Література:

Основна:

1. Баронин А. С. Этнопсихология [учеб. пособие] / А. С. Баронин. – К. : МАУП, 2000. – 116 с.

2. Бороноев А. О. Этническая психология / А. О. Бороноев, В. Н. Павленко. – СПб.: Изд-во С.- Петербургского ун-та, 1994. – 168 с.

3. Гібернау М. Ідентичність націй / Монсерат Гібернау. – К. : Темпора, 2012. – 304 с.

4. Етнопсихологія / [Л. Орбан, В. Хрущ, В. Ларіонова та ін.] – Івано-Франківськ : Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника, 1994 – 83 с.

5. Карпенко З. С. Аксіологічна психологія особистості / З. С. Карпенко. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2009. – 511 с.

6. Льовочкіна А. М. Етнопсихологія : [навч.посібник] / А. М. Льовочкіна. – К. : МАУП, 2002. – 144 с.

7. Павленко В. М. Етнопсихологія : [навч.посібник] / В. М. Павленко , С. О. Таглін. – К. : Сфера, 1999. – 408 с.

8. Платонов Ю.Л. Основы этнической психологи [учеб. пособие] / Ю. Л. Платонов. – СПб : Речь, 2003. – 452 с.

9. Сележан Й. Ю. Основи національного виховання (Українознавство : історичний, філософсько-релігієзнавчі аспекти) : Хрестоматія / Й. Ю. Сележан. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2006. – 306 с.

10. Сележан Й. Ю. Основи національного виховання (Українознавство : ритуально-міфологічна, звичаєва та обрядова культура українців : Хрестоматія / Й. Ю. Сележан. – [2-ге видання]. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2007. – 272 с.

11. Стефаненко Т. Г. Этнопсихология / Т. Г. Стефаненко . – М. : ИП РАН, Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 320 с.

12. Хоптяр Ю. А. Етнологія : [навч.посібник] / Ю. А. Хоптяр. – [2-ге видання]. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, ПП Медобори-2006, 2010. – 160 с.

Додаткова:

1. Асмолов А .Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров : Психолог. Психопедагог. Психоисторик / А .Г. Асмолов. – М. : Ин-т практич. психологии; Воронеж : НПО «МОДЭК», 1996. – 767 с.

2. Белик А. А. Психологические направления в этнологии США. От исследования «культура-и-личность» к психологической антропологии // А. А. Белик / Этнология в США и Канаде / [Под ред. Е. А. Веселкина, В. А. Тишкова]. – М. : Наука, 1989. – С. 190–240.

3. Дробижева Л. М. Некоторые проблемы этнопсихологических исследований / Л. М. Дробижева, И. М. Кузнецов , Г. У. Кцоева // Психологический журнал. – 1988. – Т9. – №3. – С. 26–34.

4. Душков Б. А. Актуальные проблемы этнической психологии / Б. А. Душков // Психологический журнал. – 1981. – №5. – Т. 2. – С. 43–54.

5. Солдатова Г. У. О методических проблемах этнопсихологического исследования / Г. У. Солдатова // Психологический журнал. – 1992. – №4. – С. 33–45.

Глосарій:

АНТРОПОГЕНЕЗ – вчення про походження людини.

ЕТНІЧНА АНТРОПОЛОГІЯ – галузь наукового знання на межі етнології та антропології, яка досліджує проблеми походження етносів.

ЕТНІЧНА СПІЛЬНІСТЬ – будь-яка спільність, яка складається на певній території і об’єднує людей, які реально знаходяться в соціально-економічних взаємозв’язках, розмовляють спільною мовою, зберігають упродовж свого життєвого шляху культурну специфіку та усвідомлюють себе окремою самостійною групою.

ЕТНІЧНІСТЬ – сукупність характерних культурних рис, які відрізняють одну етнічну групу від іншої.

ЕТНОС – стійка сукупність людей, які мають загальні, відносно стабільні особливості культури та психіки, а також усвідомлення своєї єдності та відмінності від усіх інших подібних утворень.

