3. Релігія як фактор формування українського етносу

Одним із вагомих чинників, який впливає на психологію етносу, є релігія. Якщо релігійна свідомість народу переживає зміни, то це призводить до істотних змін психічного стану, моралі, етичних норм, установок, стереотипів.

У свій час різні релігії здійснили вплив на український національний характер. Так, язичництво знайшло відображення в архетипах, які були репрезентовані в колективному несвідомому народу у вигляді обрядів і традицій. Прикладами можуть слугувати проводи зими, купальська ніч, забобони, фольклор.

Із часом християнство почало витісняти язичництво з релігійного життя українців. Але і понині окремі елементи язичництва залишились у традиціях і підсвідомості народу. Більше того, вони позначились і на самому християнстві (християнський обряд поминання померлих в Україні нагадує язичницьку тризну; язичницьке забарвлення має масляна; народження Іоанна Хрестителя відзначається в один день з язичницьким святом Купайла). На сьогодні язичницькі елементи в житті українського народу спостерігаємо у забобонах та окремих фрагментах фольклорних вистав.

Православ’я, проникаючи в етнічні глибини, взаємодіяло з національними елементами. Поступово національний характер українців набував християнських рис. До поширених в Україні християнських конфесій належать також католицька, греко-католицька, протестантська, які специфічно позначилися на психології і традиціях народу.

Разом із тим, можемо констатувати той факт, що релігія не є превалюючим і визначальним фактором у формуванні національного характеру. Бо як по-іншому можна пояснити ситуацію, що вплив різних релігій не зумів сформувати різні типи національного характеру (за П. Гнатенком)? Можемо зазначити, що існує єдиний український національний характер, а відмінності окремих груп співіснують як інтеграція єдиного цілого.

У сучасних умовах відбувається повернення українського народу до своїх духовних джерел. Проте окремі явища релігійного життя негативно впливають на психічне здоров’я українців. Йдеться про функціонування різноманітних сект, розколи та конфлікти у православній церкві.

4. Сім’я і формування українського національного характеру

У формуванні українського національного характеру вагому роль відіграють традиції, уклад та структура української сім’ї.

Особливу роль у сім’ї, на думку більшості дослідників, відіграє мати з її передбачливістю, хазяйновитістю, з непомітною, але постійною турботою, ніжністю, сердечністю, теплотою. Б.  Цимбалістий підкреслює значення жінки-матері для формування національної психіки. Саме до неї, на його думку, звернена велика любов дітей упродовж усього життя. Символи «Україна-мати», «ненька Україна» характеризують вияви патріотизму як відданості дітей матері. Вчений говорить про «матріархальний» характер української родини, в якій основна влада належить матері. Дитина, розвиваючись, ідентифікується головним чином із матір’ю, а значить наслідує типові для жіночої свідомості норми поведінки, мораль, риси характеру.

У спогадах українця мати постає виразнішою, аніж батько. Повага до жінки, матері характерна для всіх народів-хліборобів, тому земля-годувальниця набуває у них рис матері, а мати – рис землі. Символом України в народній творчості часто є червона калина як прекрасна, проте беззахисна і знедолена жінка. Якщо в окремих країнах Західної Європи роль батька і матері у вихованні дітей є приблизно паритетною, то в українській сім’ї превалююче значення відводиться матері. Це знову ж таки засвідчує екзекутивну природу української душі. Типові для свідомості жінки норми поведінки, мораль, ідеали, життєві настанови, система цінностей істотно впливають на формування психіки чоловіків.

О. Кульчицький характеризує архетип Богині-Матері, який став етнічною домінантою українського національного характеру. Якщо в часи трипільської культури архетип Матері пов’язувався з культом Великої Богині, то у ХХ ст. він трансформувався в культ Богородиці. Робляться висновки про вагому роль архетипу Матері у вихованні дітей, її домінування в житті української сім’ї.

Матріархальний вплив має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитиву можемо віднести панування в українській сім’ї свободи та рівноправності. Проте верховенству матріархату притаманний значний емоційний компонент, який часто нівелює раціональне начало. При цьому в сім’ї спостерігається велика любов дітей до матері, рівність усіх перед матір’ю, культ матері-землі, любов матері до дітей. Екзекутивно-жіноча ознака української психокультури на підсвідомому рівні негативно впливає на чоловіче начало. Жіноча екзекутивна модель, охоплюючи світовідчуття, ціннісні орієнтації, самосвідомість матері, відповідно формує інтенціональність. Надмірна жіночність знаходить вияв у системі виховання та соціалізації чоловіка, який шукає не шляхи до самореалізації, а середовище, яке б нагадувало сім’ю. Характерними рисами чоловіка в українській психокультурі є конформізм, толерантність, екзекутивність. Позиція такого чоловіка свідчить про прагнення будувати щастя на безлюдному острові, де панує ідилія (за О. Донченко).

Іншою істотною ознакою українській сім’ї можна назвати індивідуалізм. Його яскравою ілюстрацією є традиційний поділ українських родин на невеликі сім’ї. Оспівувалась любов до отчого дому, рідної домівки, своєї етнічної колиски. Свідчення цього знаходимо в народній творчості.

Упродовж століть українська сім’я трансформувалась: зменшилась кількість дітей, видозмінився спосіб життя, звичаї, традиції. Найбільш стійкими залишились психічні особливості, збережені на рівні підсвідомого в архетипах. Сучасна парадигма виховання дітей у сім’ї засвідчує звернення до етнічних витоків та традицій виховання в українській родині.

3. Практична частина (семінарські заняття)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

ВСТУП В ЕТНОПСИХОЛОГІЮ

Семінарське заняття №1

Тема: ПРЕДМЕТ, ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ

ЕТНОПСИХОЛОГІЇ – 4 ГОД.

План:

1.Етнопсихологія як галузь психологічної науки та її зв’язок з іншими галузями знань.

2. Основні напрямки розвитку сучасної етнопсихології.

3. Завдання етнопсихології в сучасному суспільстві.

4. Загальна характеристика методів етнопсихології.

5. Основні стратегії етнопсихологічних досліджень.

6. Характеристика окремих методів етнопсихології (шкала Богардуса, кроскультурні дослідження, природний експеримент, методика колірного тесту відношень (КТВ) та ін.).