1. Психічний склад етносу. Структурні компоненти психічного складу

Найбільш дослідженою в етнопсихології є проблема психологічного портрету націй. У структурі елементів психології етнічної групи найважливішою ознакою є спільність психічного складу. Трактування змісту поняття «психічний склад нації» є доволі розмитим. Саме тому в етнопсихології ненастанно тривають пошуки еквівалентів, спроможних забезпечити валідність результатів емпіричних досліджень. І. Кон пропонує вести мову не про психічний склад етносу, а лише про деякі специфічні особливості окремих груп людей, які становлять цей народ.

Стійкі риси психіки людей, які формувались упродовж тривалого періоду розвитку, якраз і складають психічний склад певного етносу. Серед етнодиференційних ознак саме психічний склад вирізняється найбільшою значимістю і проектується через призму національної культури, особливості мови, побуту, поведінки народу. Серед науковців ведуться дискусії щодо генетичної природи ознак психічного складу. Більшість із них сходяться на тому, що елементи психічного складу, в основному, передаються з покоління в покоління. Мова йде в першу чергу про систему ціннісних орієнтацій, установок, психологічний аспект національних традицій, звичаїв, смаків; а також про особливості емоційного сприймання людиною навколишнього середовища, що виражається в національному темпераменті.

В окремих розвідках надибуємо ототожнення понять «психічний склад» та «національний характер». Однак, на відміну від національного характеру, у психічному складі виявляються стійкі риси етносу, які складались упродовж тривалого часу. Національний же характер окреслює ознаки нації лише на певному етапі її розвитку. Висловлено припущення, що при певних політичних чи економічних змінах можлива трансформація національного характеру. Психічний склад при цьому, ймовірно, залишиться незмінним.

Так, психічний склад українців уміщує в собі любов до природи, репрезентовану в поезії та живописі; повагу до старшого покоління, виражену в шанобливому щоденному ставленні; працелюбність, підтверджену сумлінною працею та дотриманням святкових традицій, пов’язаних з нею; вияви ратної доблесті, хоробрості, героїзму та відваги.

А. Льовочкіна дає описи психічного складу деяких націй:

- росіяни (домінантні позитивні риси: терпимість і любов до людини, милосердя і співчуття, готовність прийти на допомогу, громадянська солідарність, доброзичливість, хоробрість, мужність, невибагливість і старанність, бажання жити в мирі, дружбі, любові до праці, в дусі високої моралі; крім позитивних рис, зустрічаються такі якості, як прожектерство, незібраність, невміння доводити розпочату справу до завершення);

- білоруси (найхарактерніші ознаки: наполегливість, яка іноді межує із впертістю, надійність, працелюбність, скромність, повага до старших, вірність у дружбі; прагнення добросовісно ставитись до будь-якої справи, повага до порядку, дисциплінованість, довірливе ставлення до людей, комунікабельність, чесність, порядність; водночас спостерігається необґрунтована впертість, непоступливість, невміння деколи йти на компроміс у взаємовідносинах, недовірливість, підозра, відчуженість);

- молдавани (притаманні риси: податлива та м’яка натура, гостинність, турботливість, запальність, але водночас розсудливість, збереження присутності духу в екстремальних ситуаціях, довірливість та вірність; комунікабельність, рухливість, працелюбність, відповідальність, доброзичливість);

- татари (їх характеризує відданість національній культурі, традиціям, побуту; гордість, розвинене почуття власної гідності, іноді з відтінком самовпевненості, у професійній діяльності притаманна кмітливість та працелюбність);

- угорці (народ пунктуальний, працьовитий, темпераментний, емоційний, добре орієнтується в ситуаціях, стійко переносить труднощі повсякденного життя, відданий національній культурі, мові, традиціям, побуту, комунікабельний, проте обережний).