3. Індивідуальні та групові фактори міжкультурної адаптації

Ступінь вираження культурного шоку і тривалість міжкультурної адаптації визначаються багатьма факторами, які можна поділити на індивідуальні та групові. До факторів першого типу відносяться:

1. Індивідуальні характеристики – демографічні та особистісні. На процес адаптації істотно впливає вік. Швидко та успішно адаптовуються маленькі діти, проте вже для школярів цей процес часто видається болісним, оскільки в класі вони повинні у всьому бути подібними на своїх друзів – і зовнішнім виглядом, і манерами, і мовою, і навіть думками. Дуже важким випробуванням є зміна культурного оточення для літніх людей. Так, на думку психотерапевтів і лікарів, більшість немолодих емігрантів абсолютно не здатні адаптуватися в інокультурному середовищі, адже їм немає потреби обов’язково освоювати чужу культуру і мову.

Результати окремих досліджень засвідчують, що жінки мають більше проблем у процесі адаптації, ніж чоловіки. Щоправда, об’єктом таких досліджень частіше були жінки з традиційних культур, на адаптацію яких впливав нижчий, ніж у співвітчизників-чоловіків рівень освіти і професійний досвід. Навпаки, в американців статевих відмінностей, як правило, не виявлялося. Є навіть дані, що жінки-американки швидше, ніж чоловіки пристосовуються до способу життя в іншій культурі. Ймовірно, це пов’язано з тим, що вони більш орієнтовані на міжособистісні відносини з місцевим населенням і активно виявляють зацікавленість особливостями його культури.

Освіта також впливає на успішність адаптації: чим вищий її рівень, тим менше виявляються симптоми культурного шоку. В цілому, можна констатувати, що успішніше адаптуються молоді, високоінтелектуальні і високоосвічені люди.

Висловлюються припущення, що для роботи або навчання за кордоном необхідно підбирати людей з особистісними ознаками, які сприяють міжкультурній адаптації. Г. Тріандіс вважає, що на успішність адаптації впливають:

- когнітивна складність – когнітивно складні індивіди переважно встановлюють більш коротку соціальну дистанцію між представниками власної культури і представниками інших культур, які істотно відрізняються від їх власної;

- тенденція використання при категоризації більш загальних категорій – індивіди, які володіють цією властивістю, краще адаптуються до нового оточення, ніж ті, хто деталізує навколишній світ. Тобто, індивіди, які схильні до узагальнення категорій, поєднують досвід, отриманий ними в новій культурі, з досвідом, набутим на батьківщині;

- низькі оцінки за тестом авторитаризму, оскільки встановлено, що авторитарні, ригідні, нетолерантні індивіди менш ефективно опановують нові соціальні норми, цінності і мову.

Спроби виділення «людини для закордону», яка найменшою мірою зустрічається з труднощами при входженні в інокультурне середовище, робилися і багатьма іншими авторами. Якщо спробувати узагальнити отримані дані, то можна зробити висновок, що для адаптації в чужій культурі найкраще підходить професійно компетентна особистість, яка має високу самооцінку, комунікабельна, екстравертованого типу; людина, в системі цінностей якої значне місце займають загальнолюдські цінності, відкрита для найрізноманітніших поглядів, яка цікавиться навколишніми, а при врегулюванні конфліктів вибирає стратегію співпраці.

2. Обставини життєвого досвіду індивіда. Немаловажне значення має готовність мігрантів до змін. Візитери в більшості випадків готові до змін, що пояснюється наявністю мотивації до адаптації. Так, мотиви перебування за кордоном іноземних студентів достатньо чітко орієнтовані на кінцеву мету – отримання диплому, який може забезпечити їм кар’єру і престиж на батьківщині. Ради досягнення цієї мети студенти готові долати різноманітні труднощі і пристосуватися до нового середовища. Ще більша готовність до змін характерна для добровільних переселенців, які прагнуть до того, щоб інтегруватися з чужою групою. В той же час через недостатню мотивацію процес адаптації біженців і вимушених емігрантів, як правило, виявляється менш успішним.

На можливість успішної адаптації мігрантів сприятливо впливає наявність попередніх контактів – знайомство з історією, культурою, умовами життя в певній країні. Першим кроком до адаптації є знання мови, яка не тільки знижує відчуття безпорадності і залежності, але і допомагає заслужити повагу корінних жителів. Сприятливий вплив на адаптацію має і попереднє перебування в будь-якому іншому інокультурному середовищі, знайомство з «екзотикою» – етикетом, їжею, запахами та ін.

Одним із найважливіших чинників, які сприятливо впливають на процес адаптації, є встановлення дружніх відносин із місцевими жителями. Так, візитери, що мають друзів серед місцевих мешканців, пізнаючи правила поведінки в новій культурі, мають нагоду отримати більше інформації про те, як поводитися. Але і неформальні міжособистісні відносини із співвітчизниками можуть сприяти успішній адаптації, оскільки друзі зі своєї групи виконують функцію соціальної підтримки. Проте в цьому випадку обмеженість соціальної взаємодії з представниками країни перебування може підсилити почуття відчуження.

