчості великоросів, вони можуть її використовувати, але мало милуються нею…; жінка у великоруських піснях рідко піднімається до свого людського ідеалу, рідко ціниться будь-що за межею тілесних форм… У південно-руських жінка духовно прекрасна…; південно-руське плем’я… більш віддане церкві, ніж великоруське, сприймаючи швидше її дух, а не форму».

10. Висловіть свої міркування про те, що окремим народам притаманні різні типи нервової системи і темпераменту (за С. Подолинським):

«У кожнім народі можна знайти таку натуру, котра в нього зустрічається частіше, ніж у інших. У нас на Україні більше людей нервової натури, ніж у великоросів і в більшості інших народів».