2. Типологія етнічних конфліктів та стадії їх розвитку

Специфічні особливості етнопсихологічного конфлікту (за М. Гетьманчуком):

- переважна більшість етнічних конфліктів є етнополітичними конфліктами. Проте необхідно розрізняти горизонтальні етнічні конфлікти – між етнічними групами та вертикальні – конфлікти між етнічною групою та державою;

- в одних випадках етнічність може бути лише прикриттям політичної боротьби, в інших випадках за політичними гаслами і декларованими цілями приховується гострий етнічний конфлікт;

- етнополітичні конфлікти в більшості випадків мають статусну природу: предметом таких конфліктів найчастіше є статус етнічної групи;

- етнічні конфлікти є не стільки конфліктами інтересів, скільки конфліктами ідентичностей – передбачають ототожнення з групою, яка бере участь в конфлікті, її етнічну ідентифікацію;

- політичний конфлікт у процесі його розгортання може набути етнічної основи – чим довше буде тривати конфлікт, тим більша кількість людей буде в нього втягуватися, пов’язуючи з його вирішенням збереження своєї гідності, престижу та статусу;

- внаслідок надмірної емоційної складової етнічної ідентичності етнополітичні конфлікти відзначаються високим ступенем ірраціональності, що виражається у величезному потенціалі агресивності та ворожості;

- специфічною характеристикою динаміки етнополітичного конфлікту, пов’язаною з його ірраціональністю, є значний ступінь ескалації конфлікту;

- деструктивний потенціал етнополітичного конфлікту повністю домінує над його конструктивною складовою;

- етнополітичні конфлікти є багатофакторними і мають декілька об’єктів конфлікту та проблемних зон (політичний чи соціальний статус етнічних груп);

- етнополітичні конфлікти важко піддаються вирішенню, оскільки треба знайти шляхи задоволення різноманітних інтересів – підвищення статусу, повернення «споконвічних» територій, розширення економічних можливостей.

Види етнічних конфліктів (залежно від території та типу етносу) (за А. Льовочкіною):

- Перший вид – етнічний конфлікт, що виникає у межах території однієї держави (для прикладу, конфлікт у Нагорному Карабасі в Азербайджані між вірменами та азербайджанцями, до якого було залучено майже все доросле населення Азербайджану). У названих конфліктах часто фігурують не тільки етнічні, а й релігійні особливості.

- Другий вид – етнічний конфлікт, який спостерігається в рамках окремих держав (у республіках колишнього СРСР виникали конфлікти між корінним етносом і російськомовним населенням; корінні етноси республік Молдова, Латвія, Литва, Естонія бажали зберегти власну культуру, мову та отримати суверенітет, російське ж населення здебільшого було проти не тільки суверенітету, а й поширення мови корінного етносу, оскільки ним підтримувалась масова русифікація). Виникали суперечності, пов’язані із запровадженням національної символіки, які мали етнокультурний характер і пов’язані із соціально-психологічними мотивами національної психології.

- Третій вид – етнічний конфлікт як наслідок довільного державно-адміністративного поділу території країни (мова йде про ієрархію: центр, республіка, автономія тощо, де вищий ступінь адміністративного рівня має вищий державно-правовий статус; підґрунтя цих конфліктів багато в чому обумовлено етнічними стереотипами, які формувалися впродовж тривалого часу).

- Четвертий вид – конфлікт між «центром» та іншими утвореннями, кожне з яких трактує «центр» як диктатуру або насилля («центр» у свідомості народів Росії ототожнюється з російським етносом, а тому він набув форми конфлікту росіян та «неросіян»).

Етнічний конфлікт – дуже небезпечне явище, до якого б виду він не належав. Якщо він уже розгорівся, набрав сили, то його надзвичайно важко приборкати, адже на застосування сили ворогуючі сторони реагують посиленням протидії. Тому етнічному конфліктові легше запобігти, аніж його усунути. Небезпека етнічних конфліктів у сучасному світі полягає в тому, що вони можуть втягнути у свою орбіту інші етноси і призвести до масштабних воєнних дій, які заберуть життя сотень тисяч людей. Характерною особливістю сучасних міжнаціональних конфліктів є те, що в них немає майже нічого істинно національного. У цих конфліктах економічні та політичні інтереси часто поляризуються за етнічною ознакою.

Тенденції та закономірності зародження і розвитку етнополітичного конфлікту (за М. Гетьманчуком):

- наявність у підсвідомості представників етнічної групи диспозицій, які виявляються у конфліктних ситуаціях і нерідко надають їм суто ірраціонального спрямування;

- під час етноконфлікту нерідко відбувається підміна цивільного права традиційним правом;

- етноконфлікти мають властивість тривати навіть за умов втрати первісної причини їх появи;

- залежність глибини та інтенсивності етнічних конфліктів від рівня соціально-економічного розвитку суспільства;

- зумовленість етнічних почуттів рівнем освіти;

- вплив культурної та ментальної близькості (спорідненості) етносів на вірогідність виникнення конфлікту;

- соціальна рівність в етнічних відносинах – найкоротший шлях до зменшення гостроти етнічних конфліктів;

- існування легітимних інститутів волевиявлення зменшує віро­гідність виникнення етнічних конфліктів;

- участь третьої – незацікавленої сторони у вирішенні конфлікту зменшує його гостроту.

Стадії розвитку етнопсихологічних конфліктів:

1. Поява суперечностей у групових відносинах (латентний конфлікт).

2. Раціоналізація суперечностей і їх асоціація з певною системою цінностей (усвідомлений конфлікт).

3. Виникнення напруження, стресів, неспокою, ворожих почуттів у свідомості членів груп (відчутий конфлікт).

Перші три стадії супроводжуються такими психологічними явищами, як ворожість, негативне ставлення одних груп до інших, суперництво та ін. Домінуюча настанова тут – ворожість, що є лише психічним явищем, певним емоційним станом та передумовою конфліктної поведінки. Коли накопичена психологічна напруга виливається у ворожі дії, тоді конфлікт переходить із психологічного на поведінковий рівень.

4. Початок відкритого конфлікту полегшується випадковим чи навмисно спланованим інцидентом. Перехід від психологічного до біхевіорального рівня розвитку конфлікту свідчить про початок власне конфлікту.

5. Наступна стадія розвитку конфлікту виникає тоді, коли у сторін виникає бажання нормалізувати ситуацію, що зумовлено або перемогою однієї зі сторін, або вичерпанням сил учасників конфлікту.

6. Останній етап розвитку конфлікту починається від моменту припинення конфлікту і закінчується встановленням нових відносин.