6. Етноцентризм, його ознаки та умови виникнення. Етноцентризм та націоналізм

Ступінь вияву етноцентризму завжди зумовлюється рівнем розвитку самосвідомості етнічних спільностей, спрямовується на розмежування понять «ми» і «вони», на відокремлення представників однієї етнічної групи від інших. Це явище переважно засвідчує єдність етнічної групи, її згуртованість із метою протиставлення, порівняння, оцінювання «чужих» через власне бачення.

Етноцентризм – це схильність етнічних груп сприймати і оцінювати навколишній світ, природні та соціальні явища і процеси лише крізь призму традицій і норм власної групи, яка вважається за загальний еталон. Це явище не варто однозначно оцінювати як негативне, що спрямоване на вороже, насторожене ставлення до інших груп. Емоційна палітра етноцентризму залежить від попередніх та реальних сьогоднішніх взаємовідносин між етносами, які можуть складатись, як конфліктні чи дружні. Інтенсивне різнопланове спілкування представників одного етносу з іншими етнічними групами (якщо воно не має конфліктного характеру) обмежує етноцентричні вияви, сприяє кращому взаєморозумінню етносів та їх зближенню. При відсутності конструктивної взаємодії, результативного співробітництва, ворожнечі, непорозумінь між етнічними групами, етноцентризм може призвести до виявів націоналізму. За таких умов етноцентризм загострюється – виникає надмірна зосередженість на проблемах власного етносу за рахунок утиснення прав і свобод інших етносів.

В етнопсихології націоналізм трактується як явище складне та неоднозначне. Його негативними рисами є звеличення власного етносу та протиставлення його іншим. Крайніми виявами націоналізму є розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Етностереотипи відіграють позитивну та конструктивну роль, вони сприяють збереженню традицій і особливостей національної культури. Разом з тим, не варто недооцінювати вияви зверхнього ставлення до інших етносів, їх приниження, що може призвести до націоналізму, фашизму, шовінізму.

Засобам масової інформації часто належить негативна роль у формуванні етностереотипів. Для прикладу, свого часу конфлікту у Нагорному Карабасі передувала тотальна обробка через засоби масової інформації свідомості вірменів, особливо молоді, в дусі національної нетерпимості та національного егоїзму щодо азербайджанців, хоча це не відповідало традиціям взаємовідносин між народами-сусідами.

Стійкими та небезпечними можуть бути також стереотипи, які побудовані на міфах. Прикладом може слугувати аналіз так званих «Протоколів сіонських мудреців», а також висновки, зроблені на його основі про єврейський народ, як про народ аморальний. Проте відомо, що євреї, як народ, не могли бути аморальними, бо запорукою слугувала іудейська релігія, яка сповідувала єдиного Бога і вимагала високої моральності та дотримання закону.

Для зниження етноцентризму та подолання стереотипізації варто проводити відповідні заняття-тренінги, розкривати історію, особливості культури, релігії, літератури, мистецтва інших народів; організовувати спільну діяльність, взаємодопомогу в екстремальних ситуаціях; організовувати спортивні свята, фестивалі мистецтв, кінофестивалі тощо.

Лекція 6.

ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ

В ЕТНОПСИХОЛОГІЇ

План

1. Етнічні конфлікти, їх сутність, об’єктивні та суб’єктивні умови виникнення.

2. Типологія етнічних конфліктів та стадії їх розвитку.

3. Стратегії поведінки в етнічному конфлікті.

4. Шляхи подолання етнічних конфліктів.

5. Проблема національного екстремізму. Участь молоді у національних конфліктах.