ЕТНОГРАФІЯ – розділ етнології, описовий рівень досліджень, який фіксує культурно-побутові та соціальні відмінності між народами (насамперед відмінності неєвропейських народів від європейських).

ЕТНОЛІНГВІСТИКА – наукова дисципліна на межі етнології та лінгвістики, яка вивчає взаємовідносини етнічної культури і мови.

ЕТНОЛОГІЯ – наука, яка вивчає становлення етносфери Землі як результат процесів етногенезу.

ЕТНОПСИХОЛОГІЯ – галузь психології, яка вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування та функціонування національної самосвідомості, етнічних стереотипів та установок.

ЕТОС – квінтесенція культури, система ідеалів, цінностей, які домінують у кожній конкретній культурі і зумовлюють поведінку її членів.

ЛЮДСТВО – спільність людей усіх етносів, які проживають на Землі, все населення планети.

НАЦІОНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ – сукупність почуттів, настроїв, потреб, які виникають стихійно і реалізуються переважно всередині етнічної спільноти.

ПРЕДМЕТ ЕТНОПСИХОЛОГІЇ – соціально-психологічні риси національно-етнічних спільнот, їхній вплив на поведінку особистості, а також соціально-психологічні процеси й особливості етнічного розвитку та міжнаціонального спілкування.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ:

Григорій Савич Сковорода народився у 1722 р. в с.Чорнухи на Полтавщині в козацькій родині. Український філософ та письменник. Ґрунтовну освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Викладав у Переяславському та Харківському колегіумах. Обрав життя мандрівного філософа-проповідника. Очевидним було тяжіння Сковороди до української містичної традиції у філософії, що виявилося у вченні про духовне преображення людини; про життя в істині. Найважливішою проблемою вважав проблему людського щастя. Духовне відродження людей, здійснення ними спорідненої праці, на його думку, автоматично призведуть до злагодженого функціонування суспільства. Філософії Сковороди властиве зосередження на людинознавчій, етико-гуманістичній проблематиці, акцентування і звеличення в людині її духовної першооснови. Серед основних праць: «Вступні двері до християнської добронравності», «Сад божественних пісень», «Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті (товариська розмова про душевний мир)», «Розмова, названа алфавіт, або буквар миру». У 1794 році філософ помер.

Вільгельм Вундт народився 16 серпня 1832 р. в Бадені. В юнацькі роки цікавився медициною, навчався в університетах Гейдельберга, Тюбінгера і Берліна. З 1864 р. – екстраординарний професор фізіології в Гейдельберзі, з 1874 р. – професор філософії в Цюріху, а з 1875 р. ще й професор філософії в Лейпцігу. До 1878 р. всі його дослідження були присвячені проблемам фізіології. Найбільш фундаментальна праця цього періоду – «Основи фізіологічної психології».

У 1879 р. в Лейпцігу В. Вундт організував першу в світі лабораторію експериментальної психології, яка в майбутньому стала міжнаціональним центром психології для дослідників із Європи та Америки.

Останні двадцять років свого життя вчений присвятив вивченню психології народів. Зокрема, він досліджував процеси, які закладають основу загального розвитку людських спільностей, виникнення продуктів людської культури. Вундта можна назвати фундатором етнопсихології. Вчений вивчав такі соціокультурні феномени як мова, релігія, міфи і фольклор. Душа народу, на думку вченого, – це не просто сума душ окремих людей, а їхній специфічний взаємозв’язок і взаємодія.

Вільгельм Вундт помер 31 серпня 1920 р. у Гросботені неподалік Лейпцігу. Його вклад у розвиток психології важко переоцінити. У лабораторії вченого працювали такі вітчизняні психологи, як М. Ланге, О. Лазурський, Д. Узнадзе.

Петро Іванович Гнатенко народився в 1937 році у селі Маршали на Сумщині. Закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. Гнатенко П.І. – доктор філософських наук, професор. У колі наукових інтересів – історія філософії, зокрема, української філософської думки, проблеми національної психології. Автор понад 100 наукових праць, у тому числі семи монографій. Він є співавтором підручників з філософії та культурології. Серед основних праць: «Національний характер», «Український національний характер», «Національна психологія».