2. Цікавою видається думка і. Сау, який в контексті етнопсихологічних особливостей вибудував концептуальну модель особистості.

І. Сау вважав, що особистість складається із чотирьох шарів: зовнішнього шару – тіла; джерела фізіологічної енергії; джерела психічної енергії; ядра як джерела духовного начала. Перша вісь, проходячи через три шари, пов’язує духовне джерело зі світом предків; друга – пов’язує джерело психічної енергії з великою сім’єю та родом; третя вісь поєднує фізіологічне джерело з широкою общиною. І.Сау переконує, що порушення рівноваги між шарами спричиняє виникнення конфлікту з общиною, сім’єю, предками.

Проаналізуйте запропоновану модель у контексті ролі широкої общини (етносу) у формуванні особистості.

Проблемні ситуації для роздумів:

1. Обґрунтуйте вплив своєрідності природи та клімату на формування відмінностей між народами (за Геродотом).

«Подібно до того, як небо в Єгипті інше, ніж де-небудь в іншому місці, і як ріка в ньому відрізняється іншими природними властивостями від інших рік, так і мораль та звичаї єгиптян майже у всіх відношеннях протилежні моралі і звичаям інших народів».

2. Ш. Монтеск’є, прихильник географічного детермінізму, висловлював думку про можливість зміни національного характеру під впливом зміни кліматичних умов проживання певного етносу. Чи погоджуєтесь Ви з цим твердженням?

«… У північному кліматі ви побачите людей, у яких мало вад та немало чеснот, багато щирості й прямодушності. При наближенні до півдня ви начебто віддаляєтесь від самої моралі: поряд із посиленням пристрастей помножуються злочини. У країнах із помірним кліматом ви побачите народи непостійні у своїй поведінці та у своїх хибах і чеснотах, оскільки недостатньо визначені властивості клімату не в змозі зробити їх стійкими. У кліматі занадто жаркому тіло зовсім втрачає силу, а розслаблення тіла переходить і на душу: така людина до всього байдужа, не здатна ні на який благородний вчинок, ні на яке виявлення благодушності, всі її схильності набувають пасивного характеру, лінощі стають щастям; там радше будуть терпіти покарання, аніж спонукати себе до діяльності духу, рабство їм здаватиметься легшим, ніж розумові зусилля, які необхідні для того, щоб самим керувати собою».

3. Проаналізуйте ставлення к. Гельвеція до принципу географічного детермінізму.

«… Від клімату, ґрунту та повітря не залежить, перебуватиме народ у варварстві або знаходитиметься в розквіті культури. Природа ділила дари порівну».

4. Висловіть Ваше розуміння трактування в. Вундтом значення конкретно-історичних продуктів духовного життя, проаналізувавши наступне твердження:

«Мова, міфи та звичаї є загальними духовними явищами, які настільки тісно зрослись між собою, що одне із них неможливе без іншого… Звичаї виражають у вчинках ті ж життєві погляди, які скриті в міфах, і стають загальнодоступними завдяки мові».

5. Чому, на Вашу думку, Г. Лебон, характеризуючи психічний склад етносу, вважав його не тільки синтезом живих істот, які до нього належать, але й синтезом усіх предків, які жили у попередні віки.

«…Не лише живі, але й мертві відіграють особливу роль у сучасному житті певного народу. Вони є творцями його моралі і підсвідомими рушіями його поведінки. Зовнішні події є лише видимою поверхнею скритої тканини, котра і визначає ці події. Саме тому ні випадок, ні зовнішні обставини, ні політичні інститути не відіграють головної ролі в історії певного народу. Глибокі істотні відмінності між психічним складом різних народів призводять до того, що певні етноси переживають, думають і діють по-різному».