Лекція 5. Основні динамічні характеристики етносу План

1. Сутність поняття «національне почуття».

2. Проблема етнічної установки в етнопсихології. Структура, зміст, компоненти та функції етнічної установки.

3.  Етнічні стереотипи, їх структура та зміст. Причини стереотипізації.

4.  Поняття про автостереотипи та гетеростереотипи. Явище «ефекту призми».

5. Психологічні механізми засвоєння соціотипової поведінки (соціалізація,  наслідування, ідентифікація).

6. Етноцентризм, його ознаки та умови виникнення. Етноцентризм та націоналізм. Роль засобів масової інформації у формуванні етностереотипів.

1. Сутність поняття «національне почуття»

Кожна молода людина вибудовує власний життєвий простір, базуючись певним чином на своєму етнічному корінні. Відомо, що зв’язок із Вітчизною є тією пуповиною, яка живить ціннісно-смислову сферу особистості. О.Нельга слушно зазначає: «Відрив від неї породжує перманентний ностальгійний біль. Це – біль перерваних душевних зв’язків».

Національні почуття – це почуття стійкої прив’язаності до своєї нації, традицій, звичаїв, культури, побуту, національних духовних цінностей (за А. Бороноєвим). Спільний емоційний компонент об’єднує певну етнічну групу, яка має спільну мову, територію, аналогічний спосіб життя.

До національних почуттів можемо віднести: почуття належності індивіда до певної етнічної спільноти, національна гордість, самоповага і любов до Вітчизни, радість від сприйняття об’єктів національної культури, впевненість у справедливості ідеологічних постулатів, які є виявом інтересів національного розвитку та ін. Проте, ми можемо окреслити і палітру національних почуттів, які мають негативне забарвлення, серед них: соціальна незахищеність, душевне занепокоєння, неврівноваженість, бажання змінити національну приналежність, зверхність над іншими народами.

Етнодиференційні почуття характерні для переважної більшості представників певного народу. Ми можемо простежувати їх у різних сферах життя, в народній творчості, у формах вияву думок і емоцій, у звичаях та традиціях, в особливостях діяльності та поведінки. Національні почуття сприяють груповій солідарності. Представник свого етносу впізнається не стільки за елементами в одязі, зачіскою, татуюванням, візерунком, скільки за особливостями поведінки, вчинками, які є відповідними етнічними «мітками».

Трапляється, що особистість має особливо загострене національне почуття. При цьому вона вбачає небезпеку в будь-яких діях «чужинця».

Національні почуття мають доволі широкий спектр виявів: це може бути самовідданий патріотизм, готовність до самопожертви на благо свого народу, а можуть бути крайні вияви екстремальних форм мілітаризму, шовінізму чи фашизму. Чи не тому націоналізм інколи ототожнюють із расизмом?

2. Проблема етнічної установки в етнопсихології. Структура, зміст, компоненти та функції етнічної установки

Кожний етнос відповідним чином налаштований на сприймання іншої етнічної групи з її позитивними рисами та недоліками. З покоління в покоління спрацьовує механізм установки, описаний свого часу Д. Узнадзе, яка розуміється як своєрідна готовність до виконання певних дій у конкретних ситуаціях; як позитивна або негативна оцінювальна реакція на що-небудь або кого-небудь, що виражається в думках, почуттях і цілеспрямованій поведінці.

В. Ядов, аналізуючи соціальні установки, виділяє в їх структурі такі компоненти:

- когнітивний (пізнавальний, інтелектуальний) компонент, який визначає погляди представників певної групи на навколишній світ;

- емоційний (емоційно-оціночний) компонент, що вміщує симпатії та антипатії до певних вагомих об’єктів, ситуацій;

- конативний (поведінковий) компонент, що засвідчує готовність діяти щодо значущого об’єкта.

Етнопсихологів здавна цікавило питання, яким же чином функціонує феномен психологічної готовності до сприйняття певної групи. Теорія установки якраз і допомагає зрозуміти сутність такого настановлення. Варто при цьому врахувати, що представники кожної етнічної спільноти схильні своєрідно мислити, відчувати, діяти під впливом національних традицій, встановлених норм та правил поведінки.

Поряд із поняттям установка сучасні вчені дають трактування і поняттю етнічна установка. Зокрема, Л. Орбан-Лембрик трактує її зміст як внутрішній стан готовності особистості або груп людей до специфічного, характерного тільки для представників тієї чи іншої національної спільноти вияву почуттів, інтелектуально-пізнавальної та вольової активності, динаміки та характеру взаємодії, спілкування, які відповідають певним національним традиціям.

Етнічні установки формувались упродовж тривалого періоду, в процесі історичного розвитку вони фіксувались на рівні підсвідомого, закріплювались як система специфічних уявлень про поведінку народу, способи його взаємодії та спілкування. Національні установки зберігаються у глибинах нашої пам’яті і лише при потребі актуалізуються, визначаючи налаштованість особистості на представників певного етносу чи етнічну групу в цілому. Установки торкаються ставлення окремих народів до праці, міжособистісних взаємин, системи виховання дітей, створення сім’ї, облаштування житла тощо. В установці акумулюється також ставлення до історії певного народу та його сьогодення, економіки і політики, релігії та мистецтва. Як наслідок, люди реагують позитивно чи негативно на представників інших етнічних груп, прагнуть налагодити взаємовідноси з ними чи уникають спілкування.

Доволі часто установка містить ілюзорний, викривлений характер, а її зміст не відповідає реальності. Причина полягає у тому, що формування установки відбувалось на основі узагальнення спілкування з окремими «нетиповими» представниками етносу та інформації, отриманої опосередкованим шляхом. При цьому люди не завжди усвідомлюють наявність у них відповідних етнічних установок і не аналізують їхнього ймовірного впливу на розвиток міжособистісних взаємин. Для істотної трансформації установки потрібен новий вагомий досвід. Проте таке явище спостерігається доволі рідко, межі установки досить жорсткі і статичні. Установку неможливо змінити законом, повинна відбутись, як вважає К. Юнг, зміна самосвідомості конкретних індивідів.