1. Етнічні конфлікти, їх сутність, об’єктивні та суб’єктивні умови виникнення

Конфліктологія – це нова галузь наукового знання, викликана практикою життя, система знань про закономірності та механізми виникнення й розвиток конфліктів, а також про принципи та технології управління ними (за М. Гетьманчуком). Основне завдання конфліктології на сучасному етапі полягає у створенні «техніки» розв’язання конфліктів усіх типів. Таке завдання неможливо розв’язати в межах однієї наукової дисципліни, воно є «міждисциплінарною галуззю» досліджень. Сучасна західна конфліктологічна парадигма відображає конфлікти стабільного громадянського суспільства, якого в Україні немає. Тому конфліктні ситуації в українському суспільстві потрібно розглядати разом із притаманними йому специфікою та особливістю історичного розвитку, українською ментальністю. Саме такі особливості враховують сьогодні, як конфліктологи західних країн, так і вітчизняні дослідники. Вивчення конфліктології має суттєве значення, бо знання цієї галузі науки дасть змогу попереджувати і розв’язувати конфлікти.

Відомо, що неадекватні етнічні стереотипи призводять до формування етноцентризму, який, у свою чергу, може спричиняти етнічні конфлікти. Етнічний конфлікт – це форма міжгрупового конфлікту, коли групи з протилежними інтересами поляризуються за етнічною ознакою. Це боротьба поміж двома або більше етнічними спільнотами, в якій поряд із взаємно важливими політичними, економічними, соціальними, культурними чи територіальними питаннями йдеться про загрозу етнічній ідентичності чи (або) фізичному існуванню сторін.

Ю. Мацієвський виокремлює такі підходи до вивчення етнічних конфліктів:

1. Соціологічний, який розглядає етнічний конфлікт як одну з форм соціального (групового) конфлікту, в якому головними діячами є соціальні групи, що визначають свою етнічну відмінність (причини: обмежені ресурси матеріального характеру, цінності колективного характеру – мова, можливість здобуття освіти, релігія, відчуття незадоволення, викликане негативним порівнянням, відчуття загрози для ідентичності).

2. Етноантропологічний підхід розглядає етнічний конфлікт як одну з форм антагоністичних відносин.

3. Соціально-психологічний підхід основну увагу зосереджує на вивченні психологічних механізмів (сприйняття емоцій, стереотипів, цінностей) впливу на поведінку індивідів і груп.

4. Політологічний – конфлікт розглядається з точки зору його впливу на стабільність політичної системи, у межах якої цей конфлікт має місце (етнічність розглядається як засіб у руках націоналістичних лідерів, що використовують національні гасла для досягнення політичних цілей).

5. Аналіз етнічних конфліктів з точки зору теорії міжнародних відносин (етнічний конфлікт розглядається як чинник потенційної дестабілізації системи міжнародних відносин, національної безпеки й усталеного балансу сил).

Причини етнічних конфліктів:

1) позаетнічні, соціально-політичні або економічні суперечності як симптоми політичної чи економічної кризи;

2) зіткнення національних інтересів на рівні національної самосвідомості, які сприймаються як фундаментальні життєві потреби етносу (усвідомлення цих інтересів більшістю членів етнічної групи в ситуації зіткнення призводить до масового осмислення загрози цим інтересам і потребує їх захисту);

3) політизація етнічної належності, коли соціальні верстви, що протистоять одна одній, поляризуються за етнічною ознакою;

4) релігійне підґрунтя етнічних конфліктів.

Наростання етнічного конфлікту супроводжується:

• зростанням етноцентризму, який певною мірою властивий етнічній самосвідомості різних рівнів розвитку;

• посиленням інтенсивності циркуляції в суспільстві негативних етнічних стереотипів;

• виокремленням націоналістичної ідеології.

Гостроту етнічного конфлікту підсилює значний емоційний потенціал етнічної свідомості людей, що створює можливості швидкої консолідації соціальних груп певної спільноти за етнічною ознакою.