Серед групових чинників, які впливають на адаптацію, виділяють такі характеристики культур:

1. Ступінь подібності або відмінності між культурами. Результати багаточисельних досліджень засвідчують, що ступінь вираження культурного шоку позитивно корелює з культурною дистанцією. Іншими словами, чим більше нова культура подібна на рідну, тим менш травмуючим виявляється процес адаптації. Для оцінки ступеня подібності культур використовується запропонований І. Бабікером індекс культурної дистанції, який включає мову, релігію, структуру сім’ї, рівень освіти, матеріальний комфорт, клімат, їжу, одяг та ін. Але необхідно також враховувати, що сприйняття ступеня подібності між культурами не завжди буває адекватним. Окрім об’єктивної культурної дистанції на нього впливають й інші чинники:

- наявність або відсутність конфліктів – воєн, геноциду – в історії відносин між двома народами;

- ступінь ознайомлення з особливостями культури країни перебування і знання чужої мови. Так, людина, з якою ми можемо вільно спілкуватися, сприймається як більш схожа на нас;

- рівність або нерівність статусів і наявність або відсутність загальних цілей при міжкультурних контактах.

Природно, що процес адаптації буде менш успішним, якщо культури сприймаються як менш подібні, аніж вони є насправді. Проте труднощі при адаптації можуть виникнути і в протилежному випадку: людина розгублюється, якщо нова культура здається їй дуже схожою на свою, але її власна поведінка виглядає дивною в очах місцевих мешканців. Так, американці, не дивлячись на спільну мову, потрапляють у безліч непорозумінь у Великобританії. А багато наших співвітчизників, опинившись в Америці в кінці 80-х рр. минулого століття – в період найбільшого зближення між СРСР і США, були вражені і розгублені, коли виявилось, що стиль життя і спосіб думок американців істотно відрізняється від того, який у них склався – не без допомоги засобів масової інформації – стереотипів про подібність двох «великих народів».

2. Особливості культури, до якої належать переселенці і візитери. Менш успішно адаптуються представники культур, де велика влада традицій, а поведінка значною мірою визначається ритуалами (громадяни Кореї, Японії, країн Південно-Східної Азії). Наприклад, японці, перебуваючи за кордоном, надмірно турбуються через те, що поводяться неправильно. Їм здається, що вони не знають «коду поведінки» в країні перебування. Про труднощі японців, які живуть в Європі, зібрано багато даних, у тому числі статистика самогубств серед іноземців.

Часто погано адаптуються представники так званих «великих держав» із-за властивої їм зарозумілості і переконання, що вчитися повинні не вони, а інші. Наприклад, багато американців і росіян вважають, що їм немає потреби знати інші мови, окрім власної. А жителі невеликих держав змушені вивчати іноземні мови, бо це полегшує їх взаємодію з іноземцями. При проведенні опитування в країнах Європейського Союзу з’ясувалося, що чим менша держава, тим більше мов знають її мешканці, а значить, мають більше нагоди для успішної міжкультурної адаптації. Так, 42% громадян Люксембурга і лише 1% французів, англійців і німців вказали, що могли б порозумітися чотирма мовами.

3. Особливості країни перебування виявляються, насамперед, у способі, яким «господарі» впливають на приїжджих: прагнуть їх асимілювати чи виявляють толерантність до культурної різноманітності. Або, як японці, відгороджуються від них непробивною стіною. В книзі В.Цвєтова «П’ятнадцятий камінь саду Рьоандзі» наводиться безліч прикладів такого ставлення до «чужинців» в Японії. Серед них і крик душі французького журналіста, який майже чверть століття подорожував нашою планетою: «Я побачив немало дивних народів, чув немало дивних мов і спостерігав немало абсолютно незрозумілих звичаїв, але не було в світі місця, де я відчував би себе таким чужинцем, як в Японії. Коли я приїжджаю в Токіо, мені здається, що я висаджуюся на Марсі». Аналогічно стверджує і представник міжнародної економічної організації, який усі чотири роки перебування в Японії відчував себе «альбіносом, який викликає насторожену цікавість і якого всі цураються».

Для плюралістичних суспільств характерна більша толерантність по відношенню до приїжджих, ніж для моністичних. Легше адаптуватися в країнах, де на державному рівні проголошена політика культурного плюралізму, який передбачає рівність, свободу вибору і партнерство представників різних культур (канадський уряд проводить таку політику з 1971 р., а шведський – з 1975 р.).

Серйозний вплив на адаптацію здійснюють і ситуативні чинники – рівень політичної та економічної стабільності в країні перебування, рівень злочинності, а отже, безпеки мігрантів і багато чого іншого.

Характеристики мігрантів і культур, які взаємодіють, здійснюють комплексний вплив на адаптацію. Наприклад, індивіди з готовністю до змін, опинившись в мультикультурному суспільстві, частіше контактуватимуть із місцевими жителями, і, отже, виявляться менш схильними до культурному шоку.