Глосарій:

БАЗОВА ОСОБИСТІСТЬ – певна структура особистості, яка найоптимальніше підходить для життя в певних умовах.

ДІАСПОРА – частина населення, що проживає поза країною свого походження і утворюється в результаті насильного виселення, загрози геноциду чи інших соціальних причин.

ЕТНІЧНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ – ототожнення особи з тією або іншою етнічною групою.

ЕТНІЧНИЙ ХАРАКТЕР – цілісна структура, яка відображає специфіку властивостей психіки, які склались історично і відрізняють один етнос від іншого.

ЕТНІЧНІ ПОЧУТТЯ – емоційне ставлення людей до своєї етнічної спільності та її інтересів, а також до інших етносів.

ІДЕАЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ – особистість, яка володіє ціннісними орієнтаціями, які є оптимальними для передачі наступним поколінням.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ЕТНОСУ – компонент духовної культури етносу, що дає змогу підтримувати неперервність етнічної еволюції, наступність культури етносу і передавати її прийдешнім поколінням.

МЕНТАЛЬНІСТЬ – цілісне вираження духовних спрямувань, що не зводяться до суми суспільної свідомості (релігії, науки, мистецтва тощо), а є специфічним відображенням дійсності, зумовленим життєдіяльністю народу в певному географічному і культурно-історичному середовищі етносу.

МОДАЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ – це певний тип особистості, до якого належить найбільше дорослих членів певного суспільства.

НАЦІОНАЛІЗМ – ідеологія, суспільна психологія, політика і суспільна практика, суттю якої є ідея національної винятковості, відособленості, зневаги і недовіри до інших націй і народностей.

ТИТУЛЬНИЙ ЕТНОС – етнос, який дав назву тому чи іншому національно-державному утворенню.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ:

Густав Густавович Шпет народився 25 березня 1879 р. у бідній сім’ї. Батька в нього не було, а мати заробляла на життя пранням та шиттям. Завдяки її самовідданій турботі Густав зміг отримати прекрасну освіту. Під час навчання в Університеті св. Володимира Шпет захоплено працює в науковому семінарі Г. Челпанова. У 1906 р. Челпанов стає професором Московського університету і в 1907 р. запрошує на роботу Шпета. З часом вони відкривають Психологічний інститут. У 1920 р. вчені виступають із пропозицією створення на факультеті історії і філософії Московського університету кабінету етнічної і соціальної психології. У 1927 р. Шпет публікує наукову працю «Вступ до етнічної психології». Вивчаючи особистість, він проводить дослідження історичної і культурної свідомості. Виділяє три рівні людського сприймання: реальний рівень; ідеальний рівень (відмежоване культурне буття); духовний рівень (суб’єктивний світ творця). Шпет веде активну викладацьку діяльність: читає лекції в Народному університеті Шанявського, у 2-му Московському університеті; бере участь у Московському лінгвістичному гуртку; започатковує Інститут наукової філософії і стає його директором. Разом із тим, Г. Шпет постійно піддавався гонінням із боку радянської влади за свої погляди, які кардинально розходились із марксистською ідеологією. В 1937 р. він був репресований і загинув. У середині 1950-х рр. Г. Шпет посмертно реабілітований.

Лев Семенович Виготський народився 5 листопада 1896 р. у м. Орша. Ще в гімназійні роки він прочитав книгу О. Потебні «Мислення і мова», яка викликала в нього інтерес до психології. Л. Виготського називають «Моцартом психології», хоча він навіть не мав спеціальної психологічної освіти. Перші наукові розвідки Виготського привернули увагу видатних психологів того часу О. Леонтьєва та О. Лурії. З часом молодого вченого запросили до Московського інституту експериментальної психології. Найбільшу славу принесла Виготського створена ним психологічна теорія під назвою «Культурно-історична концепція розвитку вищих психічних процесів». Суттю цієї теорії є синтез вчення про природу та вчення про культуру. На думку автора, вивчення основних закономірностей розвитку культури може дати уявлення про закони формування особистості. На початку 1930-их років учений був підданий справжнім політичним переслідуванням. Влада звинувачувала його в ідеологічних перекрученнях. 11 липня 1934 р. після тривалої хвороби у віці 37 років Л. С. Виготський помер. Наукова спадщина психолога – це біля 200 наукових праць, серед яких – зібрання творів у 6-и томах.